Злодюжка за сукупністю
Звільнення від відбування призначеного судом покарання у вигляді штрафу з випробуванням за ст.75 КК не допускається. Такий висновок зробив ВС в постанові №686/3226/20, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
27 жовтня 2020 року м.Київ №686/3226/20
Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого — МАРЧУКА О.П.,
суддів: МАТІЄК Т.В., ЯКОВЛЄВОЇ С.В. —
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 14.07.2020 у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020240010000214 за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, громадянина України, уродженця та жителя Адреса 1, раніше судимого — 1.11.2019 вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 Кримінального кодексу до покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК.
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судами обставини
За вироком Хмельницького міськрайонного суду від 8.04.2020 Особу 1 засуджено за:
— ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК — до покарання у вигляді арешту на 6 місяців;
— ч.2 ст.185 КК — до покарання у вигляді позбавлення волі на 1 рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим Особі 1 призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на 1 рік.
Відповідно до вимог ст.71 КК до покарання приєднано покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду від 1.11.2019 у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., але згідно з ч.3 ст.72 КК покарання у вигляді штрафу ухвалено виконувати самостійно.
На підставі ст.75 КК звільнено Особу 1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік з покладенням обов’язків, передбачених ст.76 КК.
Згідно з вироком суду Особу 1 визнано винним у тому, що він 2.01.2020, приблизно о 17:49, перебуваючи в приміщенні магазину «Сільпо-123», що в ТРЦ «Оазис» на вул. С.Бандери, 2а у м.Хмельницькому, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, перебуваючи всередині магазину, переконавшись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав товар, який належить ТОВ «Сільпо-Фуд» на загальну суму 271,81 грн., який приховав під власний одяг та виніс за межі кас, не розрахувавшись за нього.
Своїми протиправними діями Особа 1 завдав ТОВ «Сільпо-Фуд» матеріальну шкоду на вказану суму.
Крім того, 8.01.2020, о 10:31, Особа 1, перебуваючи в торговому залі супермаркету «ЕКО Маркет», торгової мережі ТзОВ «Торговий дім «Аванта» на вул. Подільській, 65 у м.Хмельницькому, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, скориставшись відсутністю нагляду працівників магазину, усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу намагався викрасти з полиці з продуктами харчування товар, що належить ТзОВ «ТД «Аванта» на загальну суму 215,17 грн., який заховав собі під одяг. У подальшому Особа 1, не розрахувавшись за товар, вийшов за межі розрахункових кас, однак, виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, розпорядитися майном не зміг з причин, які не залежали від його волі, оскільки був зупинений охоронцями магазину.
Ухвалою Хмельницького АС від 14.07.2020 вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, зокрема ст.75 КК, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого через м’якість.
На обґрунтування своїх доводів прокурор указує на те, що апеляційний суд порушив вимоги ст.419 Кримінального процесуального кодексу, оскільки належно не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора про те, судом першої інстанції неправильно застосовано ст.75 КК при визначенні Особі 1 покарання з урахуванням ст.71 КК, що призвело до м’якості призначеного останньому покарання <…>.
Мотиви Суду
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор в апеляційній скарзі ставив питання про скасування вироку місцевого суду в частині призначення Особі 1 покарання та ухвалення нового вироку. При цьому прокурор фактично вказував на те, що судом першої інстанції недотримано визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання.
Однак з матеріалів провадження вбачається, що доводи апеляційної скарги прокурора, які є аналогічні за своїм змістом доводам касаційної скарги, залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції.
Положеннями ч.2 ст.50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання скоєнню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст.65 КК особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов’язаний урахувати ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом’якшують і обтяжують покарання.
У випадках, коли засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання скоїв новий злочин, застосовується призначення покарання за сукупністю вироків. У цьому разі суд відповідно до ч.1 ст.71 КК до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При складанні покарань у порядку ч.1 ст.71 КК остаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Ці приписи закону є імперативними й підлягають обов’язковому виконанню.
Згідно з положеннями ч.3 ст.72 КК основні покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Отже, положення ч.3 ст.72 КК не тільки не виключають можливості застосування положень стст.70, 71 КК щодо призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків, а й прямо вказують на необхідність такого застосування. У той же час ч.3 ст.72 КК передбачає не самостійне виконання вироків, якщо одним чи кількома з них призначено покарання у вигляді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а лише неможливість складення цих покарань з іншими видами покарань при призначенні їх за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків і необхідність самостійного (окремого) виконання цих покарань.
Також, відповідно до положень ч.1 ст.75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше ніж 5 років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При цьому звільнення від відбування призначеного судом покарання у вигляді штрафу з випробуванням за цією нормою закону не допускається.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Хмельницького міськрайонного суду від 1.11.2019 Особу 1 засуджено за ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК до покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 н.м.д.г., що становить 850 грн.
Разом з тим вироком Хмельницького міськрайонного суду від 8.04.2020 Особу 1 засуджено за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185 КК, із застосуванням ч.1 ст.70 КК, до покарання у вигляді позбавлення волі на 1 рік. Також відповідно до вимог ст.71 КК до покарання, призначеного зазначеним вироком, приєднано покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду від 1.11.2019 у вигляді штрафу та згідно з ч.3 ст.72 КК покарання у вигляді штрафу, ухвалено виконувати самостійно. Одночасно на підставі ст.75 КК звільнено Особу 1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, з покладенням обов’язків, передбачених у ст.76 КК.
Однак суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, при призначенні Особі 1 покарання незважаючи на те, що він на момент постановлення нового вироку не відбув покарання за попереднім вироком у вигляді штрафу, після виконання положень статей 71, 72 КК звільнив Особу 1 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік з випробуванням, з установленням іспитового строку тривалістю 1 рік. Тобто суд призначив покарання, яке не є більшим від покарання за вироком у цьому провадженні, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком, чим порушив вимоги ч.4 ст.71 КК.
Таким чином, з урахуванням того, що Особа 1 скоїв нові злочини до відбуття покарання за попереднім вироком, при призначенні остаточного покарання з урахуванням стст.71, 72 КК у вигляді позбавлення волі та штрафу рішення про звільнення Особи 1 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі на підставі ст.75 КК є неприпустимим.
За таких підстав апеляційним судом допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, зокрема ст.75 КК, що призвело до м’якості призначеного засудженому покарання, а тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
При новому розгляді апеляційному суду слід урахувати наведене та постановити законне й обґрунтоване рішення з викладенням ґрунтовних мотивів його прийняття.
Керуючись стст.433, 434, 436 КПК, ВС
Постановив:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 14.07.2020 щодо Особи 1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.