Закон і Бізнес


Антикорупційний «хайп»

«Застосовувати булінг до суддів стало національною забавою»


№41 (1495) 10.10—16.10.2020
ВАСИЛЬ КОЛІШНИЙ
9414

Чим гучніший процес, тим більше «хайпу» його супроводжує. Одним із таких процесів залишається справа щодо формули «Роттердам+», попри те, що вона закрита Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою.


За відсутності доказів

Як повідомляв «ЗіБ», наприкінці вересня Вищий антикорупційний суд, розглянувши зверненням колишнього нардепа Віктора Чумака, підтвердив законність рішення САП. З цим погодилися і в Офісі Генерального прокурора, залишивши в силі рішення про закриття справи через відсутність доказів вини підозрюваних.

«Офіс отримав запит від НАБУ щодо необхідності відновити розслідування по справі та передати матеріали в суд, попри те, що термін розслідування практично закінчився, а поточні докази та експертизи не дозволяють визнати формулу некоректної. Офіс Генпрокурора прийняв рішення залишити в силі рішення САП про закриття справи», — цитує повідомлення ОГП РБК-Україна.

Отже, наразі відсутність складу злочину підтвердили САП, ОГП, а також ВАКС.

Нагадаємо, терміном «Роттердам+» називають методику визначення вартості вугілля, в якості палива для теплових електростанцій при розрахунку прогнозної оптової ціни електроенергії в Україні. Методика застосовувалася в Україні з 1.05.2016 на підставі постанови НКРЕКП «Про затвердження Порядку формування прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії» від 3.03.2016 №289. Методика утратила чинність 1.07.2019 через набрання чинності законом «Про ринок електричної енергії».

У березні 2017 року НАБУ розпочало досудове розслідування за фактом зловживання службовим становищем посадовцями Нацкомісії у зв'язку з формулою «Роттердам+», за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 Кримінального кодексу.

Постановою від 27.08.2020 це кримінальне провадження було закрите. Зокрема САП констатувала, що у ході досудового розслідування не було здобуто належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б беззаперечно вказували на те, що у результаті розробки, прийняття та застосування згаданої постанови НКРЕКП будь-кому завдані тяжкі наслідки, тобто завдана пряма шкода або збитки.

«Зашкварні рішення»

Натомість, заявники дотепер із цим не згодні, намагаючись скасувати ухвалу судді ВАКС Катерини Широкої, яка відмовила В.Чумаку в задоволенні його заяви. Причому суто процесуальними діями таке невдоволення не обмежується.

Так, напередодні розгляду відповідної заяви апеляційною палатою ВАКС один із заявників у справі «Роттердам+», а за сумісництвом голова правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін на «Фейсбук»-сторінці ЦПК поширив свій відеоблог. В ньому він учергове розповідав про «злочинну схему», і серед іншого наголосив, що К.Широка «продає справедливість олігархам», а її рішення «суперечать здоровому глузду»

Далі — більше: він вирішив поділити суддів ВАКС на «крутих, сильних, принципових професіоналів», тобто тих, хто виносить рішення, що задовольняють активістів центру, і «кількох зрадників», що виносять «зашкварні рішення». І пообіцяв, що його центр «захищатиме репутацію» перших, і навпаки — повідомлятиме суспільству про других, які «продають справедливість олігархам»

Чи допустимі такі висловлювання з боку осіб, які оголосили себе борцями із корупцією? І як у ВАКС ставляться до таких заяв?

У коментарі «ЗіБ» К.Широка відреагувала на обвинувачення у свій бік доволі стримано, зазначивши таке:

«Судді ВАКС є незалежними у прийнятті судових рішень і залишатимуться такими попри негативне, а інколи провокативне ставлення окремих осіб до діяльності суду. Звичайно, що у громадянському суспільстві представники держави (в тому числі, судової влади) мають очікувати розумної критики та, в цілому, більшої уваги до виконання ними своїх функцій. Такими є умови свободи вираження поглядів як основного права епохи Інтернету. Інше питання — це коли критика не є розумною, обґрунтованою, а етичні стандарти поведінки не дотримуються. Проте, ми не даємо оцінку таким діям, оскільки це не є нашим завданням.

Ми ж з колегами маємо намір надалі працювати в тому ж режимі, керуватись принципами поваги до прав і свобод людини, верховенства права та справедливості».

Втім, ці заяви громадського активіста навряд чи можна віднести до категорії «розумної критики». І навряд чи поява такого блогу напередодні розгляду апеляції колегію АП ВАКС була випадковістю. До того ж, не виключено, що у разі її незадоволення очільник ЦПК поповнить свій перелік «зрадників» ще трьома прізвищами.

Реагувати чи ні на такі оцінки — справа самих суддів. Головне, аби на такому антикорупційному «хайпі» потім і не формувалося уявлення суспільства про судову систему в цілому.

Коментар для «ЗіБ»

ВІРА МИХАЙЛЕНКО, суддя-спікер Вищого антикорупційного суду:

— Останнім часом застосовувати булінг до суддів стало національною забавою. Якщо пересічного громадянина, який взагалі не розуміє, як працює правосуддя, і не обізнаний з принципами і демократичними стандартами кримінального провадження, однак постійно перебуває в умовах забруднення інформаційного простору, зрозуміти можна. То коли ми говоримо про громадські організації, які впливають на суспільні процеси, це виглядає, як мінімум популістично і непрофесійно. Коли активісти надмірно заграють із суспільством за рахунок репутації судової влади і окремих суддів, це не може не залишати шрамів на правосудді і демократії в цілому.

Деякі громадські організації і окремі активісти дійсно зробили внесок у створення ВАКС, за що і суспільство, і держава об’єктивно мають бути їм вдячні. Але не слід забувати і про персоналії — всі судді ВАКС пройшли тривалі і серйозні випробування, їх інтелектуальні і професійні здібності майже під мікроскопом розглядали члени громадської ради міжнародні експерти, Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Вищої ради правосуддя, представники громадянського суспільства тощо. При цьому стандарти оцінювання були однакові для всіх. Тому абсолютно некоректно поділяти суддів на «хороших» і «поганих» з огляду на те, чи задовольняються потреби суспільства в обіцяних політиками «посадках» у постановлених судових рішеннях. Правосуддя і суспільні очікування не містять між собою знаку рівняння.

Правосуддя — це найвищий щабель застосування права і закону, непорушний постамент демократії і прав людини. Саме тому його результат не може залежати від лозунгів, суспільних очікувань чи від прізвища конкретного судді, який розглядає справу. Здійснюючи судочинство, суддя виступає провідником правових норм і демократичних стандартів в конкретну ситуацію правового регулювання.

Навіть більше: результат правосуддя в конкретному кримінальному провадженні безпосередньо залежить від того матеріалу, який представлений суду, від попередньої роботи інших учасників, якісного оформлення цієї роботи. Орган досудового розслідування не завжди має єдино правильну позицію — це факт, який треба прийняти і усвідомити. Саме тому є судові рішення, які своїм змістом «легітимізують» точку зору органу досудового розслідування, а є численна кількість рішень, якими суд відмовляє у задоволенні відповідних клопотань. Це, до речі, один із індикаторів реальності правосуддя і незалежності суду як інституту демократії і правової держави.

Ми не припиняємо наголошувати, що ВАКС не є структурним підрозділом Національного антикорупційного бюро чи Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; не можна забувати, що суд є органом правосуддя, який має властиві йому функції та задачі. І це абсолютно логічно і обґрунтовано, коли, здійснюючи судовий контроль на стадії досудового розслідування, слідчий суддя не погоджується зі слідчим або прокурором, відмовляє у задоволенні клопотання і наводить мотиви такої відмови в ухваленому судовому рішенні.

Якщо слідчий суддя автоматично «затверджує» рішення органу досудового розслідування, то в здійсненні судового контролю взагалі немає сенсу, а правосуддя стає профанацією. Нагадаю, що такий підхід наша держава вже сповідувала, і знадобилося дуже багато зусиль для того, щоб відійти від цього та вийти на якісно новий рівень правової свідомості і правозастосування.

Тому навішування на суддів ярликів, виходячи із того, яке рішення постановлене в конкретній «суспільно значущій» справі, - це подвійні стандарти чесності і справжності певних інститутів громадянського суспільства. Адже, з одного боку, такі інституції виступають за незалежний і справедливий суд, а з іншого — намагаються вплинути на рішення цього суду інформаційними атаками, а коли незалежний суд ухвалює рішення, яке базується на фактах, матеріалах і нормах права, однак не відповідає суспільному запиту, — дозволяють собі очевидно неприйнятні речі.

Звідси складається, що задекларовані окремими активістами наміри розбудови демократії і правової держави перетворюються на популістські лозунги, спрямовані на отримання власних репутаційних бонусів та інших преференцій за рахунок дезорієнтації суспільства і викривлення сучасної кримінально процесуальної реальності.

І наостанок. Сегрегація суддів ВАКС, нападки на окремих суддів, відверті образи та намагання впливу інформаційним тиском не вплинуть на ефективність роботи інституції як цілісного організму здійснення правосуддя. Кожний суддя, незалежно від прізвища, здійснює свою діяльність незалежно, неупереджено, з дотриманням стандартів верховенства права і на підставі чинного законодавства, а кожне рішення суддів ВАКС виноситься іменем України і є обов’язковим для виконання.