Шукай хапугу в школі

Наявність флуоресцентної фарби на руках ще не доводить факту хабарництва

Правоохоронці хотіли спровокувати директора школи на хабар, але в процесі операції не зафіксували того, заради чого зібралися. Спроба довести вину за допомогою показань свідків-поліцейських розбилась об конвенційні гарантії.

Узяв гроші по дорозі в райвно

Директора однієї з кишинівських шкіл Михаїла Дана обвинуватили в хабарництві. Підозрі передували події, пов’язані з провокацією злочину. Працівник поліції подзвонив директорові школи та запитав, чи можна «вирішити» питання з переведенням учня до його закладу. За таку послугу пообіцяв віддячити.

Як стверджували згодом правоохоронці, директор погодився. Зустріч була призначена в одному з місцевих парків неподалік Міністерства освіти. Коли чоловіки зустрілися та сіли на лавку, вони потиснули один одному руки. Директор відразу став щось писати на папірці. Як потім рапортували поліціанти, складав список документів, які необхідно надати для переведення в школу. У цей момент і відбулося передання коштів. Утім, як — достеменно не відомо.

Уже в суді педагог стверджував, що він дійсно зустрічався з громадянином, який цікавився тим, які документи потрібно надати для зарахування до школи. В М.Дана не було одного ока, а тому він не бачив, як в його папку з документами могли підкинути гроші.

Після того як оброблені спеціальною речовиною купюри опинилися в його папці, відразу ж з’явилися правоохоронці та затримали чоловіка. Його повалили на землю, папка з коштами випала. Потім полісмен сам збирав мічені купюри. Цей же поліцейський дав директору ручку, якою той підписав протокол про затримання.

Декорації змінюються

Коли справа вже була передана до суду, хабародавець стверджував, що поклав гроші в папку М.Дана тільки після того, як педагог подав відповідний знак. До справи були залучені 7 свідків — правоохоронці та один судово-медичний експерт.

Уже в суді показання свідків дуже різнилися, до того ж із технічних причин момент передання грошей не потрапив на камеру. Тобто правоохоронці мали відео, на якому чоловіки зустрічаються, сідають на лавку, а потім одразу йшло затримання.

Директор указував на нечіткі показання правоохоронців. До того ж він стверджував, що речовина, якою були оброблені купюри, могла потрапити на його руки від ручки, яку йому дав поліцейський. Адже перед цим останній якраз збирав розсипані гроші. Також М.Дан припускав, що речовина могла потрапити на його долоні через рукостискання з хабародавцем.

Заслухавши доводи сторін, суд дійшов висновку, що показання провокатора, що директор вимагав від нього неправомірну вигоду, були необґрунтованими. Бо жодних інших доказів, окрім показань свідків, які виявилися правоохоронцями та готували операцію, надано не було. Вагомим доказом у таких справах може стати відео, але воно не було інформативним, бо, як стверджували самі поліціанти, зафіксувати момент передання коштів з технічних причин не вдалося. Крім того, суд не відкинув можливості, що флуоресцентна фарба могла потрапити на руки підозрюваного від рукостискання.

Утім, апеляційна інстанція розглянула справу під іншим кутом зору. Вона зважила на всі показання свідків. Цікаво, що суд заслухав лише трьох із них. Бо до того часу один із семи помер, а ще троє не з’явилися на засідання. Тому суд обмежився тим, що оголосив їхні показання.

Не довелося переглядати й відеокасету, оскільки остання була… втрачена. Проте в рішенні суд спирався й на факт відеозйомки. Тож рішення місцевого суду було скасовано, а директора засуджено до 5 років позбавлення волі зі штрафом і позбавленням права протягом 2 років займати адміністративні посади.

Недоладно зшита справа

М.Дан подав апеляцію з питань права, але в усіх подальших інстанціях програв, а тому звернувся до Європейського суду з прав людини. У Страсбург він скаржився на порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заявник стверджував, що ніяких доказів його вини надано не було. В основу обвинувального вироку покладено пусте відео, на якому не зафіксовано факту передання хабара. Записи телефонних розмов із провокатором також не містили даних про згоду. Чоловік наполягав, що після того, як апеляційний суд скасував виправдувальний вирок, слід було заново заслухати всіх свідків.

Уряд же твердив, що показань свідків було достатньо для обвинувального вироку. Крім того, заявник не зміг довести, що спеціальна речовина з купюр на його руках опинились у спосіб, не пов’язаний з отриманням хабара.

Утім, у рішенні від 10.11.2020 у справі «Dan v. The Republic of Moldova», ЄСПЛ нагадав про важливість явки свідків у суд. По-перше, причини неявки мають бути поважними. По-друге, якщо обвинувальний вирок ґрунтується на показах свідків, які не з’явилися до суду з невідомих причин, а обвинувачений був позбавлений можливості допитати таких осіб, то такі дії є несумісними з гарантіями ст.6 конвенції.

Суди мають якісно обґрунтовувати причини, які лягли в основу рішення. Також ЄСПЛ звернув увагу на принципи невідкладності, безпосередності та те, що підозрюваний має право зустрітися зі свідком і задавати йому запитання.

Для дотримання права на справедливий суд в апеляційній інстанції мали б повторно заслухати свідків. Одним із завдань є забезпечення належного розгляду справи на основі прямої оцінки доказів.

Хоча в апеляційному суді й були заслухані 3 свідки, але їхні показання дещо відрізнялися від попередніх. Деякі свідки згадали, що бачили, як хабародавець передавав кошти директору, але згадали вони про це тільки в апеляційній інстанції — через 7 років. До того ж свідки попередньо не заявляли про бажання змінити показання. Заяви правоохоронців часто навіть суперечили одна одній.

Наостанок Євросуд зазначив, що встановлення вини на основі втраченого відео точно не відповідає букві закону. Таким чином, ЄСПЛ постановив, що Молдова порушила норми §1 ст.6 конвенції відносно свого громадянина, тому буде змушена виплатити йому компенсацію — €2000.