Закон і Бізнес


Свобода слова v. репутація

Образи «ідіот», «фашист» за певних обставин можуть уважатися критикою


Страйк студентів у Афінах у 1973 році проти режиму «чорних полковників» став приводом для війни між свободою слова та репутацією у 2020-му.

№46 (1500) 14.11—20.11.2020
Діана БЕРЕЗОВСЬКА
2354

У Страсбурзі ще раз нагадали, що карати журналістів за публікації, в яких є оціночні судження, не можна. У битві свободи слова та репутації окремої особи перемагає перша, бо ж вільні засоби масової інформації — важливий елемент демократії.


Нацизм не хвилює суд

Європейський суд з прав людини в рішенні від 5.11.2020 у справі «Balaskas v. Greece» розбирався з правом на свободу вираження поглядів, оціночними судженнями та захистом репутації особи.

Директор однієї зі шкіл розмістив у персональному блогу статтю про масові студентські повстання 1973 року, що пройшли в політехнічному університеті та призвели до падіння військової диктатури в Греції. Свій допис автор приурочив до річниці події. Після цього журналіст місцевого видання Ефстратіус Баласкас оприлюднив на його сторінках свою статтю про директора. Репортер написав: «Місцевий неонацистський директор повернувся. Скориставшись річницею студентських повстань і терпимістю керівництва, теоретик та адепт партії «Золота зоря» розмістив у своєму блогу неофашистську блювотину».

Публікація обурила директора, і він подав на Е.Баласкаса заяву про наклеп, поширений через пресу.

Місцевий суд установив, що деякі вилови в публікації являли собою оціночні судження та характеристики, а не факти. Також суд відмітив, що деякі вислови були спрямовані на те, щоб образити честь і підірвати репутацію директора. Аргумент відповідача, що мета публікації — інформування читачів, не був прийнятий. На думку Феміди, необхідність інформування суспільства могла бути задоволена через використання більш гідних слів. Тому суд змінив обвинувачення з наклепу на образу честі та засудив журналіста до 3 місяців позбавлення волі умовно.

Незгодний з таким рішенням, Е.Баласкас подав апеляційну скаргу, в якій наголошував, що він реалізував своє право на свободу слова. Крім того, всі характеристики директора школи ґрунтувалися на низці доказів. Зокрема, той час від часу розміщував на своєму сайті публікації про арійську расу, націонал-соціалізм та євреїв. Спілка викладачів Греції публічно засуджувала погляди директора. На підставі таких даних і була зроблена публікація. Утім, апеляційна інстанція залишила рішення без змін.

Тоді медійник подав скаргу до апеляційного суду з питань права. Проте й касаційна скарга була відхилена.

Невдала стратегія

Після зміни поля протистояння з грецького на страсбурзьке стратегія уряду визнати скаргу недопустимою не спрацювала. Представники країни стверджували, що у своїх апеляційній та касаційній скаргах Е.Баласкас указував на неправильне застосування та тлумачення норм матеріального права. А от про свободу слова мова не йшла, тому касаційний суд був позбавлений можливості розглядати питання про ймовірне порушення ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заявник же наполягав, що, хоча він і не посилався на ст.10 конвенції, ж скарги зводилася до порушення гарантій свободи слова. Крім того, репортер згадував про роль ЗМІ в житті суспільства.

Заслухавши доводи сторін, ЄСПЛ ще раз нагадав, що правило про вичерпання всіх внутрішніх способів захисту має застосуватися без надмірного формалізму. Немає необхідності, щоб право, гарантоване конвенцією, прямо зачіпалося в ході судового розгляду за умови, що скарга, по суті, стосувалася передбачених конвенцією гарантій.

У касаційній скарзі Е.Баласкас стверджував, що частина фраз у скандальній статті була оціночними судженнями. Він наголошував на законному праві журналіста інформувати громадськість і піддавати критиці опубліковані матеріали. Тому Суд уважає, що заявник хоч і опосередковано, але скаржився на порушення принципу свободи вираження думки. Тож скаргу визнали прийнятною.

Несумірні санкції

Журналіст стверджував, що судимість порушила його право на свободу вираження поглядів. Адже його покарали за оціночні судження, які мали під собою достатню фактичну основу. Крім того, суди Греції не взяли до уваги історичного та політичного контексту.

Як доказ правдивості своїх висновків Е.Баласкас навів одну зі статей директора під назвою «Для мене велика честь називатися націонал-соціалістом». Посилаючись на прецеденту практику ЄСПЛ, журналіст зазначив, що його засудження стало несумірним утручанням у професійне право та свободу слова.

Представники Греції зазначали, що дії Е.Баласкаса не підпадають під дію ст.10 конвенції, позаяк суди встановили, що журналіст хотів лише образити директора через наклеп. Важливу роль відіграє особа останнього, який є публічною особою. Тому 3-місячний умовний строк установив справедливий баланс між протилежними інтересами учасників спору.

Оцінюючи докази, Євросуд нагадав, що істинність оціночних суджень не підлягає доказуванню, у цілому образливі слова за певних обставин можуть уважатися прийнятною критикою. У цій справі слова «неофашист», «нацист» були оціночними судженнями, але містили під собою фактичну основу.

Хоча директор школи — це не публічна посада, він через блог постійно поширював свої ідеї та погляди. Не варто забувати і про особливий статус учителя, який є авторитетом для дітей. Тому висловлена директором політична позиція явно привертала увагу суспільства, а тому журналіст мав повне право інформувати людей про подібні випадки.

Водночас ЄСПЛ дійшов висновку, що використані мовні звороти були різкими та провокаційними, але не образливими. Нарешті, ступінь і характер суворості покарання не виправдали необхідності втручання в права журналіста. Несумірні санкції завжди справляють стримуючий ефект на дискусію в суспільстві.

Тому Євросуд зробив висновок, що ні перша, ні апеляційна інстанція не зважила на обов’язок журналіста поширювати інформацію, що зачіпає суспільний інтерес. А особливо — відомості про погляди особи, яка дотична до виконання функцій держави.

Забули суди і про фактичну основу, якою була добросовісно підкріплена стаття.

Як наслідок, ЄСПЛ визнав Грецію винною в порушенні ст.10 конвенції. Розмір відшкодування матеріальних збитків сягнув €1200. €10000 припало на компенсацію за моральну шкоду, €1200 — на покриття судових витрат.