Про закінчення строку контракту

У чинному законодавстві передбачено право сторін, зокрема роботодавця, щодо продовження строку дії укладеного контракту, а не його обов’язок щодо такого продовження.

У справі №638/10716/19-ц Касаційний цивільний суд звернув увагу на те, що згідно з п.2 ч.1 ст.36 Кодексу законів про працю підставами припинення трудового договору є закінчення його строку.

Водночас відповідно до ч.2 ст.39-1 КЗпП трудові договори, що були переукладені один чи кілька разів, уважаються такими, що укладені на невизначений строк, за винятком випадків, передбачених у ч.2 ст.23 цього кодексу. Отже, якщо сторони при переукладенні контракту серед підстав його розірвання вказали закінчення строку, контракт розглядається як установлений законом виняток із правила (ч.2 ст.39-1 КЗпП).

Таким чином, підписання у 2009 році контракту з подальшим унесенням узгоджених сторонами змін до нього, указують на добровільне волевиявлення позивача працювати на умовах і в період, що визначені в контракті.

Проте апеляційний суд на зазначене уваги не звернув і не вказав, яка норма КЗпП передбачає поновлення особи на роботі через відсутність обґрунтування роботодавцем відмови продовжувати строк дії контракту. Тим більше що позивач систематично не виконував планових завдань щодо продажу залізничних квитків.