Рішення громадських організацій не можуть бути обов’язковими для влади — ВРП
Громадські організації, залучені до реформи сфери правосуддя, можуть виконувати допоміжну роль, але їхні рішення не можуть бути обов’язковими для органів державної влади та органів суддівського врядування.
Така теза міститься у консультативному висновку Вищої ради правосуддя щодо законопроекту від 21.09.2020 №4135 «Про засади державної антикорупційної політики на 2020–2024 роки», затвердженому на засіданні 8 жовтня 2020 року, передає «Закон і Бізнес».
У висновку ВРП наголошується, що навіть найкращими намірами не можна виправдати свідоме порушення або ігнорування норм чинного законодавства.
Зазначається, що оновлена редакція проекту Антикорупційної стратегії на 2020–2024 роки, що внесений на розгляд Верховної Ради України як додаток до законопроекту № 4135, враховує деякі зауваження, відображені у рішенні ВРП, ухваленому за результатами узагальнення пропозицій судів, органів та установ системи правосуддя. Попри це проект Стратегії містить суттєві недоліки та суперечності.
Зокрема, у документі йдеться про визначення доброчесності як обов’язкової вимоги до членів ВРП, ВККСУ, дисциплінарних органів у системі правосуддя, а також про перевірку на доброчесність як нових членів ВРП, так і її чинного складу.
Стосовно цієї пропозиції у висновку зазначається, що ВРП не заперечує щодо визначення доброчесності як обов’язкової вимоги до членів Вищої ради правосуддя, водночас наголошує, що більшість членів Ради є суддями, які вже пройшли перевірку відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України. Тому повторна перевірка є надмірною вимогою, яка ставить під сумнів легітимність процедури призначення судді на посаду.
У висновку також наголошується, що на законодавчому рівні не передбачено можливості створення органів та установ для перевірки членів конституційного органу державної влади, органів та установ із тимчасовим статусом, тим більше за участю іноземців. Діяльність аналогічної комісії вже була визнана такою, що не відповідає Основному Закону України (рішення КСУ від 11 березня 2020 року № 4-р/2020).
На думку ВРП, підлягає виключенню із проекту Стратегії положення про формування дисциплінарного органу у системі правосуддя на підставі конкурсу, проведеного незалежною комісією, оскільки чинним Законом України «Про Вищу раду правосуддя» передбачена чітка процедура утворення дисциплінарних палат для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів. На сьогодні достатньо детально визначені підстави дисциплінарної відповідальності суддів та унормована робота дисциплінарних палат ВРП.
Проектом передбачено участь Громадської ради доброчесності у розробці та впровадженні у практику чітких і передбачуваних критеріїв (індикаторів) доброчесності та професійної етики для кваліфікаційного оцінювання суддів і добору нових суддів, а також участь у доборі та призначенні нових суддів.
Стосовно цієї пропозиції ВРП наголошує, що в Оціночному звіті «Оцінка судової реформи в Україні за період з 2014 до 2018 року та відповідність реформи стандартам і рекомендаціям ради Європи» зазначено таке: не існує європейських стандартів, які передбачають участь організацій громадянського суспільства у здійсненні відбору суддів та оцінюванні інституцій судової системи. У разі такої участі вони можуть інформувати й давати поради, але не повинні безпосередньо впливати на рішення, які приймаються компетентними органами.
«Громадські організації, залучені до реформи сфери правосуддя, можуть виконувати допоміжну роль, але їхні рішення не можуть бути обов’язковими для органів державної влади та органів суддівського врядування», – наголошується у консультативному висновку ВРП. Так само громадські організації чи створені за їхньою участю органи не можуть бути наділені повноваженнями щодо контролю за діяльністю конституційних органів. Жодна громадська організація не уповноважена виступати від імені всього громадянського суспільства.
На думку Вищої ради правосуддя, відповідний розділ проекту доцільно викласти у такій редакції: «Вищою радою правосуддя за результатами консультацій із судами, органами суддівського самоврядування та громадськістю розроблено чіткі і передбачувані критерії (індикатори) доброчесності та професійної етики. Удосконалено перевірку відповідності критеріям (індикаторам) доброчесності кандидатів у межах процедур добору та призначення нових суддів».
ВРП вважає за необхідне виключити із проекту Стратегії положення про застосування стандарту доказування «обґрунтований сумнів у доброчесності» під час оцінювання доброчесності кандидатів на посаду судді.
Недоречними, на переконання ВРП, є також положення про запровадження інституту кримінальної відповідальності суддів за свавільне зловживання своїми повноваженнями. Суддів потрібно притягувати до кримінальної відповідальності за загальним правилом за злочини, вчинені поза межами виконання суддівських обов’язків, вважає Вища рада правосуддя.
Не обґрунтована, на думку Ради, і пропозиція щодо запровадження ефективного механізму перевірки законності походження майна судді та його близьких осіб, адже згідно із Законом України «Про запобігання корупції» судді належать до суб’єктів декларування, декларації яких підлягають обов’язковій повній перевірці.
З огляду на викладене та наявність суперечливих норм у законопроекті № 4135 Вища рада правосуддя не підтримує його у запропонованій редакції і вважає, що документ підлягає доопрацюванню з урахуванням зауважень, наданих суддівською спільнотою.
Вища рада правосуддя запропонувала власну редакцію розділу проекту Стратегії, який стосується судівництва.