Закон і Бізнес


Верховенство зобов’язань

Україні намалювали червоні лінії, за які не повинна виходити судова реформа


№42 (1496) 17.10—23.10.2020
ЛЕВ СЕМИШОЦЬКИЙ
2089

Президентський законопроект №3711 отримав у цілому позитивну оцінку від Венеціанської комісії. Принаймні в цьому переконує більшість експертів, цитуючи окремі частини висновку. Утім, документ містить і цікаві пасажі, що наводять на роздуми.


Хто годує, той і танцює

Загальний акцент експерти ВК зробили на тому, що варто не гнати коней, а ухвалити тільки ті зміни до закону «Про судоустрій і статус суддів», які дійсно нагальні та випливають із рішень Конституційного Суду від 18.02.2020 №2-р/2020 та від 11.03.2020 №4-р/2020. Але крок уліво чи вправо — зась.

Мовляв, на вул. Банковій їх запевнили, що готується всеосяжна судова реформа, ось тоді й буде можливість обговорити інші трансформації в судовій владі. А поки що — відновіть роботу Вищої кваліфікаційної комісії суддів та вирішіть нарешті питання з існуванням двох верховних судів.

Водночас у ВК є заперечення щодо формування конкурсної комісії, яка відбиратиме членів нової ВККС. Але не в тій частині, що формування цього органу відбуватиметься із залученням іноземних експертів. Турбує експертів лише розширення кола міжнародних партнерів, які можуть бути залучені до цього процесу.

Це коло згідно з настановами ВК слід обмежити тими організаціями, які надали своїх представників до громадської ради міжнародних експертів, що відбирала суддів Вищого антикорупційного суду. Тож комісія рекомендує «надавати повноваження щодо висування кандидатур тільки тим організаціям, які традиційно співпрацюють з Україною в сфері судової влади і вже уклали угоди про таку співпрацю». До того ж українська влада повинна ще й уклінно попросити їх про це, спрямувавши «офіційний запит про висунення кандидатур».

У перекладі з дипломатичної на українську мову це означає, що право контролювати процес формування ВККС, а через неї і суддівського корпусу в цілому має належати тим, хто дає гроші на реформу. Тобто хто дівчину вечеряє, той її і танцює При цьому жодних правових обґрунтувань своїх порад у цій частині експерти не наводять.

Як не пояснюють уже вдруге, як залучення іноземців до формування державних інституцій узгоджується із національним суверенітетом. Точніше, повторюють ті самі застереження, як і щодо формування ВАКС: «Тимчасово міжнародним організаціям і донорам, які активно підтримують антикорупційні програми в Україні, повинна бути відведена вирішальна роль в органі, який компетентний вибирати спеціалізованих суддів по боротьбі з корупцією». Мовляв, «такий склад має довіру суспільства та може допомогти подолати будь-які проблеми корпоративізму». Адже усе це робиться «тимчасово, на перехідний період, до досягнення очікуваних результатів». А взагалі-то це «може викликати питання конституційного суверенітету».

Тут до експертів ВК є два зауваження. По-перше, не можуть, а вже викликають обґрунтовані сумніви в тому, чи владі можна відступати від власної Конституції в обмін на гранти та кредити. А по-друге, за нашим прислів’ям, немає нічого більш постійного, ніж тимчасове. Тому кожна нова влада буде прикриватися цими ж експертами для проведення все нових і нових реформ. Чи, може, у ВК є приклади успішної роботи таких радників у інших країнах? На жаль, про це у висновку не згадується.

Збирачі чуток

Проте згадується про віртуальні зустрічі із багатьма невідомими, під час яких «постійно обговорювалося питання довіри» до членів Вищої ради правосуддя. Зокрема, члени ВК «дізналися про твердження щодо корупції (дослівно «allegations of corruption») стосовно деяких членів судової системи, у тому числі ВРП» (п.18 висновку).

Якби експерти віртуально поспілкувалися з іншими членами суспільства, зокрема деякими політиками, то отримали б набагато більше тверджень про корупцію щодо не лише деяких, а чи не всіх високопосадовців, і не тільки в судовій системі. Але чи місце таким чуткам у правовому (!) аналізі законопроекту?

Крім того, «делегація отримала суперечливу інформацію про те, чи всі члени ВРЮ були призначені відповідно до правила, згідно з яким послідовне призначення на два терміни заборонено». Якщо інформація суперечлива, то який сенс її згадувати? І чому експерти не згадали, що це питання група нардепів уже адресувала КС і отримала відмову у відкритті провадження? Напевне, в експертів забракло часу так глибоко вивчити українське законодавство, а їхні співрозмовники банально приховали від них цю інформацію.

Про це свідчить і твердження з висновку (п.48) про те, що раніше, до ухвалення закону №193-IX, ВККС складалася «із 8 суддів та 8 інших осіб, делегованих іншими організаціями, і всі вони призначались (appointed) ВРП». Хто з невідомих респондентів сказав, що ВРП раніше мала стосунок до призначень членів ВККС, — не важливо, але такі моменти говорять про глибину дослідження експертами українського законодавства.

Та й у текст проекту №3711 вони, схоже, не дуже заглиблювалися. Адже ним, наприклад, не передбачено змін щодо підсудності скарг на рішення ВРП та ВККС. Вони, як і сьогодні, розглядатимуться у першій інстанції Касаційним адміністративним судом. Те, що хтось в Офісі Президента переконував їх у необхідності передати ці справи до Окружного адміністративного суду м.Києва, не привід, аби така поважна інституція реагувала на чутки. Як не аргумент — «нереформованість ОАСК» для того, щоб все залишалося, як є.

Звісно, якщо експертів не попросили включити певні тези у висновок. Як-от фразу про те, що «громадській раді доброчесності можна було б надати locus standi у таких апеляціях (щодо призначень)» (п.66 висновку). Яких — не уточнюється. Напевне, експертам не пояснили, що в частині призначень суддів оскаржується акт Президента, а не ВККС чи ВРП. Якщо ж ідеться про членів ВККС чи конкурсної комісії, то не зрозуміло, яким боком до цього має стосунок ГРД?

Ложка липового меду

Є, звісно, у цьому висновку і позитиви для судової системи. Так, ВК рекомендує: «Конкурсна комісія повинна мати можливість визначити 8 кваліфікованих суддів, чесність яких не викликає сумнівів». Можливість у неї, звісно, буде. Головне — прописати обов’язок для неї та ВРП призначити до складу ВККС саме 8 суддів (суддів у відставці).

Водночас, як бачимо, ВК чомусь не згадала, як свого часу наполягав Верховний Суд у поданні до КС, що згідно з європейськими стандартами судді не лише повинні мати більшість у складі ВККС, а й бути обрані самими суддями (див. постанову Пленуму ВС від 15.11.2019 №15). Отже, або ВС і ВК послуговуються різними європейськими стандартами, або необхідність терміново ухвалити цей закон виправдовує відступ і від них.

Утім, щодо суддів ВС вони були більш категоричні, наголосивши, що «не можна передбачати жодної нової перевірки вже перевірених суддів». Чи поширюється така вимога на всіх інших служителів Феміди, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, не відомо. Проте відомо, що 8 суддів Верховного Суду України, які дотепер залишаються в його складі, на імунітет від якихось перевірок не можуть розраховувати (п.62 висновку). Їх потрібно перевірити, а тих, хто відмовиться чи не пройде тесту на доброчесність, звільнити.

Що ж до долі самого ВСУ, то тут експерти, схоже, не поділяють намірів вул.Банкової його ліквідувати. Адже зазначають, що «повинна існувати наступність між «старим» та «новим» Судом, і не в останню чергу для того, щоб ВС міг посилатися на практику колишнього ВСУ» (п.59 висновку). Тож про те, як виконати рішення КС №2-р/2020, хай болить голова на вул.Банковій. Схоже, доведеться таки скасувати реєстрацію «нового» ВС і спробувати якось об’єднати його зі «старим».

Також певним позитивом можна назвати застереження експертів, що намір перерозподілити деякі повноваження в судовій системі на користь ВРП не на часі. Зокрема, експерти горою стояли за незалежність нової ВККС. Мовляв, Рада не повинна мати жодного впливу на подальшу роботу комісії. Хоча сама ж ВК раніше радила, аби ВРП стала єдиним органом, що відповідає за суддівські кадри, поглинувши ВККС як самостійний суб’єкт.

Експерти і не відмовляються від цих рекомендацій, але не кваплять з їхнім виконанням. Ось будете виконувати ті зобов’язання, що вже встигли взяти перед Європейським Союзом і Міжнародним валютним фондом, тоді й можете подумати над цим, з нашою підказкою.

Меморандуми — ваше все!

У висновку так і говориться, що відповідними меморандумами передбачено не тільки створення нової ВККС шляхом «прозорої процедури відбору, яку проводитиме конкурсна комісія з міжнародною участю», а й «комісії з етики» — також з участю іноземців. Остання має провести «разову оцінку доброчесності та етики членів ВРП».

Думаєте, експертів ВК збентежило, що ВРП — це вже конституційний орган? Аж ніяк! Вони лише констатують, що «комісія з етики буде рекомендувати органам, які обирають (призначають) членів ВРП, звільняти тих, хто не пройде перевірки». Ця ж комісія «сформує пул попередньо відібраних кандидатів, з якого органи, що обирають (призначають) членів ВРП, будуть визначати своїх представників у Раді».

І навіть дають підказку, як пояснити конституційність такого втручання у незалежність не тільки ВРП, а й суб’єктів призначення її членів. Мовляв, Конституція дозволяє створювати в системі правосуддя допоміжні органи, ось комісія і буде таким органом, що «допоможе».

Загальний висновок із цього, вибачте за тавтологію, висновку: все, що робить нова влада у сфері судової чи якоїсь іншої реформи, нікуди не годиться. За винятком тих випадків, коли їй підкажуть, які саме закони слід приймати. І в цьому висновку навіть є прямий натяк на те, що більш глобальну судову реформу слід проводити у межах тих «червоних ліній», які вже прописані у меморандумах з ЄС та МВФ.

А те, чи відповідають ці «лінії» національним інтересам, державному суверенітету та Конституції, експертів ВК, схоже, не обходить. Бо у пріоритеті тепер — верховенство зобов’язань, а не права.