Закон і Бізнес


Нормативна анестезія


№44 (1498) 31.10—06.11.2020
ФЕДІР МАЛЕНЬКИЙ
3909

Наскільки лікарі здатні творити дива, настільки ж їх колеги схильні до помилок, які часто вже неможливо виправити. Що відрізняє лікарську помилку від професійного правопорушення і на які помилки лікар має законне право?


Молочні зуби

У Вищій школі адвокатури в межах вебінару розповіли про механізми захисту прав дитини, спікером якого стала заступник голови комітету з сімейного права Національної асоціації адвокатів України, член комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики НААУ Лариса Гретченко.

Окрім класифікації дефектів, що виникають при наданні медичної допомоги, спікер також звернула свою увагу на загальні тенденції у галузі медицини та охорони здоров’я, які суттєво негативним чином впливають на зростання динаміки виникнення таких дефектів. Це зокрема кадровий дефіцит, який сьогодні спостерігається у медичних закладах. Особливо, якщо мова йде про вузькі спеціалізації як то реанімологія чи анестезіологія. Прослідковується це за тими активними акціями залучення молодих спеціалістів, які проводять медичні заклади.

Окремою проблемою Л.Гретченко вважає перекваліфікацію лікарів, до прикладу зі стоматолога на дитячого стоматолога. Як правило це відбувається автоматично, коли лікар не знаходить гарне місце для працевлаштування за дорослим профілем. Але, наголошує спікер, цього категорично не можна робити, адже лікування дитини спеціалістом з приставкою «дитячий» є принциповим та обов’язковим. Так, лікування молочних зубів може виявитися набагато складнішим від зубів мудрості, а наслідки некомпетентності – цілком «дорослими».

Специфіка лікування дітей полягає і в їх особливостях активного розвитку та росту організму, і у їх реакціях на ті чи інші препарати, і у необхідності застосовувати інші підходи зі знанням дитячої психології. Навіть неетичне ставлення, яке нібито немає ніякого стосунку до виникнення «дефектів», може призвести до такого дефекту.

Дефект надання медичної допомоги передбачає неякісне здійснення профілактики, діагностики, лікування, реабілітації а також організації їх надання, пов’язане з неналежним чи належним виконанням (невиконанням) медичним працівником своїх професійних обов’язків, що спричинило чи могло спричинити для пацієнта несприятливі наслідки.

Існує три види дефектів: нещасний випадок (казус), лікарська помилка, професійне правопорушення. Нещасним випадком є особливий випадок у наданні медичної допомоги, пов’язаний з випадковим збігом обставин, які лікар, діючи в межах посадових інструкцій і відповідно до прийнятих у медицині методів лікування (діагностики), не міг передбачати і їм запобігти, за яких заподіяно шкоду здоров’ю пацієнта або настала його смерть. Характерною ознакою цього виду дефекту є те, що медичний працівник діє відповідно до стандартів і локальних протоколів та належно виконує свої професійні обов’язки. Підставою для звільнення працівника від відповідальності у такому разі буде відсутність протиправності діяння та його вини.

Лікарська помилка являє собою медичний дефект, що пов’язаний з неправильними діями медичного персоналу, який добросовісно виконував свої обов’язки, але певні чинники (брак досвіду, відсутність належних умов надання медичної допомоги, недостатнє обстеження хворого тощо) зумовили несприятливий результат медичного втручання за відсутності ознак правопорушення. До видів лікарських помилок відносять: діагностичні; лікувально-тактичні; лікувально-технічні; організаційні; помилки при веденні медичної документації, а також помилки поведінки медичного персоналу.

Самозахист чи самолікування?

Але між лікарською помилкою та професійним правопорушенням пролягає тонка межа. Професійне правопорушення медичного працівника полягає в умисному або необережному вчинку такого працівника під час виконання медичних обов’язків, що порушує законодавство, призводить до тяжких (несприятливих) наслідків та за який встановлена юридична відповідальність. До видів таких правопорушень належать професійні або службові медичні злочини, а також захворювання, породжені лікарем.

У медичних правовідносинах може наставати цивільно-правова відповідальність, яка перш за все полягає у відшкодуванні моральної та матеріальної шкоди; дисциплінарна відповідальність, яку покладає адміністрація медичного закладу; кримінальна відповідальність. При цьому варто враховувати, якщо адміністрація закладу обирає навіть таку дисциплінарну міру покарання як догану по відношенню до медичного працівника, це означає, що вже є вагомий доказ і підстави для того, аби притягнути до цивільно-правової відповідальності такого працівника.

Які ж стратегії захисту може застосувати сам пацієнт та його батьки? Перш за все тут застосовується самозахист прав пацієнта за договором та законом.  Самозахист поділяється на самозахист цивільних прав самим пацієнтом та право батьків на самозахист своєї дитини. Самозахист пацієнта полягає у можливості реагувати самому певним чином у разі невідповідності умов укладеного договору або ситуації, що загрожує його здоров’ю, в результаті фактично виконуваних дій з боку медичного працівника. У законодавстві відсутній вичерпний перелік форм самозахисту за законом, однак до нього можна віднести необхідну оборону та завдання шкоди в стані крайньої необхідності.

Самозахист пацієнта за договором проявляється у відмові від певних зобов’язань в разі його порушення та ініціативі на зміну умов чи дострокове розірвання договору. Одним із найбільш поширених прикладів самозахисту є ситуація, коли ліки, що надходять через крапельницю, закінчуються, але лікарі не приходять для того, аби перекрити їх подання через катетер. У такому разі мама має право самостійно це зробити для того, аби замість ліків не потрапляло повітря. Головне аби такий самозахист не перетворився на самолікування. Адже зазвичай самолікування з’являється там, де виникає недовіра до лікарів.

Адміністративний захист прав пацієнта передбачає звернення у вигляді заяви, скарги або пропозиції, що може подаватись усно або письмово до керівника закладу охорони здоров’я; вищих органів управління охорони здоров’я; Національної служби здоров’я; органу захисту прав споживачів; органу ліцензування; правоохоронних органів (поліція, прокуратура). Зазвичай швидке реагування відбувається у випадку звернення на гарячу лінію, однак слід пам’ятати, що у випадку, коли ви подаєте таке звернення анонімно, у відповідних установ не буде можливості перевірити викладені вами факти. При цьому варто пам’ятати, що не лише пільгові категорії дітей, а взагалі будь-яка дитина має право у такому разі на отримання первинної безоплатної правової допомоги.

Окрім судового захисту в Україні, який безумовно залишається найбільш ефективним у випадках, в яких було спричинено особливо значущі наслідки по відношенню до здоров’я та життя дитини, можна також звертатись за захистом до міжнародних організацій. Найчастіше у таких випадках звертаються до Європейського суду з прав людини, однак ефективними будуть і звернення до Комітету ООН з прав дитини; Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ); Моніторингової місіії ООН з прав людини в Україні; Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) та Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Проте варто пам’ятати, що це довготривалий механізм захисту, який не дає швидких результатів.