Закон і Бізнес


Загальні фрази нашкодили

Небажання продублювати клопотання про арешт обернулося стягненням


№43 (1497) 24.10—30.10.2020
2070

Правоохоронці подали клопотання, яке містило деякі відомості про хід досудового розслідування. Суддя задовольнив прохання, але інформувати підозрюваних про перебіг слідства не побажав, тому в ухвалі послався на першоджерело, за що й був покараний, але несуворо.


Незрозуміла послідовність

До другої дисциплінарної палати в інтересах своїх клієнтів звернувся адвокат, якого обурило рішення судді Новозавдоського районного суду м.Чернігова Олександра Деркача.

А почалося все для судді зі звичайного розслідування правоохоронцями справи про фіктивне підприємство. Оперативники розпочали досудове розслідування щодо місцевого підприємства, керівництво якого вони підозрювали в скоєнні злочину, відповідальність за який передбачено в ст.205 Кримінального кодексу. До речі, з вересня 2019 року цей склад злочину декриміналізовано.

У ході слідства правоохоронці дійшли висновку, що для збереження речових доказів від ризику відчуження необхідно накласти арешт на майно фірми. Тому з відповідним клопотанням вони звернулися до слідчого судді.

Той вирішив задовольнити прохання, бо вбачав викладені в документі доводи про необхідність накладення арешту обґрунтованими. Утім, апеляційна інстанція ухвалу О.Деркача скасувала та постановила нову — про відмову в задоволенні клопотання слідчих. До речі, аналогічну ухвалу, поставлену в рамках цього кримінального провадження, тільки щодо іншої фірми, було залишено без змін.

Хоча арешт із майна підприємства зняли, адвокату та його клієнтам цього виявилося замало. Тому вони вирішили покарати законника, звернувшись до Вищої ради правосуддя з відповідною скаргою.

На їхню думку, застосовуючи такий вид обтяження, як арешт майна, О.Деркач не мотивував ухвали доказами про фіктивність підприємницької діяльності. Натомість послався тільки на рапорт оперативників. Тож адвокат наполягав, що ухвала слідчого судді не містила висновків щодо розумності обмеження права власності та щодо сумірності застосованого арешту із завданнями кримінального провадження.

Очевидно неочевидна фіктивність

У своїх поясненнях служитель Феміди зазначав, що не вважав за необхідне копіювати клопотання слідчих і дані, що містяться в Єдиному реєстрі досудових розслідувань. Дисциплінарній палаті О.Деркач усе ж більш детально пояснив, чому саме виніс рішення про арешт майна підприємства.

По-перше, із клопотання слідчих випливало, що характер операцій підприємства з контрагентами може свідчити про їх безтоварність. У ході дослідження матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій слідчі встановили факт веденням бухгалтерського та податкового обліку підприємства чорним бухгалтером. Особа, яка фактично виконувала посадові обов’язки бухгалтера, ніколи не перебувала в трудових відносинах із підприємством.

Крім того, суддя зазначив, що керівник товариства кілька років тому займав посаду директора в іншій фірмі, яка, маючи ознаки фіктивності, здійснювала реалізацію м’ясної сировини іншої фірми, яка не виробляла вказаної продукції. З реєстру податкових накладних судді стало зрозуміло, що придбання сировини взагалі не відбувалось, а це свідчило про фіктивність операцій. Також у клопотанні слідчі зазначали, що вся бухгалтерська звітність клієнтів адвоката та деяких інших фірм надсилалася з однієї IP-адреси.

Тож, на думку законника, мотивувальна частина судового рішення не потребувала дублювання положень клопотання про накладення арешту. Визначальне значення має зміст резолютивної частини. При цьому, як зазначив О.Деркач, нагальної потреби інформувати скаржників про деталі досудового розслідування не було.

Останнім аргументом було те, що юристи не скористалися своїм правом на клопотання про скасування арешту. Натомість вони подали апеляційну скаргу, розгляд якої відбувся через значний час. Водночас суддя звернув увагу на те, що аналогічну ухвалу, постановлену в рамках того самого кримінального провадження стосовно іншого суб’єкта господарювання, суд апеляційної інстанції залишив без змін.

Загальні фрази — не наш метод

Вирішуючи долю судді, у ВРП нагадали структуру ухвали. Має бути викладено суть питання, що вирішується, те, за чиєю ініціативою вона розглядається, обставини справи та посиланням на докази, а найголовніше — мотиви, з яких суд виходив при її постановленні. «Незазначення належних, співвідносних з положеннями процесуального закону мотивів, з яких виходив суд, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, вказує на порушення основоположного права на справедливий суд», — наголосив дисциплінарний орган.

Як відзначили в Раді, сам суддя у своїх поясненнях не спростував факту допущених ним порушень, а саме: відсутності мотивів і посилань на докази. Такі дії не відповідали меті накладення арешту на майно та призвели до явно непропорційного втручання в право власності підприємства.

«Слідчий суддя О.Деркач вимог закону не дотримався, а саме — не навів у судовому рішенні мотивів прийняття аргументів сторони обвинувачення щодо необхідності накладення арешту на майно та не послався на докази, якими підтверджуються вказані висновки», — підсумували члени другої ДП ВРП.

Тож володар мантії поплатився за те, що обмежився загальними фразами в мотивувальній частині ухвали. З огляду на позитивну характеристику та сумлінність судді, члени ВРП вирішили застосувати до нього дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.