Про довічне користування землею

Право довічного успадкованого володіння землею не припиняється зі смертю особи, якій воно було надано. А подальші законодавчі зміни виключали будь-які обмеження цього права у зв’язку з непереоформленням правового титулу.

У справі №908/2063/18 прокуратура вимагала повернення на користь держави двох ділянок, які надавалися людині на праві довічного успадкованого володіння та на праві постійного користування для створення фермерського господарства. Особа зареєструвала відповідне СФГ, а після її смерті засновниками цього господарства стали спадкоємці.

Як зазначив Касаційний господарський суд, особа, яка володіє ділянкою, у тому числі на праві довічного успадкованого володіння за законом, не може бути позбавлена права на таке володіння. На відповідні відносини поширюються гарантії ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.41 Конституції. Ці норми не лише гарантують право довічного успадкованого володіння землею, а й обмежують можливості припинити відповідне право.

Після отримання в постійне користування ділянки, наданої для ведення СФГ, та проведення державної реєстрації такого господарства воно стає постійним користувачем цієї ділянки. Тому в такій ситуації зазначене право не може бути об’єктом спадкування, а постійним користувачем після смерті засновника залишається саме господарство. Натомість право довічного успадкованого володіння могло належати тільки фізичній особі та було об’єктом спадкування. Тому відповідне право зі створенням СФГ до останнього не переходило.

Тож суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що таке право припиняється зі смертю особи, якій воно було надане.