Закон і Бізнес


Недосяжна компенсація

Суддя поплатилася за очікування обвинуваченого, який пролежав кілька засідань у лікарні


№45 (1499) 07.11—13.11.2020
Марта ЛІТЕЧКО
3026

Феміда так довго не могла вирішити питання про накладення арешту на квартиру, що обвинувачений встиг переписати її на дружину. Після цього суддя з почуттям виконаного обов’язку взяла самовідвід...


Квартира втекла до жінки

У провадженні Ірини Піщуліної з Народицького районного суду Житомирської області була справа про порушення безпеки руху. Громадянка, яка потерпіла від необережності водія й дістала ушкодження, подала цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Жінка забажала, щоб суд наклав арешт на половину квартири порушника з метою забезпечення позову.

Клопотання про це подав її представник. Відповідно до КПК законниця мала розглянути клопотання протягом двох днів. І, між іншим, законодавство дозволяє вирішувати такі питання без повідомлення учасників справи.

Проте служителька Феміди не поспішала з накладенням арешту на майно. З копії журналу судового засідання можна довідатися, що жінка на підготовчому засіданні не розглянула заяви захисника потерпілої через те, що вивчала заяву обвинуваченого про надання йому безплатного адвоката.

Підготовче судове засідання відклали на 20 днів. Наступне не відбулося через відсутність сторін. Ще через тиждень володарка мантії не розглянула клопотання, бо адвокат порушника забажав відкласти засідання. Ще через тиждень захисник висловив заперечення щодо розгляду, оскільки не ознайомлений зі змістом самого клопотання та доповненням до нього.

А наступного разу арештовувати вже не було чого. Адже порушник вирішив подарувати все, що має, благовірній. Тож у задоволенні клопотання служителька Феміди відмовила. Підготовчого засідання також не провела, оскільки обвинуваченому стало зле і його забрала швидка просто з приміщення суду.

Ще через 2 місяці І.Піщуліна заявила самовідвід у справі, адже на той час проти неї відкрили дисциплінарне провадження за скаргою невдоволеної потерпілої. Жінка дійшла висновку, що тепер не зможе проявити максимальну об’єктивність стосовно особи, яка потрапила в автомобільну аварію, адже пам’ятатиме, що саме та людина стала причиною проблем.

Скаржниця заявила, що суддя порушила правило рівності сторін і безпідставно затягнула з розглядом клопотання, аби обвинувачений зміг позбутися майна й не було на що накладати арешт. Дисциплінарна палата побачила в діях судді ознаки проступку й відкрила провадження.

Обвинувачений любимчик

Свої дії І.Піщуліна вважає цілком законними. За її словами, усе, чого хотіла добитися за допомогою перенесення засідань, — це забезпечити можливість ефективного захисту обвинуваченого. Після вручення порушнику Правил дорожнього руху пам’ятки про права та обов’язки обвинуваченого законниця довідалася, що чоловік тієї пам’ятки не прочитав і не дізнався ні про свої права під час судового процесу, ні про обов’язки. Обвинувачений повідомив, що нічого не розуміє, тож суддя роз’яснила невігласу його права й обов’язки.

Після цього обвинувачений поклопотався про надання безоплатної правової допомоги та призначення захисника, оскільки переніс інсульт, перебував на амбулаторному лікуванні та не міг самостійно здійснювати захист своїх інтересів у суді. Законниця надала йому й таку можливість, доручивши Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Житомирській області призначити людині адвоката. Усе це потребувало певного часу.

Адвокат виявився людиною зайнятою, був задіяним в інших справах, тож довелося відкладати засідання, щоб узгодити розгляд справи з його графіком.

Потерпіла теж затягла час, адже подала доповнення до клопотання про арешт. Обвинувачений тим часом і далі мав проблеми зі здоров’ям та прогулював засідання на лікарняному ліжку, тож їх доводилося відкладати.

І.Піщуліна вважає, що не допускала жодних слів чи дій, які би свідчили, що вона віддає перевагу обвинуваченому перед потерпілою, а імперативна вимога про обов’язкову участь у судових засіданнях сторін кримінального провадження і є тією особливістю, яка зазначена в ч.1 ст.333 КПК.

ДП дійшла іншого висновку. На думку членів ВРП, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховати, пошкодити чи відчужити. А обвинувачений саме це в результаті й зробив. Тим часом суддя не вживала будь-яких заходів для розгляду клопотання протягом строку, установленого законом, з метою захисту прав потерпілої. І.Піщуліна не могла не усвідомлювати, що затягування розгляду клопотання може створити реальний ризик відчуження майна.

«Порушення закону під час розгляду клопотання про арешт майна у справі є очевидними та такими, що повністю підтверджені зібраними матеріалами перевірки; факт учинення суддею дисциплінарних проступків є доведеним, їх учинення спричинило негативні наслідки для цивільного позивача та вплинуло на можливість реалізації ним процесуальних прав під час кримінального провадження», — констатував дисциплінарний орган у своєму рішенні.

За те, що затягнула з розглядом клопотання, доки обвинувачений не позбувся майна, жінці вирішили винести догану з позбавленням доплат на один місяць. Утім, якби суддя розглянула клопотання без винуватця ДТП чи його адвоката, то, не виключено, теж була би покарана дисциплінарним органом за недотримання вимог КПК.