Закон і Бізнес


Гра в «хованки»

Навіщо міністру юстиції новий фонд для захисту від насильницьких злочинів?


Як зазначає нардеп Григорій Мамка (крайній праворуч), він хоче жити за українськими законами, а не за європейськими «поняттями».

№40 (1494) 03.10—09.10.2020
Аміна БЕКМІРЗАЄВА
1198

«Йти перерисовувати» — так у парламенті відреагували на ініціативи міністра юстиції Дениса Малюськи щодо виплат постраждалим від насильницьких злочинів. Члени Комітету ВР з питань правоохоронної діяльності наголосили, що вже замучились доробляти урядовий спам між першим і другим читаннями.


Вогонь без попередження

Уже не вперше народні депутати «відкрили вогонь без попередження» по урядових ініціативах. Цього разу в «зону ураження» потрапили буремні ініціативи Мін’юсту. Утім, починалося все начебто добре.

Попри заздалегідь анонсований візит, Д.Малюська на засідання комітету так і не з’явився. «Це вже не вперше», — обурилися народні депутати, але спочатку на його відсутність очі закрили. Навіть незважаючи на те, що в порядку денному був не один, а відразу три міністерські проекти.

Першим розглядали проект закону «Про відшкодування шкоди потерпілим від насильницьких кримінальних правопорушень» (№3892), який разом із супутнім проектом №3893 представляв заступник міністра Олександр Банчук.

Суть запропонованих змін полягає в такому: щойно особа звертається із заявою щодо скоєння проти неї насильницького злочину, вона через систему безоплатної правової допомоги повинна мати можливість отримати невеличку грошову компенсацію. Адже наразі потерпілі від насильницьких злочинів не мають достатнього захисту, особливо прав у кримінальному процесі. Тож для вирішення цієї проблеми Мін’юст пропонує створити спеціальний фонд, який буде поповнюватися за рахунок коштів, які сплачуватиме кожна особа, яку суд визнає злочинцем.

Проте такі ініціативи не були сприйняті депутатами, навіть попри те, що, за рішенням підкомітету, обидва проекти рекомендовано до розгляду в парламенті. Учитавшись у тексти ініціатив, депутати обурилися через недопрацювання, тож згодом настав час критики.

Як зазначив народний депутат Григорій Мамка, визначення термінів суперечить Кримінальному та Кримінальному процесуальному кодексам. Зокрема, до насильницьких злочинів було віднесено далеко не всі склади. Серед іншого проект відносить до потерпілих також і дітей, але ні порядку, ні механізму компенсації шкоди для цієї категорії не встановлює.

Крім цього, проект передбачає, що медичні працівники у разі перебування потерпілого у загрозливому для життя стані та відсутності родичів можуть звернутися до правоохоронних органів по відшкодування витрат на медичні послуги, надавши виписки із медичної картки. Утім, порядок отримання медичними працівниками витягу із ЄДРДР не визначається, також немає дефініції, що ж таке «загрозливий для життя стан».

Як зазначає Г.Мамка, таких «ляпів» у міністерських проектах майже 40% тексту. До того ж створення спеціальних фондів породжує більше питань щодо прозорості їх існування.

Як наголосив голова комітету Денис Монастирський, якість проектів, які готує Уряд, дуже низька. Навіть постійні зауваження не змушують чиновників відповідальніше ставитися до своєї роботи.

Народний депутат Максим Бужанський сказав із цього приводу: «Достатньо множити напівфабрикати. Якщо ціле міністерство не здатне чітко та прозоро викласти свої думки у проекті, то не потрібно брати на себе відповідальність та рекомендувати таке сміття до першого читання. Якщо я приносив кресленик до вишу, в якому два крила мосту не сходились, то мені казали йти перерисовувати. Тож ідіть перерисовуйте, а як будете готові — тоді й приходьте».

«Якщо ВАЗ перефарбувати між першим та другим читаннями, то він мерседесом не стане», — підтримав колегу Г.Мамка.

Загалом обидва проекти зазнали провалу, тож їх повернули на доопрацювання суб’єкту законодавчої ініціативи, який, за словами парламентарів, «від народних депутатів ховається та на засідання комітету не ходить, навіть якщо воно відбувається онлайн».

Вийти на волю

Далі трапилося неочікуване: третій проект — «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» (№4049) — з’явився представляти сам Д.Малюська.

Він зазначив, що прийняття цього проекту перебуває під контролем Ради Європи. А найбільша одіозність полягає у тому, що серед іншого він запроваджує механізм перегляду довічного позбавлення волі. Тобто особа, яка відбула не менш як 10 років покарання, отримує право звернутися про перегляд її покарання з довічного позбавлення волі на строкове, з мінімальним подальшим строком 15 років. Фактично особа, засуджена до довічного позбавлення волі, перебуватиме мінімум 25 років у місцях відбування покарання.

Як наголошує міністр, нині особи, до яких застосовується помилування, виходять на волю раніше, ніж через 25 років. Тож запропонований міністерством механізм є не дуже ліберальним.

Скориставшись появою міністра, нардепи вирішили запитати у нього і про наболіле. Зокрема, М.Бужанський поцікавився, чому рішення ЄСПЛ проти України стосовно люстрації ігноруються. Г.Мамка наголосив, що, на його думку, Мін’юст намагається не виконувати рішень ЄСПЛ, створюючи різні механізми, які начебто лібералізують українське законодавство.

Крім того, постало питання, як визначити 3/4 строку покарання для «довічника», аби той мав право на перегляд: Мін’юст сам визначатиме строк чи це відбуватиметься на основі статистичних даних щодо українських тюрем.

Д.Малюська зауважив, що Мін’юст уже 5 разів уносив проекти, якими намагався вирішити проблему закону про люстрацію, проте жоден з них не здобув підтримки в профільному комітеті. Що ж до відсотків, то визначати 3/4 строку будуть не від довічного, а від строку перегляду судового рішення та нового вироку.

Перед голосуванням Д.Монастирський підбив підсумки обговорення та зазначив, що 1500 осіб повинні отримати своє право на надію, й колеги з цим погодилися.