Закон і Бізнес


Заміна за позиціями

Хто має шанс посісти 4 вільні крісла у ВРП


.

№46 (1500) 14.11—20.11.2020
Альона КАУФМАН
2423

Уже менш ніж за місяць на XVIII з'їзді суддів будуть обрані 4 нові члени Вищої ради правосуддя. А нині вже визначився перелік претендентів на місця в органі суддівського врядування. Тож у суддів є можливість заздалегідь ознайомитися із професійними здобутками кандидатів та дати відповідні настанови своїм делегатам на форум.


Претенденти-«верховники»

Навесні 2021 року в стінах Вищої ради правосуддя з’являться 4 вільні крісла. Зокрема, як повідомляв «ЗіБ», спливає 4-річна каденція у представників суддівського корпусу в Раді — Андрія Овсієнка, Ігоря Артеменка, Миколи Худика та Віктора Шапрана. Втім, Рада суддів вже визначилась із датою та місцем проведення XVIII з'їзду суддів, на якому й планують заповнити майбутні вакансії.

Нагадаємо, що, за законом «Про Вищу раду правосуддя», на посаду в цьому конституційному органі може претендувати особа, не молодша за 35 років і зі стажем роботи не менш ніж 15 років, яка відповідає критерію політичної нейтральності.

У свою чергу секретаріат ВРП вже закінчив прийом документів від претендентів на ці посади. Кандидатами на XVIII з'їзд суддів є 20 осіб. Умовно їх можна поділити на кілька груп: судді, судді у відставці, члени Верховного Суду, члени РСУ та очільники судів.

До першої категорії входять 3 судді. Так, Наталія Шевцова є суддею Касаційного адміністративного суду. У 1999 році вона закінчила вечірнє відділення Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого за спеціальністю «правознавство». До речі, серед кандидатів до ВРП чимало випускників саме цього закладу.

Суддівську кар'єру Н.Шевцова розпочала в далекому 2003 році з Люботинського міського суду Харківської області. А в новому ВС вона входить до складу палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян. Є кандидатом юридичних наук.

Колегою Н.Шевцової по суду та палаті є Андрій Жук. На додачу до посади судді КАС він є ще й членом РСУ. Перед тим як надягнути мантію, А.Жук займався підприємницькою діяльністю та надавав юридичні й бухгалтерські послуги, а також балотувався до Тернопільської міської ради від політичної партії «Віче». Також є викладачем Національної школи суддів.

Валерій Суховий є суддею Касаційного господарського суду. Протягом всієї суддівської кар'єри, яка розпочалась у 2000році, він здійснював правосуддя в господарській сфері. Зараз у ВС входить до палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності. Прикметно, що з 2015 до 2018 року також входив до складу РСУ.

«Самоврядники»: діючі та колишні

У списку кандидатів є й інші представники вищого самоврядного органу.

Так, Олена Журавська є секретарем РСУ. Свою кар'єру розпочала з місцевої прокуратури Дарницького району м.Києва. Втім, після 8 років роботи  у прокуратурі зайняла крісло судді у Деснянському районному суді столиці.

Її колега за самоврядуванням — Інна Плахтій — вже третю каденцію суддя у цьому органі. Має дві спеціальності: є викладачем англійської та німецької мов, а також правником. Педагогічна освіта стала в пригоді, позаяк з 2013 року вона є тренером в Національній школі суддів. Всі ці активності суддя суміщає із посадою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Серед кандидатів є і екс-члени РСУ, зокрема Владислав Костенко. У 2000 році він також закінчив НЮА ім. Ярослава Мудрого. Свій трудовий шлях розпочав ще студентом із посади судового розпорядника у Чугуївському міському суді Харківської області. З 2011-го і дотепер — суддя Ковпаківського районного суду м.Сум. У 2014—2015роках був обраний членом суддівського самоврядного органу.

Керівний склад

Здійснення правосуддя, безумовно, — складна та кропітка праця, втім, деякі судді вміють суміщати посади судді та голови суду.

Віктор Данко є головою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. Суддівську кар'єру розпочав у 1999 році з посади консультанта в Ужгородському міському суді. У 2016-му здобув науковий ступінь кандидата юридичних наук.

Ігор Проскурняк також є головою суду. У 2010 році був обраний суддею Садгірського районного суду м.Чернівців безстроково. В цьому суді він працює із 2004-го, а навесні цього року був переобраний на адміністративну посаду.

Сергій Гирич трудову діяльність розпочинав ще в далекому 1980 році з роботи у радгоспі. Втім, у 1994-му закінчив юридичний факультет Львівського державного університету ім. І.Франка та став на юридичну стежину. Зараз працює суддею в Личаківському районному суді м.Львова. Протягом двох років був головою цього ж суду, однак звільнився за власним бажанням.

Наталія Деркач є головою Дніпровського апеляційного суду (раніше — Апеляційного суду Дніпропетровської області). Цю посаду вона отримала понад 9 років тому, оскільки, вважають у суддівських колах, була близькою до сім’ї екс-президента Віктора Януковича. Освіту здобула в Одеському державному університеті ім. І.Мечникова. Свій трудовий шлях розпочинала ще у 1977-му із посади секретаря судового засідання Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу. За час суддівської кар'єри працювала і народним суддею, і суддею районного та апеляційного судів.

Представники першої та другої інстанцій

У списку кандидатів на посаду члена ВРП чимало суддів як першої, так і апеляційної інстанції.

Петро Паламар — випускник Київського національного університету ім. Т.Шевченка. Розпочав кар'єру із посади помічника судді. У 2008-му обраний на посаду судді Господарського суду м.Києва безстроково. З 2014 до 2020 року обіймав посаду заступника голови цього суду.

Олександр Тимошенко також суддя-«господарник», бо працює у Господарському суді Житомирської області. Свою кар'єру розпочав із стажиста в районному суді, але вже за 2 роки став суддею. Працює в господарських судах близько 17 років.

Михайло Кобаль також закінчив НЮА ім. Ярослава Мудрого. До того як одягнути мантію, працював слідчим та державним виконавцем. Утім, у 2004-му був призначений до Шахтарського міськрайонного суду Донецької області. Зараз уже є суддею Шостого апеляційного адміністративного суду.

Олександр Бойко є суддею Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя. За два роки до зайняття посади судді отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Протягом всієї трудової діяльності працював у сфері права.

Віталій Саліхов до того, як стати суддею, отримав спеціальність «рульовий морських суден». Після здобуття освіти соціального психолога проходив службу в офіцерському батальйоні ВМС України. Диплом за спеціальністю «правознавство» отримав у 1998 році. З 2002-го працював суддею військового місцевого суду Феодосіївського гарнізону, а до весни 2014 року був суддею Апеляційного суду м.Севастополя. Втім, через події, пов'язані із анексією Криму, перевівся на роботу до Києва. Зараз працює суддею Київського апеляційного суду.

Андрій Рябішин за свою кар’єру встиг попрацювати і в районних, і в апеляційному судах. Зокрема, 7 років очолював Полтавський районний суд. З 2018-го працює у Полтавському апеляційному суді.

Микола Короткевич — випускник Київського державного університету ім. Т.Шевченка. Розпочинав як стажист, згодом став народним суддею. Вже у 1996-му був обраний суддею Верховного Суду України. Спеціалізується на кримінальних справах. З 2012 року — суддя судової палати у кримінальних справах ВСУ. Член редакційної колегії журналу «Вісник ВСУ», нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня за вагомий особистий внесок у здійснення правосуддя.

Ігор Борщов з 2002 до 2010 року працював суддею у військовому місцевому суді Одеського гарнізону. Після звільнення з військової служби у запас перейшов до Київського районного суду м.Одеси. У 2016 році брав участь у конкурсі на зайняття посади судді Касаційного кримінального суду, але у загальному рейтингу посів 31-е з 30 прохідних місць... До речі, раніше він уже претендував на посаду в Раді, але зняв свою кандидатуру на користь інших кандидатів.

Судді у відставці

Здавалося б, після десятиліть роботи на українську Феміду відставка стає тією межею, за якою можна зняти із себе тягар відповідальності на напруженій роботі. Утім, для суддів відставка не означає повне припинення зв’язків із судовою системою.

Так, Володимир Бутенко, як і деякі його суперники, ще застав часи існування народних суддів. Отож у мантії він проходив майже 37 років — з 1982 до 2019 року. За цей час також був заступником і першим заступником голови суду. А у відставку пішов із посади судді Вищого адміністративного суду у 2016 році. Донедавна перебував на посаді члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів, що, як відомо, припинила роботу в 2019-му. Має звання «Заслужений юрист України» та орден «За заслуги ІІІ ступеня».

Його колега Олександр Ситников починав суддівську кар’єру у Васильківському районному суді Запорізької області. Потім був Київський апеляційний та Вищий адміністративний суди. У 2016-му він також вийшов у відставку з посади судді ВАС. Утім, вже в наступному році отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Нюанси обрання

Якщо враховувати, що на 4 вакансії маємо 20 кандидатів, то конкурс видається не таким уже і складним. Адже, за законом, до бюлетеня для голосування мають бути включені усі кандидати, які подали документи та обрані делегатами. Хіба що 4-м представникам із керівного складу, перш ніж бути включеними до загального бюлетеня для голосування, доведеться заручитися підтримкою 20% делегатів з’їзду (наразі — 59 осіб).

До речі, жодного попереднього відбору претендентів, окрім проходження спеціальної перевірки та отримання висновку секретаріату ВРП щодо відповідності особи вимогам закону, не відбуватиметься.

З’їзд управі делегувати до Ради тільки суддю або суддю у відставці. Тобто жоден інший правник навіть теоретично не зміг би позмагатися за місця. Членів ВРП також не можна обрати повторно, але це не перешкоджає бути знову обраним через певний проміжок часу. Втім, таких у переліку кандидатів немає, а членство у ВККС після 2014 року не зазначено як перешкода для обрання.

З іншого боку, значна кількість кандидатів уможливлює розпорошення голосів між ними, якщо не буде досягнуто якоїсь домовленості між делегатами, які представляють різні види юрисдикції. Адже для обрання потрібно набрати не відносну більшість, а більш як половину від кількості обраних делегатів.

Тож про те,  як черговий з’їзд, що має розпочатися вже 8 грудня, впорається із кадровими питаннями, читайте в наступних числах «ЗіБ».