Звільнення гуртом

Чи може парламент замість роботодавця попередити працівників про майбутнє скорочення? Причому не персонально, а всіх одночасно, всупереч гарантіям, передбаченим трудовим законодавством?

Сьогодні другий сенат Конституційного Суду розпочав розгляд скарги Богдана Бівалькевича — колишнього начальника управління розслідування злочинів Головного слідчого управління Міністерства внутрішніх справ. Він ставить під сумнів конституційність п.8 розд.ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону «Про Національну поліцію» від 2.07.2015 №580-VІІІ.

Cуддя-доповідач Олег Первомайський поінформував, що оспорюваним положенням визначено: з дня опублікування закону №580-VІІІ всі працівники Міністерства внутрішніх справ, його територіальних органів, закладів та установ уважаються такими, що попереджені про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Натомість, Б.Бівалькевич наполягає, що тим самим його позбавили прав на персональне попередження про наступне звільнення, а також отримання пропозиції з боку роботодавця щодо іншої роботи. Адже цей законодавчий припис нівелює гарантії захисту від незаконного звільнення, передбачені чч.1 — 3 ст.49-2 Кодексу законів про працю. 

Якщо КС погодиться, що спірне положення суперечить стст.8, 22, 43 Конституції, всі колишні міліціонери, щодо яких не було дотримано загальної процедури звільнення, зможуть вимагати поновлення на роботі, а згодом і компенсації за вимушений прогул.