Який собака вас укусив?

Які джерела підвищеної небезпеки фігурують у цивільному позові

За кусючих собак та порушення Правил дорожнього руху інколи доводиться не просто відповідати, а платити непомірно великі суми компенсації. Які бувають джерела підвищеної небезпеки та як оформлювати позов через заподіяну ними шкоду?

Без двигуна спокійніше

У Вищій школі адвокатури розповідали про джерела підвищеної небезпеки та складання цивільного позову за компенсацію шкоди, завданої таким джерелом. Спікером заходу виступила член комітету із сімейного права Національної асоціації адвокатів України Людмила Гриценко.

Відповідно до норм матеріального права, що закріплені у чч.1—2 ст.1187 Цивільного кодексу, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо.

В законодавстві є приблизний перелік видів діяльності, які можуть створювати підвищену небезпеку. Перелік не є вичерпним, оскільки завдяки постійному розвитку науки й техніки з’являються нові об’єкти, поводження з якими може підвищувати ймовірність заподіяння шкоди. Тому суд, вирішуючи питання про можливість віднесення діяльності до ДПН, повинен з’ясовувати наявність його характерних ознак, серед яких: неможливість повного контролю з боку людини; наявність шкідливих властивостей; велика ймовірність заподіяння шкоди.

Судова практика визнає ДПН будь-яке застосування концентрованої енергії в таких випадках, коли останню використано не в споживчих цілях, не в побуті, а на виробництві, на транспорті.

Однак відповідно до згаданих норм матеріального права джерелом підвищеної небезпеки не є транспортний засіб, що не рухається (не може розглядатись як предмет, що створює підвищену небезпеку, при наїзді на нього іншого транспортного засобу), та велосипед (цей транспортний засіб не має двигуна, а рухається внаслідок дії мускульної сили людини, яка сидить на ньому, отже, його експлуатація є повністю контрольованою).

За тих, кого приручили

Що ж до собак, то важливо, що посилання на ст.1187 ЦК під час задоволення позовних вимог про компенсацію шкоди, заявлених особами, які постраждали від службових собак і собак бійцівських порід, є правильним, оскільки їх утримання визначено законодавцем як ДПН. У разі виникнення сумнівів щодо питання, чи є собака службовим і чи належить до бійцівської породи, у випадках, коли ці обставини мають значення для правильного вирішення справи і є складовою предмета доказування, слід звертатися по роз’яснення до фахівців.

Задоволення на підставі ст.1187 ЦК вимог про компенсацію шкоди, завданої внаслідок нападу собаки, який не є службовим і порода якого не є бійцівською, буде помилковим. Необхідно врахувати, що інші домашні тварини не визнаються такими, що створюють підвищену небезпеку. Дикі звірі є ДПН лише за умови їх перебування у володінні людини. Золоте правило про відповідальність за тих, кого приручили, поширюється і на норми матеріального права.

Відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК шкода, завдана ДПН, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Хто ж може бути позивачем у такого роду справах? Фактично будь-хто. Залежно від рівня завданої шкоди, на компенсацію можуть претендувати і діти загиблого або скаліченого (чи такого, що тимчасово втратив працездатність), і другий із подружжя, і батьки. Відшкодування (компенсація) шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, регулюється ст.1177 ЦК.

Потерпілим у кримінальному правопорушенні може бути фізична або юридична особа, якій завдано моральної, фізичної або майнової шкоди (ст.55 Кримінального процесуального кодексу). Водночас потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юрособи чи певної частини суспільства. Якщо внаслідок правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення чч.1—3 ст.55 КПК поширюються на близьких родичів чи членів сім’ї такої особи.

Підставами для звільнення від відшкодування шкоди, завданої ДПН, може бути керування транспортним засобом у зв’язку з виконанням своїх трудових (службових) обов’язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє ТЗ, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. При цьому особа, яка провадить діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

До кола відповідачів у таких справах належать:

• особа (особи), яка/які винна(і) в заподіянні шкоди ДПН;

• особа, яка підозрюється/обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення;

• страхова компанія, в якій особа, що підозрюється у вчиненні ДТП, застрахувала свою цивільну відповідальність;

• особа, яка на відповідній правовій підставі використовувала ДПН;

• МТСБУ (Моторне транспортне страхове бюро України);

• власник джерела підвищеної небезпеки;

• держава.

Буся, Сеня та мільйон

Що ж до судової практики, тут можна звернутися до справи №619/706/19, в котрій як ДПН виступали два пітбультер’єри — Буся та Сеня. Собаки напали на потерпілого, однак обвинувачений своєї вини не визнавав, окрім того, наполягав на тому, що його собаки не належать до бійцівської породи. Та за допомогою експерта вдалося встановити, що порода собак відповідала категорії «бійцівські».

Потерпілий вимагав компенсації моральної шкоди у розмірі 1 млн грн., суд же вирішив задовольнити позовні вимоги частково й призначив відшкодування у розмірі 400 тис. грн. Бусю та Сеню було визнано речовими доказами, які підлягають конфіскації. Так запитання «Який собака вас вкусив?» може мати вирішальне значення.

А от у справі №234/3267/18 про ДТП є кілька цікавих моментів, що вирізняє цю справу з-поміж інших. По-перше, це спір між страховою власника авто та особи, яка була за кермом у момент ДТП. По-друге, суд вирішив, що дружині і двом дітям загиблого по 300000 грн. кожному як компенсації моральної шкоди буде достатньо (на дітей суд стягнув по 300000 грн. кожній, дружині — 300000 грн. мінус сума, яку сплатила їй страхова компанія — 255324 грн.). І, нарешті, суд стягнув матеріальну шкоду у зв’язку із втратою годувальника: на одну доньку — 156435,60 грн.; на іншу — 3661594,70 грн. (визначальним фактором для визначення розміру став вік дітей).

З огляду на те, чим може обернутися керування автомобілем та утримання собак, значно дешевшим у всіх сенсах буде їздити на велосипеді та бути прихильником кішок…