Незалежність із порожніми кишенями

або Як вижити на зарплату працівника апарату суду?

В умовах політико-правових та соціально-економічних перетворень, що відбуваються останнім часом в українському суспільстві, ми — працівники апарату місцевих судів України — з відчаєм та з почуттям соціальної несправедливості звертаємося до вас з метою виправлення катастрофічного становища, яке вже багато років має місце у сфері оплати нашої праці.

Державні службовці місцевих судів мали надію на те, що наші численні звернення стосовно збільшення заробітних плат та рівня соціального захисту будуть урегульовані з прийняттям закону «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 №2453-VI.

Ще при підготовці законопроекту Державною судовою адміністрацією пропонувалося працівникам апарату місцевих судів унести свої пропозиції до нього, що й було зроблено. Однак у законі питанню оплати праці працівників апарату присвячена лише ч.1 ст.144, яка містить відсильну норму. Отже, проблеми працівників апарату судів на даний час не вирішені.

Зміни та доповнення до постанови Кабінету Міністрів «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» від 9.03.2006 №268 уносилися 46 урядовими постановами. І тільки єдиною постановою КМ від 6.02.2008 №34 посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців судів підвищено на 45%. Оклад державного службовця становить 1 (одну!) мінімальну заробітну плату.

Згідно з ч.2 ст.95 КЗпП до мінімальної зарплати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Відповідно до ч.3 ст.96 КЗпП формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється в розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Згідно з ст.9 закону «Про оплату праці» від 24.03.95 «розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров’я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості. Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб».

Відповідно до ч.1 ст.144 закону №2453-VІ «розмір заробітної плати працівників апаратів судів… їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади».

Поступове зростання мінімальної зарплати та відсутність змін у законо­давстві щодо збільшення окладів з 2008 року призвели до того, що посадові оклади всіх працівників апарату суду прирівнюються до мінімальної зарплати. Посадовий оклад працівників апарату місцевих судів на даний момент становить 1147 грн.

Тобто працівники апарату місцевих судів, маючи вищу юридичну освіту, напружений робочий день, працюючи з надважливими судовими проектами, в даний час мають оклад, рівний окладу прибиральниці, яка, на відміну від державного службовця, має право на додатковий заробіток, незрівнянно менше навантаження без жодної відповідальності.

Наші посадові оклади є найнижчими серед усіх категорій державних службовців. І питання не стільки в тому, що посадові оклади працівників суду є нижчими за оплату простої некваліфікованої праці, скажімо сторожів чи прибиральниць, а в тому, як при невпинному зростанні цін та інфляції утримувати сім’ю за ці кошти чи вижити самому.

Згідно зі змінами до Кримінального кодексу працівники апарату судів можуть бути притягнутими до кримінальної відповідальності за порушення правил документообігу, який, будучи раніше лише засобом статистики та обліку, на даний час став частиною цивільного та кримінального процесів. Майже кожен працівник суду має доступ до системи документообігу та свої обов’язки щодо роботи з нею, а також несе відповідальність за свої помилки, які можуть бути розцінені як порушення законодавства.

Незалежність і об’єктивність органів правосуддя, про які так часто зараз говорять, можуть бути досягнуті саме за такої чи не найважливішої умови — фінансової незалежності не тільки суддів, а й працівників апарату судів, які виконують важливу роботу, без якої неможливе судочинство.

Держава, яка має захищати нас, ставить працівників суду в скрутне матеріальне становище, принижуючи мізерними зарплатами та постійним ігноруванням наших звернень та пропозицій. Це призводить до таких негативних явищ, як плинність кадрів, що унеможливлює досягнення високого професійного рівня працівників. Небажання звертати увагу на належне фінансове забезпечення працівників апарату судів призвело до парадоксальної ситуації: оплата праці неухильно знижується, а відповідальність за виконання посадових та службових обов’язків неухильно зростає! Порушення цієї рівноваги — нонсенс у світовій практиці!

Видатки на оплату праці суддів та працівників апарату судів, які заплановані Державною судовою адміністрацією, у держбюджеті на 2013 рік знижені на 56%. Відповідно до абз.2 ч.1 ст.142 закону №2453-VІ «бюджетні призначення на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України». Отже, вони не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

То чим же завинили працівники місцевих судів, приречені на майже жебрацьке існування? Відповідно до чинного законодавства працівники судів є державними службовцями, а отже, не мають права брати участі у страйках. Тому єдиною можливістю розповісти посадовцям про наші проблеми є такі звернення. Сподіваємося, що цього разу наш крик душі почують ті, від кого залежить можливість зробити життя працівників судів кращим, звільнивши нас від фінансової залежності. Адже жити з порожніми кишенями дуже непросто.

Сподіваємося, що наше звернення буде розглянуте та враховане при вирішенні цього питання. Визнання судів розпорядниками бюджетних коштів — це лише перший крок.

Аби зрозуміти наше становище, уявіть собі, що ваш єдиний дохід на місяць становить 1000—1500 грн. і за ці кошти потрібно не тільки жити самому, а й утримувати сім’ю!

З повагою
працівники апарату Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
Загалом 71 підпис