Закон і Бізнес


Тлумачення від зворотного


№41 (1495) 10.10—16.10.2020
25499

Якщо справа не розглядається виключно за правилами загального позовного провадження, представництво в ній можуть здійснювати не лише адвокати. Такий висновок зробив ВС в постанові №200/14466/19-а, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

31 серпня 2020 року                         м.Київ                               №200/14466/19-а

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача СОКОЛОВА В.М.,
суддів: ЄРЕСЬКО Л.О., ЗАГОРОДНЮКА А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2020 у справі за позовом ХНУВС до Особи 1 про стягнення витрат, пов’язаних з утриманням у навчальному закладі,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У грудні 2019 року університет звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Особи 1 про стягнення витрат, пов’язаних з утриманням у навчальному закладі, у розмірі 58571,43 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 2.09.2014 між університетом (виконавець), Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ на Донецькій залізниці (замовник) та Особою 1 укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС. Пунктами 2.3.5, 2.3.6 договору передбачено, що після закінчення навчання особа зобов’язана прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов’язків за посадою, на яку призначена замовником, і відпрацювати не менше 3 років. У разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі з підстав, передбачених у п.3 цього договору, відшкодувати фактичні витрати, пов’язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком. Позивач уважає, що у зв’язку зі звільненням відповідача зі служби за власним бажанням до відпрацювання ним 3 років після закінчення ВНЗ, в останнього виник обов’язок відшкодувати університету витрати на утримання, розмір яких становить 58571,43 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Донецький ОАС рішенням від 27.03.2020 відмовив університету в задоволенні позовних вимог.

Рішення суд мотивував тим, що позивачем не доведено правомірності та обґрунтованості вимог про стягнення з відповідача витрат, пов’язаних з його утриманням, тому що порушено Порядок відшкодування особами витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затверджений постановою КМ від 12.04.2017 №261.

Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, університет оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Першого ААС від 21.05.2020 апеляційну скаргу позивача на рішення ДонОАС від 27.03.2020 повернуто на підставі п.1 ч.4 ст.298 Кодексу адміністративного судочинства.

Зокрема, суд апеляційної інстанції виходив з положень пп.11 п.161 «Перехідні положення» Конституції, яким визначено, що представництво відповідно до п.3 ч.1 ст.1311 та ст.1312 Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1.01.2017; у судах апеляційної інстанції — з 1.01.2018; у судах першої інстанції — з 1.01.2019.

Натомість апеляційна скарга університету підписана представником Бондаренко Н.М., яка діє на підставі довіреності. Однак у матеріалах справи відсутні відомості про те, що Бондаренко Н.М. має статус адвоката, і такого документа до апеляційної скарги не додано, а відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань не містять інформації щодо можливості Бондаренко Н.М. здійснювати самопредставництво університету.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погодившись з ухвалою Першого ААС від 21.05.2020, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

На обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог позивач посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано ч.4 ст.131-2 Конституції, яка передбачає можливість винятків щодо представництва в суді, зокрема в малозначних спорах. Оскільки справа є малозначною, то представником університету може бути не адвокат, а особа на підстав довіреності. Скаржник посилається на позицію ВС у справі №640/22160/19 <…>.

Застосування норм права, оцінка доказів і висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Так, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу університету, керувався положеннями п.1 ч.4 ст.298 КАС, згідно з якою апеляційна скарга не приймається до розгляду й повертається судом, якщо вона подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Однак апеляційний суд не врахував такого.

Згідно з чч.1 та 3 ст.55 КАС сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб’єкт владних повноважень, який не є юрособою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юрособи, суб’єкта владних повноважень), або через представника.

Приписами закону «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2.06.2016 №1401-VIII, що набрав чинності 30.09.2016, Конституцію доповнено ст.1312, в якій передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді в трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів і референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Крім того, законом №1401-VIII розд.XV «Перехідні положення» Конституції доповнено п.161, у пп.11 якого визначено, що представництво відповідно до п.3 ч.1 ст.1311 та ст.1312 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у ВС та судах касаційної інстанції здійснюється з 1.01.2017; у судах апеляційної інстанції — з 1.01.2018; у судах першої інстанції — з 1.01.2019.

Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1.01.2020.

Представництво в суді в провадженнях, розпочатих до набрання чинності законом №1401-VІІІ, здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, — до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Із системного аналізу наведених положень чинного законодавства випливає, що представництво відповідно до п.3 ч.1 ст.1311 та ст.1312 Конституції здійснюється виключно адвокатами в судах апеляційної інстанції — з 1.01.2018. Якщо провадження розпочате до 30.09.2016, то представництво в судах апеляційної інстанції може здійснюватися представниками, які не мають статусу адвоката.

Винятком із цього правила є окремі категорії справ, до яких віднесені трудові спори, спори щодо захисту соціальних прав, щодо виборів і референдумів, малозначні справи, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

За наведеним у п.20 ч.1 ст.4 КАС визначенням, адмінсправа незначної складності (малозначна справа) — це справа, в якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Відповідно до чч.2 та 3 ст.12 КАС спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно із ч.4 ст.257 КАС, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об’єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення коштів у сумі, що перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Наведене кореспондується з ч.4 ст.12 КАС.

Як написано в ч.2 ст.57 КАС, у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до ч.2 ст.43 цього кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Повноваження представників сторін та інших учасників справи можуть бути підтверджені довіреністю фіз- або юрособи (п.1 ч.1 ст.59 КАС).

З матеріалів справи випливає, що предметом даного спору є стягнення витрат, пов’язаних з утриманням у навчальному закладі.

Ухвалою ДонОАС від 13.01.2020 відкрито провадження в адмінсправі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

27.03.2020 ДонОАС розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) та ухвалив рішення про відмову в задоволенні позовних вимог університету.

Аналіз наведеного свідчить, що справа може бути віднесена до категорії справ незначної складності, представництво в яких можуть здійснювати не лише адвокати, а й інші визначені особи, які мають адміністративну процесуальну дієздатність.

Суд уважає, що апеляційна скарга підписана уповноваженою особою, оскільки ця категорія справ не розглядається виключно за правилами загального позовного провадження.

Судом апеляційної інстанції не зазначено ознак, за якими справа не може бути віднесена до справ незначної складності, через що представником у ній має бути виключно адвокат.

Таким чином, апеляційний суд не врахував зазначених особливостей представництва в малозначних справах, у зв’язку з чим дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги.

За правилами чч.1 та 4 ст.353 КАС, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій та направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд констатує, що покладені в основу обґрунтування касаційної скарги аргументи щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права знайшли своє підтвердження під час касаційного розгляду справи.

У зв’язку із цим касаційна скарга університету підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення — скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду справи та відсутність документального підтвердження понесених судових витрат у суді касаційної інстанції судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись стст.341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС, ВС

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ задовольнити.

2. Ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2020 — скасувати.

3. Справу направити для продовження розгляду до Першого ААС.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.