Закон і Бізнес


Двічі поспіль не пробачають


№43 (1497) 24.10—30.10.2020
6057

Виправлення засудженого без відбування покарання неможливе, якщо він не відбув попереднього. Такий висновок зробив ВС в постанові №761/22911/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

23 вересня 2020 року                     м.Київ                                №761/22911/17

Верховний Суд колегією суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — КОВТУНОВИЧА М.І.,
суддів: АНІСІМОВА Г.М., ЛУГАНСЬКОГО Ю.М. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 11.03.2020 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017100100004341, за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, уродженця м.Києва та жителя цього міста (Адреса 1), у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 Кримінального кодексу.

Зміст судових рішень і встановлені судами обставини

За вироком Шевченківського районного суду м.Києва від 26.04.2018, Особу 1 засуджено за ч.2 ст.389 КК до покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст.71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком (Шевченківського райсуду м.Києва від 10.10.2016) і Особі 1 призначено остаточне покарання у вигляді обмеження волі на строк 1 рік 10 днів та на підставі ст.75 КК звільнено від його відбування з випробуванням з іспитовим строком 1 рік і покладено обов’язки, передбачені ст.76 КК.

Згідно з вироком місцевого суду Особу 1 засуджено за те, що він, будучи засудженим до покарання у вигляді громадських робіт, ухилився від відбування цього покарання за таких обставин.

Так, вироком Шевченківського райсуду м.Києва від 10.10.2016 Особу 1 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК, до покарання у вигляді громадських робіт на строк 100 годин.

13 грудня 2016 року, після набрання вказаним вироком законної сили, працівники Шевченківського районного сектору Київського міського відділу з питань пробації Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції ознайомили Особу 1 з порядком та умовами відбування громадських робіт і попередили про кримінальну відповідальність у разі ухилення від відбування покарання. Засуджений був направлений до комунального підприємства з утримання зелених насаджень Шевченківського району м.Києва для відбування призначеного покарання у вигляді громадських робіт.

Також 10.03.2017 працівники служби пробації повторно попередили Особу 1 про кримінальну відповідальність у разі продовження порушення порядку та умов відбування покарання, однак він, незважаючи на неодноразові виклики і попередження, до місця виконання суспільно корисної праці не з’явився, не маючи на те поважних причин.

Київський апеляційний суд ухвалою від 19.12.2018 вирок Шевченківського райсуду м.Києва від 26.04.2018 щодо Особи 1 залишив без змін.

Верховний Суд постановою від 10.12.2019 задовольнив частково касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу Київського АС від 19.12.2018 і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Київський АС ухвалою від 11.03.2020 вирок Шевченківського райсуду м.Києва від 26.04.2018 щодо Особи 1 залишив без змін.

Вимоги і узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі прокурор, не оскаржуючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності винуватості засудженого Особи 1 та юридичної кваліфікації його дій, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції, усупереч ст.419 Кримінального процесуального кодексу, формально розглянув апеляційну скаргу прокурора та не спростував доводів сторони обвинувачення щодо відсутності підстав для застосування щодо Особи 1 ст.75 КК. Крім того, вказує про залишення апеляційним судом поза увагою допущене місцевим судом порушення вимог ч.4 ст.71 КК, яке полягало у тому, що цей суд після застосування положень стст.71, 72 КК звільнив Особу 1 від відбування покарання за попереднім та новим вироками на підставі стст.75, 76 КК і призначив покарання, яке не є більшим від покарання за вироком у цьому провадженні та від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Також цей суд не врахував вказівок суду касаційної інстанції, наведених у постанові ВС від 10.12.2019, щодо неправильного застосування положень ст.75 КК. Прокурор вважає, що допущені апеляційним судом порушення завадили ухвалити законне, обґрунтоване і справедливе рішення у цьому кримінальному провадженні.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Єременко М.В., навівши відповідні пояснення, підтримав касаційну скаргу прокурора та просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Засуджений Особа 1 у судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги <…>.

Мотиви Суду

Відповідно до ч.2 ст.439 Кримінального процесуального кодексу вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

Недодержання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу, не дотримався наведених вимог закону.

Так, ККС постановою від 10.12.2019 задовольнив частково касаційну скаргу прокурора та скасував ухвалу Київського АС від 19.12.2018 і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв’язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність.

У мотивувальній частині постанови ВС вказав, що суд апеляційної інстанції, на спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі прокурора, належним чином не мотивував у своєму рішенні, на підставі чого він дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, оскільки Особа 1 не відбув попереднього покарання, яке було враховано судом під час визначення остаточного покарання за сукупністю вироків. У зв’язку з цим суд допустив неправильне застосування положень ст.75 КК.

За наслідками нового апеляційного розгляду Київський АС ухвалою від 11.03.2020 апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м.Києва від 26.04.2018 щодо Особи 1 — без змін.

Постановляючи рішення, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції під час призначення покарання Особі 1 дотримався вимог кримінального закону, врахував усі обставини, які впливають на його вид та розмір, у тому числі наявність в Особи 1 непогашеної судимості, яка, на думку суду, не може бути безумовною підставою, що виключає можливість застосування до засудженого положень ст.75 КК. Також вказав, що відповідно до ухвали Шевченківського райсуду м.Києва від 7.06.2019 задоволено подання Шевченківського РВ філії ДУ «Центр пробації» у м.Києві та Київській області та звільнено Особу 1 від відбування покарання, призначеного за вироком Шевченківського райсуду м.Києва від 26.04.2018.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, усупереч ст.439 КПК, не виконав вказівок, наведених у постанові ВС від 10.12.2019, які є обов’язковими для виконання.

Так, під час нового розгляду суд апеляційної інстанції не врахував вказівок щодо неправильного застосування положень ст.75 КК, даних про особу засудженого та обставин скоєння ним злочину.

Висновки суду про можливість звільнення Особи 1 від відбування покарання з випробуванням, ураховуючи те, що його засуджено за ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт, суперечать принципу справедливості покарання і не відповідають його меті — виправленню засудженого та запобіганню скоєнню нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Крім того, посилання суду апеляційної інстанції в рішенні на ухвалу Шевченківського райсуду м.Києва від 7.06.2019 не спростовує висновків про те, що призначення засудженому покарання зі звільненням від його відбування не відповідає загальним засадам призначення покарання.

Що стосується доводів прокурора про допущення місцевим судом порушень вимог ч.4 ст.71 КК, які полягали в тому, що цей суд після застосування положень стст.71, 72 КК звільнив Особу 1 від відбування покарання за попереднім та новим вироками на підставі стст.75, 76 КК і призначив покарання, яке не є більшим від покарання за вироком у цьому провадженні, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком, то вони є безпідставними.

Так, застосування ст.75 КК не свідчить про порушення місцевим судом ч.4 ст.71 КК, оскільки суд, призначаючи Особі 1 остаточне покарання на підставі стст.71, 72 КК, застосував до засудженого більш суворий вид і розмір покарання, ніж те, що було призначено за попереднім вироком, а також визначив остаточне покарання у більшому розмірі, ніж було призначене за ч.2 ст.389 КК.

Враховуючи наведене, ВС вважає за необхідне касаційну скаргу прокурора задовольнити частково, а ухвалу апеляційного суду щодо Особи 1 з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність — скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно усунути вказані недоліки, перевірити доводи, зазначені в апеляційній скарзі прокурора, провести апеляційний розгляд відповідно до вимог КПК, за наслідками якого постановити законне й обґрунтоване судове рішення, з урахуванням того, що звільнення Особи 1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Керуючись стст.433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Київського АС від 11.03.2020 щодо Особи 1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.