Закон і Бізнес


Інтервенція на замовлення

Реформувати «традиційні» та реанімувати третейські: яку долю нардепи готують судам


Андрій Костін (у центрі) так і не дочекався одноголосних рішень, натомість були рішення «однофракційні».

№46 (1500) 14.11—20.11.2020
Ігор НОВИКОВ
2503

Адаптують до європейських стандартів і констатують замах на суверенітет України — народні депутати намагаються вибудувати правову політику держави. Судова реформа не сходить із порядку денного…


Політична ініціатива

Першим питанням порядку денного засідання Комітету Верховної Ради з питань правової політики значилися: проект про внесення змін до закону «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів щодо діяльності Верховного Суду та органів суддівського врядування (№3711), а також альтернативні йому — №№3711-1 та 3711-2.

Очільник комітету Андрій Костін зазначив, що висновок комітету вже є: рекомендувати прийняти проект №3711 за основу. Крім того, надійшов висновок Венеціанської комісії. Тому політик запропонував схвалити новий висновок —про підтримку рекомендацій ВК.

Утім, його колеги не погодилися на такий легкий шлях, пригадавши, що ці проекти комітет розглянув ще в липні, оскільки президентська ініціатива була визначена як невідкладна. Натомість, як зауважив Сергій Демченко, «А.Костін без рішення комітету, перевищивши свої повноваження, звернувся до Голови ВР, аби відправити проект №3711 за висновком до ВК. На майбутнє ми маємо виключити такі випадки й не повторювати їх. Оскільки ми ставимо під сумнів легітимність висновку ВК. Голова ВР може звернутися до ВК лише на підставі рішення комітету, згідно з процедурою».

Проте А.Костін не вбачає у своїх діях перевищення повноважень: «Я щодо багатьох законопроектів надсилаю листи з пропозиціями дати експертний висновок. Закон про комітети мені цього не забороняє. Я як голова комітету звернувся».

Коли питання щодо легітимності висновку ВК відпало, члени парламентського підрозділу перейшли до обговорення. Так, перший заступник голови комітету Василь Німченко поцікавився: «Чи ставили на обговорення ВК питання щодо того, як уписуються норми щодо наявності міжнародних експертів у вирішенні кадрового питання посадового корпусу України?» А.Костін зазначив, що «Голова ВР просто надіслав законопроект без акценту на певні питання щодо його норм». Однак, на думку В.Німченка, «потрібно було поставити конкретне питання, бо тут має місце втручання в суверенітет нашої системи управління, тому що судова система є складовою частиною державності».

Посперечавшись про те, чи може очільник парламентського підрозділу уособлювати весь комітет, та згадавши про «інтервенцію кадрових експертів, яка в нас уже скрізь», повернулися до проекту. Адже, як зауважив С.Демченко, ВК розглядала тільки проект №3711 і тепер 99% цього документа необхідно правити. Зокрема, ідеться про концептуальний момент — співіснування Верховного Суду й Верховного Суду України. Адже, за словами нардепа, президентське бачення подолання такого дуалізму не відповідає висновку комісії: глава держави пропонує ліквідацію, а ВК говорить про перейменування.

Тож С.Демченко запропонував урахувати висновки ВК й розробити новий проект, а не вносити поправки в наявний. Оскільки нагального вирішення потребує питання добору суддів, то єдиний варіант зробити це швидко — передати повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів до Вищої ради правосуддя, яка готова через 2 місяці поновити добір. «Це єдиний шанс рухатись уперед», — підсумував нардеп.

Утім, оскільки комітет перебуває під контролем монобільшості, посягати на президентське авторство не наважилися. Проте вже наступного дня парламент відправив документ на повторне перше читання.

Удосконалення не завадить

Те, що доопрацювання йде тільки на користь, довів проект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення доступу захисника до особи, яка має право на захист» (№2063). Його автор (Сергій Власенко) резюмував, що документ розглядали вже в другому читанні, але передали до юридичного управління. Він погодився із цілою низкою зауважень парламентських експертів, окрім двох.

Одне стосувалося відеофіксації зустрічі обвинуваченого із захисником. Утім, у цьому питанні дійшли компромісу: якщо буде заява захисника про здійснення відеофіксації, то вона має бути забезпечена. Ідеться, звісно ж, про відкриту, а не приховану зйомку.

Заступник міністра юстиції Іван Ліщина захищав урядовий проект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» (№4048). Чиновник наголосив, що проект покликаний подолати 3 проблеми.

Перша — відсутність механізму перегляду рішення про довічне ув’язнення. Друга полягає в тому, що засуджені при відсутності коштів на адвоката не можуть ознайомитися з матеріалами справи та звернутися до ЄСПЛ. Тому передбачено можливість подати заяву й отримати електронні копії матеріалів справи. Третя проблема — неможливість проведення страйків на транспорті.

Без особливих дискусій проект також було рекомендовано для розгляду в сесійній залі.

Зайвий орган?

Наостанок вирішили обговорити проекти щодо вдосконалення порядку діяльності третейських судів і підвищення відповідальності третейських суддів (№№3045-1, 3411 та 3460).У першому з них передбачається значно більше норм. Зокрема, ідеться про дисциплінарне провадження щодо третейського судді, уточнення вимог до нього та умов припинення повноважень. Крім цього, до справ, які не можуть розглядатись у третейських судах, додаються спори, стороною яких є комунальні підприємства, господарські товариства, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50%, а також ті, які належатиме розглядати Вищому суду з питань інтелектуальної власності. Новими є й підстави для відводу чи самовідводу третейського судді.

І.Ліщина репрезентував урядовий документ (№3411). Серед іншого пропонується скасувати процедуру реєстрації третейських судів у Міністерстві юстиції, а також визначити повноваження з’їзду третейських суддів, затвердження кодексу професійної етики третейського суді. Це, мовляв, дозволить зменшити навантаження на «традиційні» суди.

Автор ще одного альтернативного проекту, Максим Дирдін, зауважив, що вбачає в урядовому законопроекті деякі перестороги. Зокрема, це стосується посилення вимог. Це, на думку нардепа, призведе до того, що більшість третейських судів ліквідують через невідповідність вимогам.

Голова Третейської палати України Тарас Шепель висловив переконання, що урядовий проект є цілком робочим, хоча певні технічні поправки є сенс увести. Документ, за словами Т.Шепеля, є наслідком роботи, яка велася 4 роки. Це дослідження в рамках проекту Ради Європи. Також гість навів статистику, за якою в Україні зареєстровано 515 третейських судів, але реально працює з них близько 50.

С.Демченко зазначив, що сьогодні такі суди більше мертві, ніж живі. А у зв’язку із ситуацією в загальних судах буде неправильно обмежувати громадян у праві на звернення до третейців.

Судячи з усього, хоча третейські суди не є органами правосуддя, на них сподіваються покласти частину «непомірного тягаря» храмів Феміди. Швидше за все, є намір проводити в обхід третьої гілки влади ті спори, в яких одна зі сторін має перевагу при укладенні договору, до якого обов’язково включається третейське застереження. А «близькість» до третейських судів і можливість оплатити їхні послуги фактично гарантує й потрібне рішення в разі невиконання другою стороною своїх зобов’язань.

Утім, якщо Європа говорить «потрібно», то нам залишається тільки відрапортувати про готовність виконати рекомендації.