Закон і Бізнес


Криза, яка в голові

«Якщо є «сумніви» щодо розуміння рішення КС, вони можуть бути розвіяні Судом через роз’яснення порядку його виконання»


Наразі судді КС не збираються йти добровільно зі своїх посад — попри всі ультиматуми та мітинги.

№46 (1500) 14.11—20.11.2020
РОМАН ЧИМНИЙ
24341

Цей коментар «ЗіБ» отримав на умовах конфіденційності. Адже за нинішніх обставин градус баталій довкола рішення КС від 27.10.2020 №13-р/2020 частіше нагадує мініатюру Михайла Жванецького про стиль спору, коли дискусія відбувається без фактів, на темпераменті й «переходить від голослівних тверджень на особистість партнера»...


З огляду на всю історію відносин Конституційного Суду зі ЗМІ, напевне, маємо унікальну ситуацію, коли суддям фактично заборонено без спеціального дозволу спілкуватися із журналістами. А деякі інтерв’ю навіть вартували їм посади, як сталося із попереднім Головою КС Станіславом Шевчуком. Утім, у ЗМІ також є право на свободу вибору співрозмовників — чия думка, на їхній погляд, є авторитетною, а особистість не заплямована скандалами. Тому сподіваємося, що навіть у знеособленому вигляді ця розмова буде цікава з погляду виходу із конституційної кризи — шляхом утвердження Конституції як основи взаємин державних інституцій.

«Наявне законодавче регулювання давало можливість НАЗК впливати на незалежність суддів»

— Наразі у Верховній Раді зареєстровано вже 14 проектів щодо виходу із конституційної кризи. Наскільки вони «робочі» і як може бути вирішене це питання із дотриманням Конституції?

— Серед цих законопроектів є 4—5, які на 90% можна назвати такими, що відповідають Конституції, але всі вони не бездоганні.

Народні депутати та деякі правники не дуже уважно прочитали рішення КС №13-р/2020. А його резолютивну частину слід розуміти у поєднанні із мотивувальною, де, власне, й роз’яснено шлях до узгодження цілей антикорупційної боротьби із Конституцією.

Так, на законодавчому рівні має бути визначений особливий механізм здійснення антикорупційних заходів стосовно суддів. Наявність такого механізму не означає виокремлення суддів у якусь «привілейовану касту», а є повагою до конституційних принципів поділу влади, верховенства права, прав і свобод людини та громадянина. Це необхідно для забезпечення балансу між антикорупційною політикою і функціонуванням незалежної судової влади у системі стримувань і противаг.

Однак цього балансу неможливо дотриматися, якщо виконавча влада наділена контрольними повноваженнями стосовно судової. Утім, НАЗК визначено у законі саме як орган виконавчої влади. Тобто потрібен незалежний і неупереджений орган, який реалізовуватиме антикорупційні заходи — чи то щодо суддів, чи то стосовно всіх суб’єктів декларування.

— У чому полягає цей тиск? У перевірці декларацій суддів?

— Не у перевірці, а у тому, що, користуючись неякісним законодавством, агентство перебрало на себе повноваження щодо визначення конфлікту інтересів, у тому числі в діяльності суддів КС. Так, ще на етапі розгляду цього подання на адресу Голови КС надійшов запит про надання інформації щодо повідомлень про наявність конфлікту інтересів у суддів.

Для чого це було зроблено? Аби усунути частину з них від розгляду справи та унеможливити винесення будь-якого рішення за поданням народних депутатів щодо закону «Про запобігання корупції». Коли ж у наданні такої інформації було відмовлено, щодо очільника КС було видано припис та ініційоване службове розслідування.

Водночас, за законом «Про Конституційний Суд України» (стст.21, 60), питання щодо звільнення суддів та врегулювання конфлікту інтересів має вирішувати сам КС. Однак наявне законодавче регулювання давало можливість НАЗК впливати на незалежність суддів.

До речі, аналогічна норма щодо визначення конфлікту інтересів записана й у законі «Про судоустрій і статус суддів». І, як писав ваш тижневик, аналогічні проблеми щодо розподілу повноважень із НАЗК виникли й у Ради суддів. А хіба можливість усунути суддю від розгляду певної справи не є впливом на здійснення правосуддя, тиском на суддю?

Тобто, коли НАЗК своїми діями поставило під загрозу блокування роботи Суду, виникло питання, які цінності для держави важливіші: реалізація ст.55 Конституції в частині гарантій судового захисту чи перевірка у цей момент декларацій конкретних осіб.

— Це вже певною мірою пояснює той логічний ланцюжок між поданням та висновками Суду. Чому не було спроб докладніше викласти мотивувальну частину рішення замість загальних фраз про незалежність суддів, що відразу було витлумачено як намагання захистити самих себе, а не Конституцію?

— В процесі дискусій стосовно проекту рішень для суддів КС видається цілком зрозумілим багато речей, які потім не знаходять відображення у мотивувальній частині рішення. Можна з вами погодитися, що для більшості правників, науковців, не кажучи про пересічних громадян, ця логіка не така очевидна. Адже вони не мають перед собою всіх тих матеріалів, які готуються для суддів КС під час розгляду справи.

Відверто кажучи, є така проблема. Це як у шахах, коли гросмейстери роблять кілька ходів, а потім хтось визнає себе переможеним чи погоджується на нічию, хоча, здавалося б, уся гра ще попереду. Адже вони прораховують на кільканадцять ходів наперед і бачать, який буде результат.

Так, якщо говорити про рішення КС, то можна відзначити деякі вади їхніх мотивувальних частин. Але для таких випадків є ст.95 закону «Про Конституційний Суд України», яка передбачає можливість для сторін провадження звернутися по роз’яснення порядку виконання рішення Суду. Тому складно зрозуміти, чому зараз кожен з учасників конституційного провадження щодо закону «Про запобігання корупції» бере на себе відповідальність пропонувати шляхи його виконання, не зазначені в рішенні КС. Тобто на власний розсуд визначати, що мав на увазі Суд.

Якщо у народних депутатів є «сумніви» щодо розуміння рішення КС №13-р/2020, вони можуть бути розвіяні самим Судом через роз’яснення порядку виконання такого рішення.

— Із усіх законодавчих пропозицій, напевне, найпростішою виглядає ідея тимчасово виключити суддів із суб’єктів, на яких поширюється закон «Про запобігання корупції». Такий варіант відповідатиме рішенню КС?

— Це спокусливий шлях, але він лише десь на 90% виконає рішення КС. Адже є й інші положення цього закону, до якого слід внести поправки.

— Чому Суд не вказав у резолютивній частині, що всі перелічені норми закону є неконституційними тільки щодо суддів?

— У такому разі Суд удався б до створення нової законодавчої норми, тобто посягнув на виключні повноваження Верховної Ради. Водночас саме законодавець має взяти до уваги прямі конституційні гарантії щодо незалежності суддів, доопрацьовуючи закон «Про запобігання корупції».

— Тоді можна було б встановити певний перехідний період, аби парламент привів закон «Про запобігання корупції» у відповідність із Конституцією. Адже саме так було зроблено в рішенні щодо неконституційності ст.375 КК щодо відповідальності за постановлення суддею завідомо неправосудного рішення.

— Такий варіант аналізувався, але була загроза, що НАЗК скористається такою відстрочкою і взагалі заблокує роботу як КС, так і судів загальної юрисдикції. Саме шляхом довільного застосування своїх повноважень у частині визначення конфлікту інтересів.

«Заяви про те, що судді КС начебто діють в інтересах Росії, виглядають не тільки смішно, а й нахабно»

— Секретар РНБО Олексій Данілов, а за ним і деякі євродепутати натякнули, що за цим рішенням КС «відчувається вплив Кремля та олігархів». Потім почали з’являтися «викривальні» публікації щодо суддів КС: хтось купив землю у Криму, хтось — квартиру у Києві, інший — вчився у московському виші…

— Цей аргумент є суто політичним, а не юридичним. Якщо перевести його в юридичну площину, то він має бути підтвердженим вироком суду чи іншими доказами, отриманими в порядку юридичної процедури.

— А були спроби їх здобути? Адже були повідомлення нібито про намір провести обшуки в будівлі Суду?

— Дотепер я не чув від суддів, аби в їхніх кабінетах проводилися обшуки. І що б вони там шукали? Прапор РФ чи телефон Путіна у мобільному?

Це виглядає досить смішно, адже майже щодо кожного судді, який прийшов на посаду в останні роки, проводилися спеціальні перевірки. До того ж є постанови уряду РФ про запровадження спеціальних санкцій щодо суддів КС, які ухвалювали рішення щодо неконституційності проведення референдуму в Криму. Крім того, щодо більшості суддів є постанова генерального прокурора РФ про порушення кримінальних справ.

Тож заяви про те, що судді КС начебто діють в інтересах Росії, виглядають не тільки смішно, а й нахабно.

— Що стало каталізатором такої реакції, яку відразу назвали конституційною кризою?

— Насамперед те, що суспільство побачило в цьому рішенні несправедливість. Але ця уявна несправедливість виникла через те, що зміст рішення, позицію Суду було викривлено тими, хто його довільно інтерпретував.

Коли автори подання зверталися до КС, вони порушували питання неконституційності певних положень закону щодо посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування. Тобто щодо тих антикорупційних обмежень, яких ці особи повинні дотримуватися або виконувати самостійно.

Однак під час розгляду цього подання була прийнята ухвала про роз’єднання проваджень. І в першу чергу Суд розглянув питання, яке перешкоджало подальшому здійсненню конституційного контролю щодо будь-яких питань. Тому КС відокремив питання, що стосуються органів судової влади та конституційного контролю. Відповідно, і прийняте рішення стосується тільки цих суб’єктів. Тому твердження про те, нібито КС визнав неконституційним положення закону щодо всіх осіб, на яких він поширюється, є хибним.

— Тобто ті питання, які ставили народні депутати у поданні, ще будуть предметом розгляду КС?

— Так, адже Суд роз’єднав ці провадження. Тому в резолютивній частині немає жодного слова про те, що КС визнав неконституційними перелічені положення закону щодо посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування. І тепер м’яч на боці законодавця, який має виправити положення, зазначені у рішенні, узгодити їх із конституційним принципом незалежності суддів.

Натомість за два тижні жоден суб’єкт цього конституційного провадження не звернувся по роз’яснення до Суду.

— Чому?

— Я не бачу в тому юридичних причин, а лише політичні. Мабуть, комусь вигідно актуалізувати питання легітимності та й самого існування єдиного органу конституційної юрисдикції. А для інших це можливість розвинути політичну і конституційну кризу в країні. Хоча жодних підстав для цього немає.

«Конституція не передбачає створення при Суді будь-яких допоміжних органів»

— Це не єдине рішення КС, яке парламент не знає, як виконати. Інший приклад — судові реформи 2016 та 2019 років і президентський законопроект №3711, що нібито має узгодити законодавство із рішеннями КС №№2-р/2020 та 4-р/2020. Тут інший камінь спотикання: участь іноземців у доборі членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів та контролі за їх доброчесністю. У Венеціанській комісії не заперечують проти цього, якщо склад конкурсної комісії буде «тимчасовим». Водночас експерти ВК прямо вказують, що такий механізм «межує із конституційним суверенітетом». Чи можна тимчасово порушувати Конституцію заради кредитів, міжнародної підтримки тощо?

— Порушувати Конституцію не можна за жодних обставин. Проте і у висновку ВК, і у рішеннях КС ідеться про необхідність врахування контексту, домірності та строків такого залучення. Якщо говорити у контексті проекту №3711, то тут має місце ініціатива самої держави, яка хоче забезпечити у складі ВККС найвищий рівень представництва професійних, доброчесних фахівців. І хоче для цього запросити до комісії, яка здійснюватиме добір кандидатів, міжнародних фахівців, які мають авторитет.

— У кого? Навряд чи прізвища тих фахівців, які залучалися до добору суддів Вищого антикорупційного суду, раніше чули 99,9% громадян нашої країни.

— Я, на жаль, не звертав увагу на склад тієї комісії, але можу сказати за іншу — яка проводила конкурс для Президента з відбору кандидатів до складу КС. У ній переважну більшість становили українські фахівці, але були залучені й міжнародні експерти, хоч вони були в меншості. Водночас це були люди, щодо кваліфікації та доброчесності яких в експертному середовищі не виникало жодних сумнівів. Це були люди, на яких рівнялося багато поколінь правників.

Тепер щодо висновку ВК. Експерти зауважили: якщо держава вважає за необхідне залучати іноземних експертів, це не суперечитиме принципу верховенства права, але надзвичайно важливо, аби було встановлено, на який термін запроваджується такий механізм. Тобто якщо в країні є криза довіри до владних національних інституцій, то можуть запрошуватися іноземні експерти, аби вони допомогли із визначенням найкращих кандидатур.

Однак саме призначення має відбуватися виключно національними інституціями, без будь-якої форми співучасті в цьому іноземних експертів. По-друге, існування такого складу конкурсної комісії повинне бути обмежене у часі. Адже якщо таких обмежень не буде встановлено, то, за висновком ВК, це межуватиме із національним конституційним суверенітетом.

У КС також неодноразово аналізувалися питання, чи не порушує залучення іноземних експертів національного суверенітету в частині управління державними справами, в яких саме сферах це може відбуватися і на який час. Урешті-решт була прийнята позиція ВК, про яку щойно говорилося.

— Цей принцип стосується усіх органів судової системи?

— Якщо говорити про судову систему, то і ВК, і КС уже давали оцінку намірам запровадити так звану етичну комісію при Вищій раді правосуддя. Суд тоді чітко зазначив: стосовно конституційних органів, статус і порядок функціонування яких прямо зазначені в Основному Законі, це неприпустимо. Тим більше з огляду на норму Конституції, яка вказує, які обсяги повноважень можуть бути у допоміжних органів, що створюються у судовій системі.

— Тобто Уряд не зможе взяти зобов’язання перед МВФ, наприклад, перевірити на доброчесність суддів КС за участі іноземців?

— Стосовно КС це виключено навіть теоретично. Адже Конституція не передбачає створення при Суді будь-яких допоміжних органів.

— Що є принциповим: сам факт створення такого допоміжного органу чи участь іноземців??

— Принциповим є статус такого органу. Якщо це допоміжний орган, який не впливає безпосередньо на прийняття рішень, то така модель начебто прямо не заборонена Конституцією. Але, якщо повноваження такого органу прямо впливають на повноваження конституційного органу або на його склад, це вже не відповідатиме Основному Закону.

Утім, якщо взяти ст.131 Конституції, то вона визначає, що в системі правосуддя можуть утворюватися органи та установи. І далі — окреслення їхніх функцій: для забезпечення добору суддів, прокурорів, їх професійної підготовки, оцінювання, розгляду справ щодо їхньої дисциплінарної відповідальності. Тобто суддів і прокурорів, а не членів ВРП.

«Те, що пропонується, — це крок до знищення державності»

— Чи дійсно відставка всіх суддів КС спроможна подолати конституційну кризу? Які настрої панують у Суді: «все пропало» чи «стоятимемо до останнього»? Чи розмірковують судді над зверненням, яке приніс до КС Давид Арахамія?

— Якби судді вважали, що винесли рішення, яке не відповідає Конституції та європейським прагненням нашої держави, вони, безумовно, написали б заяви про звільнення та пішли з посад. Однак те, що пропонується, — це крок до знищення державності.

— А пожертвувати собою заради спокою суспільства?

— Не про спокій суспільства йде мова в таких пропозиціях. А про те, що окремі політики підбурюють суспільство до антиконституційних дій.

— Але як працювати Суду в таких умовах? Адже якщо, умовно кажучи, завтра КС установить неконституційність окремих положень про ринок землі, то збурення влади сягне, напевне, ще більшої точки кипіння. Тобто Суду вже креслять «червоні лінії» для самообмеження: тут читаємо Конституцію, а тут — загортаємо в неї кредити. Хіба в таких умовах судді КС наважаться визнати чорне чорним?

— Якщо людина, яка збирається стати суддею КС, не відчуває в собі внутрішньої суддівської незалежності, вона не повинна здійснювати конституційне судочинство. А якщо вона має таку внутрішню незалежність, то ні галас вулиці, ні пропозиції політиків не повинні впливати на її думку.

— Але ж впливає… Зокрема, уже тривалий час не ухвалюються очевидні рішення в не менш резонансних справах, зокрема про люстраційний закон. Тобто, наголошуючи на незалежності суддів, КС, проте, інколи поступається нею заради суспільного спокою.

— Не зовсім так. У цьому разі відсутня єдність думок серед самих суддів КС. А такі доленосні для держави рішення, як щодо люстрації, потрібно приймати майже всім складом, а не 10 голосами.

— Якщо пригадати історію КС, то це не перше рішення, яке підняли на багнети політики. Наприклад, перше, яке стосувалось обмежень на сумісництво для народних депутатів, викликало таку хвилю критики під гаслом «Усе можуть королі!», що, здавалося, і Президент, і лідери політичних партій вже пошкодували про створення такого органу. Потім було рішення про «третій строк Кучми», або «1+1=1», не кажучи вже про рішення 2010 року щодо відновлення первинного вигляду Конституції. Виходить, КС приречений на таку бурхливу реакцію суспільства, коли мова заходить про «чутливі» для влади питання?

— Якщо порівнювати ті рішення, які ви згадали, з нинішнім, то воно не йде ні в яке порівняння ні за своїм змістом, ні за наслідками, ні за обсягом правового регулювання. Тому є переконання, що ця бурхлива реакція в суспільстві підігрівається штучно. Адже в нинішній ситуації все можна врегулювати за відносно короткий термін. І КС у рішенні чітко сказав, як це можна зробити, аби це було зрозуміло і для суспільства, і для законодавця, і для тих органів, які регулювання застосовують.

— Сподіватимемося, що народні обранці спроможуться відділити зерна правових позицій КС від полови особистих симпатій до тих чи інших суддів і знайдуть правильний вихід із цієї кризи. Адже, перефразовуючи професора Преображенського, можна сказати, що криза виникає не в країні, а в наших головах.