Закон і Бізнес


Стягнення на подарунок


№43 (1497) 24.10—30.10.2020
4108

Іпотекодержатель зобов’язаний повідомити осіб, які мають права чи вимоги на предмет іпотеки, про намір укласти договір купівлі-продажу. Такий висновок зробив ВС в постанові №640/16936/18-ц, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

16 вересня 2020 року                       м.Київ                               №640/16936/18-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — СИНЕЛЬНИКОВА Є.В.,
суддів: ОСІЯНА О. М., САКАРИ Н.Ю., ХОПТИ С.Ф., ШИПОВИЧА В.В. (суддя-доповідач) —

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 1 на рішення Київського районного суду м.Харкова від 21.03.2019 та постанову Харківського апеляційного суду від 13.08.2019,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року Особа 1 звернулася до суду з позовом до Особи 2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Особа 3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щелков Д.М., про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Особа 1 набула право власності на квартиру за Адресою 1 на підставі договору дарування від 9.08.2016, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алтуніною Т.І., за реєстраційним номером 1497. Первісним власником спірної квартири була Особа 3, мати позивача.

До укладання договору дарування від 9.08.2016 рішенням Київського райсуду м.Харкова від 6.10.2015 у справі №640/9889/14-ц було звернуто стягнення на спірну квартиру як належну Особі 3. Ухвалою Київського райсуду м.Харкова від 18.10.2017 було змінено спосіб виконання вказаного рішення суду та звернуто стягнення на спірну квартиру як на власність позивача Особи 1. Разом з тим постановою Апеляційного суду Харківської області від 12.04.2018 ухвалу Київського райсуду м.Харкова від 18.10.2017 скасовано.

Проте 29.08.2018 ТОВ «ФК «Алькор Інвест» у порядку звернення стягнення, передбаченого в ст.38 закону «Про іпотеку», як новий іпотекодержатель за договором іпотеки, який був укладений з Особою 3 з метою забезпечення її зобов’язань за кредитним договором, відчужив на користь Особи 2 спірну квартиру за Адресою 1.

Вважала, що в ТОВ «ФК «Алькор Інвест» не було підстав для продажу спірної квартири, оскільки в реєстрі не зареєстровано обтяження спірної квартири іпотекою, іпотечних договорів саме з нею не укладалося, судове рішення про звернення стягнення на її майно скасоване 12.04.2018, ТОВ «ФК Алькор Інвест» не дотримано процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, передбаченої в ст.35 закону «Про іпотеку», відчуження квартири, усупереч вимогам ст.1 закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», здійснено без її згоди.

Посилаючи на викладене, Особа 1 просила визнати недійсним договір купівлі-продажу від 29.08.2018, укладений між ТОВ «ФК «Алькор Інвест» та Особою 2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим Д.М.; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.08.2018, прийняте приватним нотаріусом КМНО Щелковим Д.М. на підставі зазначеного договору купівлі-продажу від 29.08.2018.

Ухвалою Київського райсуду м.Харкова від 13.12.2018 до участі у справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського райсуду м.Харкова від 21.03.2019 у задоволенні позову Особи 1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та недоведеними, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Відхиляючи доводи позову Особи 1 про те, що належна їй квартира не була обтяжена іпотекою, суд першої інстанції врахував приписи ст.23 закону «Про іпотеку», відповідно до яких, отримавши іпотечне майно в дар, до неї перейшли всі права та обов’язки іпотекодавця, тому ТОВ «ФК «Алькор Інвест», урахувавши умови іпотечного договору, правомірно звернуло стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, передбаченому ст.38 закону «Про іпотеку».

Судом першої інстанції також ураховано, що позивачем не доведено належного виконання боржником своїх зобов’язань за кредитним договором.

Крім того, районний суд установив, що приписи ст.1 закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не можуть бути застосовані в розглядуваній справі, оскільки Особа 1 та Особа 3 в іпотечній квартирі не зареєстровані та не проживають.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського АС від 13.08.2019 апеляційну скаргу Особи 1 залишено без задоволення, а рішення Київського райсуду м.Харкова від 21.03.2019 — без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги колегія суддів уважала такими, що не спростовують висновків райсуду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до ВС, Особа 1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Київського райсуду м.Харкова від 21.03.2019 та постанову Харківського АС від 13.08.2019 й ухвалити нове рішення про задоволення позову <…>.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що боржником належним чином виконані зобов’язання за кредитним договором.

Звертає увагу на те, що судами також не враховано висновків ВС щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладених у постанові від 31.10.2018 у справі №465/1310/17, відповідно до яких в разі звернення стягнення на предмет іпотеки, який відповідає вимогам ст.1 закону «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», необхідна згода іпотекодавця.

Уважає, що в ТОВ «ФК «Алькор Інвест» за договором іпотеки було право відчужувати лише майнові права на спірну квартиру, які належали первісному іпотекодавцю.

Зауважує, що докази на підтвердження непроживання в зазначеній квартирі здобуті судом (при відкритті провадження у справі) з власної ініціативи, тому не можуть бути врахованими.

Крім того, вказує на те, що судом першої інстанції не розглянуто її клопотання про витребування документів, які були подані нотаріусу при посвідченні спірного договору, а апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні такого клопотання.

Зазначає, що судами розглядається спір за позовом Особи 3 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним іпотечного договору від 3.10.2005.

Доводи осіб, що подали відзиви на касаційну скаргу

У поданих у жовтні 2019 року відзивах АТ «Райффайзен Банк Аваль», ТОВ «ФК «Алькор Інвест» уважають, що касаційна скарга Особи 1 не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені в ній, є необґрунтованими, а оскаржені рішення ухвалені відповідно до вимог чинного законодавства.

Фактичні обставини справи, установлені судами

Судами встановлено, що 3.10.2005 між Особою 3 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладений кредитний договір про видачу кредиту на суму $48560.

У рахунок забезпечення зобов’язання за кредитним договором 3.10.2005 між Особою 3 та банком укладений іпотечний договір, відповідно до умов якого банк набув статусу іпотекодержателя майнових прав на квартиру за Адресою 1, будівництво якої не завершене та яка в майбутньому стане власністю іпотекодавця.

Рішенням Київського райсуду м.Харкова від 6.10.2015 у справі №640/9889/14-ц позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено та в рахунок погашення боргу за кредитним договором від 3.10.2005 в розмірі 985328,68 грн. звернуто стягнення на іпотечне нерухоме майно Особи 3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», а саме — на квартиру за Адресою 1. Надано ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» право на продаж зазначеного предмета іпотеки, що належить Особі 3, будь-якій особі-покупцеві.

9.10.2016 між Особою 3 та Особою 1 укладений договір дарування, відповідно до якого Особа 3 передала в дар Особі 1 квартиру за Адресою 1.

ТОВ «ФК «Алькор Інвест» відповідно до договору відступлення права вимоги від 23.01.2018 набуло статусу кредитора за договором та іпотекодержателя за іпотечним договором.

29.08.2018 між ТОВ «ФК «Алькор Інвест» та Особою 2 укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого ТОВ «ФК «Алькор Інвест» відчужило на користь Особи 2 квартиру за Адресою 1 <…>.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У чч.1, 4 ст.33 закону «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов’язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом ст.38 закону «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов’язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця (ч.5 ст.38 закону «Про іпотеку»).

Згідно з пп.2.7 п.2 гл.2 розд.ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 22.02.2012 №296/5, якщо рішенням суду або договором про задоволення вимог іпотекодержателя передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, посвідчення таких договорів здійснюється за загальними правилами посвідчення договорів відчуження.

Для посвідчення такого договору іпотекодержатель зобов’язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти такий договір. Іпотекодержатель має документально підтвердити нотаріусу, що він повідомив осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суд першої інстанції, установивши, що ТОВ «ФК «Алькор Інвест» звернуло стягнення на предмет іпотеки в спосіб, передбачений ст.38 закону «Про іпотеку», дійшов до висновку про безпідставність позовних вимог, проте такий висновок без установлення виконання іпотекодержателем свого обов’язку надати нотаріусу документальне підтвердження своєчасного повідомлення осіб, які мають права чи вимоги на предмет іпотеки, про намір укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки, є передчасним.

Апеляційний суд, переглядаючи справу, не усунув недоліків, допущених судом першої інстанції.

Отже, вирішуючи спір, суди належним чином не встановили фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення спору, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.411 Цивільного процесуального кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібраних у справі доказів.

Оскільки фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами належним чином не встановлені та не дано оцінки доводам учасників справи, оскаржувані рішення не в повній мірі відповідають вимогам щодо законності й обґрунтованості, що відповідно до ст.411 ЦПК є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення ст.400 ЦПК.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що постановою ВС від 21.08.2019 року у справі №640/685/17 іпотечний договір від 3.10.2005 укладений між Особою 3 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» визнано недійсним.

Відповідно до приписів ч.1 ст.236 ЦК правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Зважаючи на викладене, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого належить урахувати викладене та ухвалити рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Оскільки справа направлена на новий розгляд, підстави для розподілу судових витрат касаційним судом відсутні.

Керуючись стст.400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м.Харкова від 21.03.2019 та постанову Харківського апеляційного суду від 13.08.2019 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.