Закон і Бізнес


Голова РСУ Богдан Моніч:

«Рішення Конституційного Суду, безумовно, захистило незалежність усіх суддів»


Б.Моніч: «Антикорупційне законодавство у багатьох випадках нагадує ходіння по мінному полю із зав’язаними очима»

№45 (1499) 07.11—13.11.2020
Каріна ПЕТРАШ
5450

Рішення Конституційного Суду, яким скасовані окремі положення закону «Про запобігання корупції», наробило багато галасу, а бурхлива реакція Президента, за оцінками експертів, кидає країну в круте юридичне піке. Голова Ради суддів Богдан МОНІЧ прокоментував «ЗіБ», як у самоврядному органі сприйняли це рішення та погрози Національного агентства з питань запобігання корупції з приводу блокування призначення суддів на посади.


«Практика показує, що у результатах перевірки НАЗК завжди є розбіжності»

— Рішення КС захищає незалежність усіх суддів? Чи, можливо, його судді хотіли захистити тільки себе від перевірки НАЗК?

— На мою думку, рішення КС від 27.10.2020 № 13-р/2020 захистило незалежність усіх суддів. Однією з причин такого висновку було те, що повноваження агентства суперечили повноваженням РСУ. Я маю на увазі контроль за дотриманням законодавства з приводу конфлікту інтересів.

Через розбіжність у повноваженнях я ініціював проведення робочої зустрічі із головою НАЗК. Адже закон «Про судоустрій і статус суддів» чітко визначає, що саме РСУ здійснює контроль за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів та приймає рішення з цих питань, крім випадків, коли цей конфлікт врегульовується у процесуальний спосіб.

Утім, закон «Про запобігання корупції» одночасно наділяє НАЗК повноваженнями щодо контролю та моніторингу стосовно усіх суб’єктів, на яких поширюються антикорупційні вимоги. Тобто цей закон дублює повноваження РСУ.

У результаті робочої зустрічі ми досягнули згоди, що комітет РСУ з питань дотримання етичних норм, запобігання корупції і врегулювання конфлікту інтересів разом із відповідним департаментом НАЗК спробує дійти згоди. Зауважу, що до вересня 2020 року із НАЗК не було розбіжностей з приводу розмежування цих повноважень.

Проблема виникла недавно. Спочатку був складений протокол на одного із суддів усупереч рішенню РСУ із цих питань. Також ми стали отримувати інформацію, що НАЗК надає роз’яснення з питань врегулювання конфлікту інтересів щодо суддів. На це РСУ відреагувала своїм рішенням від 24.09.2020 №54.

У подальшому на адресу РСУ надійшов запит, по суті, вимога. Він стосувався загальної інформації, наприклад того, скільки суддів зверталися по роз’яснення з приводу конфлікту інтересів. А потім уже надійшов запит-вимога, щоб РСУ надала всі документи щодо конфлікту інтересів (звернення, відповіді, роз’яснення) за останні два роки. Ми відразу почали вивчати, як це питання співвідноситься із гарантіями незалежності суддів, і дійшли висновку, що подібні запити-вимоги не зовсім законні.

— Це питання стояло на порядку денному останнього засідання РСУ. Як пропонувалося відреагувати на такий запит?

— Ще до винесення відповідного рішення КС ми розглядали два сценарії: або за результатами роботи з НАЗК вийдемо на спільне звернення, або ж це буде одноособове звернення РСУ до парламенту з вимогою врегулювати проблему дублювання повноважень. Утім, КС своїм рішенням фактично скасував це дублювання і визнав контрольні повноваження НАЗК щодо суддів неконституційними.

Суддя-доповідач Ігор Сліденко говорив, що є два шляхи врегулювання цього питання: утворити НАЗК не як центральний орган виконавчої влади, а як незалежний орган, який формується на паритетних засадах, або виділити окремого суб’єкта, який би здійснював функцію контролю щодо суддів. Можливо, це могла б бути Вища кваліфікаційна комісія суддів.

Але нині визначення такого органу, який здійснюватиме функцію контролю, лежить у площині парламенту і потребує законодавчого врегулювання.

— Як ви відреагували на лист голови НАЗК Олександра Новікова? Як ви ставитеся до тез, що рішення КС забирає у НАЗК можливість проводити спецперевірку нових суддів, заблокує призначення суддів?

— Цей лист ми взяли до відома. Фактично він лише інформує про те, що НАЗК припиняє спецперевірки і начебто це буде перешкоджати призначенню суддів на посади. Втім, норми закону «Про запобігання корупції», які регулюють проведення спецперевірки, не визнавалися неконституційними.

Також важливо, що питання спецперевірок кандидатів на посади суддів окремо врегульовано нормами законодавства про судоустрій. Якщо говорити по суті, то до цієї перевірки залучені і Міністерство охорони здоров’я, і Міністерство внутрішніх справ тощо. Кожне з них перевіряє виключно свій аспект. Якщо говорити про НАЗК, то його функція — перевірити, чи перебуває людина в реєстрі корупціонерів. Але ж він є публічним! Тож, якщо чесно, є питання, наскільки доцільно витрачати час на запит, щоб агентство повідомило загальнодоступну інформацію.

Друга функція — перевірити, чи відповідає внесена до декларації інформація реальності. Практика показує, що у результатах перевірки НАЗК завжди є розбіжності, а отримана інформація є однотипною. Особливістю цих перевірок також є те, що вони проводяться за згодою особи, яка може за необхідності надати всі документи, які підтверджують вказані у декларації відомості. Проте НАЗК, як правило, обмежується лише констатацією факту наявності таких розбіжностей.

Прикметно, що такі результати не перешкоджають суб’єкту призначення ухвалити рішення про призначення особи на посаду. Втім, МОЗ може вказати, чи відповідає стан здоров’я претендента вимогам професії, а МВС — надати інформацію про судимість, і ці дані слугуватимуть підставою для призначення чи непризначення особи на посаду. Розбіжності ж у декларації такого ефекту не мають. Тому юридичні наслідки перевірки з боку НАЗК досить сумнівні.

«Є нерозуміння статусу КС з боку як громадськості, так і Президента»

- Якщо закон від Президента про розпуск КС приймуть, то чи буде РСУ оголошувати новий конкурс для добору кандидатів? Чи, можливо, запропонує обрати 6 суддів із 7 наявних претендентів?

Передбачити, що буде далі, важко, адже ситуація зараз дуже незрозуміла. Якщо взяти до уваги реальність, то чинне законодавство говорить, що РСУ може рекомендувати з’їзду суддів удвічі більше кандидатів, ніж є вільних вакансій. Тобто якщо визначатися із усіма 6-ма суддями, які за квотою обираються з’їздом суддів, то за наявної кількості кандидатів це неможливо. Якщо буде потреба делегувати нових кандидатів, то потрібно оголошувати новий конкурс на вакантні 5 посад, а з’їзд суддів — відкладати. Бо ж ця процедура може зайняти мінімум 3—4 місяці.

— В ефірі одного із ток-шоу Президент запропонував після розпуску КС здійснити відбір нових суддів на конкурсній основі, без участі гаранта та Верховної Ради. Тобто залишається тільки РСУ. Чи доцільною є така пропозиція та чи змінилася б якість роботи КС, якби його формувала виключно суддівська спільнота?

— Я не чув подібних ідей, однак очевидно, що нині є нерозуміння статусу КС з боку як громадськості, так і глави держави. У 2016 році, після внесення змін до Конституції, норми про КС були виключені з її розділу «Правосуддя» та поміщені в окремий — із однойменною назвою. Тому КС не є частиною жодної гілки влади, це спеціальний орган конституційного контролю, який формується на рівних засадах всіма гілками влади. Наголошую: всіма.

Саме через сутність КС як органу, що виконує головну роль у дотриманні конституційного принципу розподілу влади, принципу стримувань і противаг, він має формуватися тільки на паритетних засадах. Тому слід пам’ятати, що в країні поки що діє Конституція, і якщо керуватися її нормами, то сформувати КС в інший спосіб, ніж вона передбачає, апріорі не є можливим.

«Антикорупційне законодавство у багатьох випадках нагадує ходіння по мінному полю із зав’язаними очима»

— З огляду на реакцію політиків та так званих активістів рішення КС №13-р/2020 мало не поставило під загрозу всю боротьбу з корупцією в країні. До того ж воно нібито прийняте в умовах конфлікту інтересів. Виходить, що судді КС, щодо яких є певні підозри в антикорупційних органів, мали б заявити самовідвід. Але тоді Суду не вистачило б голосів для ухвалення будь-якого рішення. Які взагалі є способи подолання таких ситуацій?

Насправді рішення КС привернуло увагу до багатьох складних питань, які існують у сучасному антикорупційному законодавстві. Особливо це стосується врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів та певних аспектів декларування.

Конфлікт інтересів доволі часто став використовуватися з метою усунути ту чи іншу особу від можливості приймати рішення. І це стосувалося не лише суддів. Нам доводилося надавати відповідні роз’яснення суддям усіх інстанцій, включаючи Вищий антикорупційний суд та Велику палату Верховного Суду, а також членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

Проте конфлікт інтересів став чудовим прикриттям для суддів, які з тих чи інших причин не бажають брати участь у розгляді певних резонансних чи незручних справ. Необґрунтовані самовідводи у багатьох випадках заявляються саме через конфлікт інтересів.

Чітких критеріїв визначити, чи існує конфлікт інтересів, насправді немає, часто це досить суб’єктивне судження. Позиція РСУ полягає в тому, що суддя зобов’язаний прийняти справу до свого розгляду та ухвалити у ній законне рішення незалежно від будь-яких особистих обставин. Суддя має бути вищим за будь-які особисті переконання, судження.

Процесуальне законодавство ці питання врегульовує досить чітко і дає можливість уникати подібних ситуацій.

Міжнародні стандарти встановлюють: якщо особа звернулася до відповідного органу з питання врегулювання конфлікту інтересів і цей орган прийняв рішення — конфлікт інтересів урегульовано.

Наведу приклад: суддя звернувся із заявою про самовідвід, оскільки стороною у справі є його близький родич. Колегія суддів, яка розглядає справу разом із суддею, цю заяву не задовольнила. Після розгляду справи рішення скасовується з тих підстав, що один із суддів підлягав відводу. Чи можна вважати, що суддя приймав рішення в умовах конфлікту інтересів? Упевнений, що більшість представників громадськості чи навіть державних діячів однозначно скажуть, що так. І помиляться. У цьому випадку конфлікт інтересів був урегульований у визначений законом спосіб.

— У рішенні перелічено чимало норм, які не відповідають Конституції, оскільки їх застосування з боку НАЗК посягає на незалежність суддів. Це лише теоретичне припущення чи є реальні загрози використання агентством своїх повноважень задля тиску на служителів Феміди?

— Що ж до проблем антикорупційного законодавства, то воно у багатьох випадках дійсно нагадує ходіння по мінному полю із зав’язаними очима. Яка потреба повідомляти про суттєві зміни у майновому стані, якщо вони стосуються заробітної плати, яка виплачується двічі на місяць і буде показана за результатами річного декларування? Складається враження, що створюються такі умови, щоб до відповідальності можна було притягнути особу, яка просто помилиться у цьому питанні. Невже це і є той корупціонер, якого ми шукаємо?

Я вже не говорю про випадки, коли суттєво змінюються ті чи інші роз’яснення, які стосуються правил декларування. Лише протягом 2020 року була змінена позиція щодо визначення доходу (в частині декларування позик), валюто-обмінних операцій, необхідності вказувати реквізити банківських рахунків тощо.

Але ці зміни принаймні широко обговорювалися, а от, наприклад, зміни до ч.3 ст.45 закону «Про запобігання корупції», якими було встановлено обов’язок подати декларацію протягом 10 календарних днів після входження (включення, залучення, обрання, призначення) до складу конкурсної або дисциплінарної комісії, утвореної відповідно до законів «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судоустрій і статус суддів», пройшли непомітно.

Чому я про це говорю? Рішенням РСУ від 20.12.2019 №101 мене було обрано до складу конкурсної комісії для проведення конкурсу на зайняття посади члена ВККС. Чи знав я, що після відповідного рішення Вищої ради правосуддя та включення мене до складу комісії я мав обов’язок подати декларацію за минулий рік упродовж 10 календарних днів? Ні. Чи встиг би я це зробити фізично, якщо таке рішення було ухвалене б на початку 2020 року, коли всі суб’єкти декларування лише починають готуватися до наступного періоду декларування, збирати відповідні довідки тощо. Думаю, навряд чи. Чи знали інші члени РСУ, які були обрані до комісії, про ці норми законодавства? Теж ні.

Того, які це мало б наслідки, думаю, пояснювати не потрібно. Саме тому антикорупційне законодавство має бути чітким та зрозумілим, насамперед для осіб, яких воно стосується. Подібні норми-пастки мають оперативно виявлятися та корегуватися на законодавчому рівні.