Закон і Бізнес


Уявіть себе дельфіном

Практика екологічних спорів: смердючі викиди та суспільний інтерес


Богдан Санін не виключає, що скоро до ОАСК може надійти ціла низка екологічних позовів.

№41 (1495) 10.10—16.10.2020
Федір МАЛЕНЬКИЙ
1443

Екологічні проблеми все більше починають турбувати людство. Одні турбуються та складають позови, а інші тим часом продовжують заробляти гроші на майбутньому своїх дітей. Судова практика невідворотних процесів.


Сфера та атмосфера

Під час вебінару Асоціації адвокатів України, який присвятили екологічним спорам, голова комітету адміністративного права та процесу ААУ Михайло Федоренко зазначив, що екологічні спори часто виникають з ініціативи громадських організацій. Є навіть приклади, коли на платформах збираються кошти для оплати юридичного супроводу таких спорів, оскільки ними зазвичай займаються фахові юристи. Недавно українці навіть подали позов до КНР, а також керівництва нашої держави з приводу бездіяльності щодо боротьби із COVID-19.

Суддя Окружного адміністративного суду м.Києва Богдан Санін зауважив, що ця справа з’явилася не сама собою. Спочатку була справа «Urgenda проти Нідерландів». У 2019 році було винесено рішення і визнано, що мали місце порушення ст.2 та ст.8 конвенції щодо того, що не було забезпечено зменшення викидів в атмосферу на 25%. І суд дійшов висновку, що країна мала зобов’язання і повинна була домогтися такого зниження.

Після цієї справи з’явилися схожі справи та позови, в тому числі і позов, про який згадував М.Федоренко. На це, на думку Б.Саніна, вказує хронологія цих справ. Суддя прогнозує, що таких розглядів буде дедалі більше.

Наразі таких масштабних справ у ОАСК ще не було. Наприклад, проблема з Бортницькою станцією аерації та її запахами, відчутними при переміщенні в сторону Борисполя та лівого берегу м.Києва, досі не втілилася у позов.

А справа щодо COVID-19 більше стосується того, що Китай не забезпечував певних запобіжних заходів. Але вона залишена без руху, а позовна заява повернута. На думку Б.Саніна, це радше був популістський захід, аніж реальний позов.

Популярні позови

Взагалі до сфери екологічних відносин належать: охорона атмосферного повітря; використання та відновлення тваринного та рослинного світу; збереження, використання вод, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення. А ще проблема володіння, розпорядження та користування лісами, забезпечення їх охорони та відтворення, а також утворення, збирання та утилізації, знешкодження і захоронення відходів. Екологічні відносини виникають і щодо проведення екологічних експертиз та забезпечення доступу до екологічної інформації, а також проведення екологічних перевірок органом контролю.

Що ж до поділу екологічних спорів на категорії, то серед них найбільш популярними є спори про заборону діяльності суб’єктів господарювання; оскарження рішень органів місцевого самоврядування, правового режиму та цільового призначення земель. Часто намагаються у межах екологічних спорів з’ясувати окремі правові питання щодо земельних ділянок, а також оскаржити результати перевірок у сфері природоохоронного законодавства. Позивачами у таких категоріях спорів можуть виступати громадяни, суб’єкти господарювання, громадські організації та прокурор.

Юрисдикція екологічних спорів визначається відповідно до характеру правовідносин. Так, Б.Санін зауважив, що, наприклад, справа №910/8122/17 є прикладом публічно-правового характеру відносин. У справі №127/19267/17 визначена виключна компетенція органу як суб’єкта владних повноважень. Натомість у справах №341/551/16-ц та №910/5640/18 характер спору визначено як приватноправовий.

Замість держави

Б.Санін назвав екологічні спори однією із тих сфер адміністративного судочинства, яка викликає безліч дискусій та є доволі динамічною. Особливо кардинально змінилась ця галузь за останній рік, запевняє спікер. Зазвичай у мотивувальній частині позовів у таких справах зазначається про суспільний інтерес, охоронюваний законом інтерес та зацікавлену громадськість. Однак, до прикладу, «суспільний інтерес» є доволі загальним терміном, який не має специфічного значення та не зустрічається у законодавстві, пов’язаному з екологічними проблемами. І найчастіше цей термін вживається у контексті закону «Про право на доступ до публічної інформації».

Що ж до «охоронюваного законом інтересу», то тут є рішення Касаційного адміністративного суду, який роз’яснює, що це в першу чергу стосується виключного права людини, яка звертається. Саме тому при такому формулюванні, додав спікер, позивачі мають зазначати, який саме інтерес було порушено. Має бути вказано, які порушення вчинив суб’єкт владних повноважень щодо вас.

Також має бути встановлено, чи перебувають ці відносини у сфері правового регулювання та те, з яким саме матеріальним або нематеріальним благом пов’язаний такий інтерес. Однак обидва згадані терміни можна не використовувати, якщо йдеться про зацікавлену громадськість.

Тут варто пригадати справу щодо дельфінарію — нестандартний спір, який виник між благодійною організацією та товариством з обмеженою відповідальністю. Чому ця справа може кардинально змінити підхід до судових спорів? Тому що спочатку виникло питання про те, чи мала право благодійна організація звертатись із подібним позовом до суду.

Велика палата Верховного Суду у рішенні від 11.12.2018 у справі №910/8122/17 встановила, що «благодійна організація, звертаючись із позовом до суду про усунення допущених відповідачем порушень щодо використання диких живих тварин, фактично реалізує повноваження органів державної влади, які мають здійснювати контроль за дотриманням суб’єктами господарювання вимог законодавства щодо захисту тваринного світу». Практично йдеться про те, що благодійна організація угледіла те, чого не змогла роздивитись держава.

Доступ до інформації

У спорах щодо доступу до екологічної інформації особа наділена повноваженнями для подання позову і Конституцією (ч.2 ст.50), і законом «Про охорону навколишнього природного середовища» (ч.1 ст.9), а також ч.1 ст.4 Конвенції про доступ до інформації, участь у громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхунська конвенція).

За словами спікера, труднощі у такій категорії спорів можуть виникнути через неправильне визначення того, чи відноситься запитувана інформація до екологічної, а також чи є цей суб’єкт її розпорядником. Також складнощі виникають, якщо зроблено помилковий висновок щодо правомірності відмови в доступі до інформації у зв’язку з її конфіденційністю. Показовими в цьому контексті є справи №826/19451/16 (рішення від 29.05.2017); №804/2944/18 (рішення від 28.02.2019); №826/3969/16 (рішення від 3.07.2019).

Втім, в інтересах суспільства і суддів як представників влади, аби ці труднощі не ставали на заваді захисту навколишнього середовища від тих, хто робить на ньому свій бізнес. Адже потім відновити завдану екології шкоду буде вкрай складно, якщо не неможливо.