ЄСПЛ поставив крапку у земельному спорі з монастирем
Громадянин, який був монахом, не міг заповідати свою власність спадкоємцям. І у спорах з монастирями строків давності не існує. Чи відповідають ці положення національного законодавства конвенційним гарантіям?
Відповідь на запитання шукав Європейський суд з прав людини у справі «Ліамбері та інші проти Греції» (заява № 18312/12), повідомляє «Закон і Бізнес» з посиланням на «ECHR. Ukrainian Aspect».
У 2001 році Григоріос, Каріакі та Панайота Ліамбері, які успадкували від Іоаніса В. земельну ділянку та будинок, продали цю нерухомість третім особам за 352,2 тис. євро. Покупці знесли будинок для того, аби побудувати свій.
Але після цього свої майнові претензії пред’явив найбільший монастир в Греції – Велика Лавра Святого Афанасія Афонського. Ченці подали позов до суду, аби визнати себе власником землі.
Річ у тім, що Іоаніс В. з 1921 року належав до їх громади, хоча і під іншим іменем. Відповідно до законодавства Греції будь-яке майно, придбане монахом після постригу, повинне належати монастирю до того часу, доки ченця не звільнить від монахського ордену. Оскільки земля була придбана в 1934 році, законним власником майна був монастир.
В останній інстанції позов монастиря був задоволений. Суд встановив, що Іоаніс В. не міг заповісти майно своїм спадкоємцям, оскільки був монахом в монастирі Велика Лавра на Афоні. Крім іншого, починаючи з 1926 року законодавство Греції передбачало, що права власності монастирів не обмежувалися жодним строком давності.
Покупці, зі свого боку, відкрили провадження щодо конфіскації активів Ліамбері з метою погашення зобов’язання. Тож спадкоємці мали повернути покупцям кошти з продажу нерухомості.
Ліамбері звернулися до Європейського суду з прав людини. Посилаючись на ст. 1 (захист власності) Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вони скаржилися на втручання в їх права на майно їхнього предка.
Суд у Страсбурзі констатував порушення конвенційних гарантій в цій частині, водночас, присудив лише 150 тис. євро (менше половини від вартості проданого майна) компенсації матеріальної та моральної шкоди.
З текстом прес-релізу рішення ЄСПЛ у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та доцента кафедри кримінального права і правосуддя Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка С. Дем’янчука Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.