Закон і Бізнес


Семеро одного ждуть

РСУ визначилася, кого допустити до сходження на конституційний Олімп


У раді дали зелене світло 7 із 14 учасників для подальшої боротьби за крісло судді КС.

№40 (1494) 03.10—09.10.2020
Альона КАУФМАН
12336

Штурм суддівського крісла в будівлі на вул. Жилянській триває. Кандидати рекламували себе, як могли: дехто був аж надто нескромним, інші ж, навпаки, нагадували студента юрфаку. Список рекомендованих багатий на ветеранів правосуддя та науковців.


Хто ці люди?

Загалом після співбесіди в об’єктивного спостерігача залишаться неоднозначні враження. Кожному кандидату було поставлено запитання «Чому саме з’їзд суддів має рекомендувати вас та в чому мотивація стати суддею Конституційного Суду?».

Як виявилося, воно заскочило зненацька суддів із вищою освітою, подекуди не однією, науковими ступенями та 20—30-річним досвідом роботи. А інколи різали вухо проблеми з літературною українською мовою: деякі кандидати не могли дати лад складним реченням, узгодити частини мови, а про наголоси краще тактовно промовчати…

Також склалося враження, що деяких суддів податися на конкурс змусив «старший брат». Майже всі кандидати говорили, що прагнуть «захищати верховенство права та права громадян». Хоча що заважає їм робити те саме на своїх нинішніх посадах?!

Хіба у КС судді захищають права якихось особливих громадян? Тим більше що КС покликаний вирішувати питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів, а також офіційно тлумачити її. Ораторське мистецтво, структура публічного виступу — це все антонімічні категорії у виступах деяких кандидатів.

Можливо, проблема полягає в тому, що доволі часто судові засідання в нашій країні мають формальний характер і високі принципи на кшталт змагальності та неупередженості зводяться нанівець. Так сталося і цього разу. Азартний етап у професійному житті судді, де кожен має довести свою унікальність та надати чітку аргументацію, перетворився на екзамен з-під палки. Як наслідок, ті, хто десятки років вирішував долі людей, не можуть перебороти хвилювання та опанувати себе.

Деяких суддів можна назвати «вічними кандидатами» на суддівські посади. Дехто з нинішніх уже намагався потрапити і до Вищої кваліфікаційної комісії суддів, і до Вищої ради правосуддя та інших органів. Так би мовити, візьміть мене хоч кудись.

Спроба номер...

За алфавітом відкрила процедуру співбесід суддя Деснянського районного суду м.Києва Валерія Бабко. На початку цього року вона вже пробувала стати членом ВККС. У мотиваційному листі кандидата на посаду члена ВККС зазначала, що життєвий досвід, професійні знання та бажання розвиватися надихнули її поборотися за нову посаду. Втім, згодом суддя знайшла в собі натхнення поборотися і за крісло судді КС.

Тепер вона зазначила, що її «аналітичний склад розуму та професійні знання допоможуть зробити особистий внесок у новий процес законотворення задля забезпечення стабільного конституційного ладу». Можливо, це просто гра слів, а може, суддя дійсно хоче перетворити КС на майданчик законотворення. У такому разі зазначимо, що творці законів належать до іншої гілки влади.

Під час співбесіди В.Бабко наголосила на тому, що здобуває науковий ступінь, а також разом із Радою Європи працює над створенням «лагідної» судової системи. Що малося на увазі — залишається загадкою.

Відповідаючи на теоретичні запитання, В.Бабко все ж відійшла від гучних висловів про «захист фундаментальних прав людства» та по-суддівському була чіткою й лаконічною. Тому, очевидно, фаховість та потяг до саморозвитку В.Бабко переконали членів РСУ допустити її до «фіналу», тобто з’їзду суддів.

Для професора кафедри теорії та філософії права Оксани Грищук це вже не перша співбесіда та спроба потрапити на конституційний Олімп. Головною конституційною цінністю вона вважає людську гідність. Цю тему професор не раз висвітлювала у своїх наукових працях та монографіях. Як представниця родини науковців (батько О.Грищук — Віктор Грищук є діючим членом ВРП), вона змогла чітко сформувати свою мотивацію стати суддею КС.

У мотиваційному листі вона зазначила, що знання аксіологічної природи права дадуть їй можливість аргументувати рішення Суду. Голова РСУ Богдан Моніч поцікавився, як за рік змінилася професійна сфера кандидата. За словами О.Грищук, вона стала більш активно співпрацювати із суддівською спільнотою, зокрема, розпочала викладати у Львівському відділенні Національної школи суддів. Полиця наукових праць поповнилася дослідженням щодо доброчесності суддів та викликів, які перед ними стоять. Зараз професор працює над новою монографією про застосування принципів права у практиці КС.

Один із члені РСУ поцікався, чи є рішення КС остаточними. Це, до речі, було улюбленим запитанням під час минулорічних співбесід. О.Грищук вказала на правову колізію. З одного боку, за Конституцією, рішення КС є остаточними та зворотної сили не мають. Втім, якщо змоделювати ситуацію, коли Європейський суд з прав людини визнає таке рішення таким, що порушує норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, то виходить, що не таке вже воно й остаточне.

Вагомі теоретичні знання кандидата члени самоврядного органу оцінили — 15 голосів «за».

Не обійшлося і без конфліктів. Олексій Лясковець свою позицію будував на необхідності захисту суддів, а судову реформу 2016 року назвав такою, що зазнала краху. В його промові вбачалася крайня стурбованість проблемами недофінансування правосуддя, дефіциту кадрів та захисту прав самих суддів. Складається враження, що О.Лясковець — адвокат за професією, суддя за покликанням.

Крім спроби позмагатися за посаду судді КС, раніше він намагався стати членом ВККС та ради громадського контролю при Державному бюро розслідувань. Зміну напряму кандидат пояснив своєю активністю та тим, що він йде до КС, бо там не вистачає «молодої крові».

Втім, члени ради не підтримали амбітного захисника. На своїй сторінці у «Фейсбуку» О.Лясковець назвав співбесіду фарсом. «Склад РСУ потрібно повністю змінювати. Рада має бути самостійним та незалежним органом суддівського самоврядування, а не інструментом у руках Голови ВС», — написав він.

У бій ідуть одні «старі»

На думку ще одного кандидата Михайла Цуркана, судді КС — це філософи права, які глибо тлумачать норми Основного Закону, тобто це насамперед науковці. Втім, М.Цуркан відразу ж піддав критиці цю тезу, зазначивши, що хоча КС є органом конституційної юрисдикції, але за фактом це політико-правовий орган. Як мінімум, про це свідчить спосіб його формування.

Саме тому на вершині конституційного Олімпу, на його думку, мають бути судді-практики, делеговані колегами. Адже вони вільні від політичного тиску з боку парламенту та Президента.

Кандидат зазначив, що свій професійний шлях розпочав ще у 1986-му і з цього року став піддослідним у системі реформування правосуддя. У відповідь на запитання члена РСУ про те, чи варто розширювати компетенцію КС, М.Цуркан відповів, що не варто перетворювати цей суд на четверту інстанцію.

Очікувано, що 30-річний досвід роботи, поєднаний із науковою діяльністю, викликав у членів РСУ довіру, тому М.Цуркан також отримав «перепустку» на з’їзд.

Удруге спробував заручитися підтримкою колег суддя ВС Олександр Прокопенко і отримав майже одноголосну підтримку. За його плечами — 36 років роботи у сфері правосуддя та численні наукові праці на тему організації та діяльності судової влади. Мету діяльності у КС кандидат описав так: що ефективніше працює конституційний орган, то більший вплив він має на судову систему в цілому, тому судді повинні своєчасно розглядати конституційні скарги.

Також шанс поборотися за посаду судді КС дістав голова Херсонського апеляційного суду та науковець Олександр Коровайко — його підтримали аж 20 членів РСУ. Ще одним кандидатом на високу посаду став Микола Гусак, суддя ВС, його підтримали 14 суддів. Кандидатом також став викладач та суддя Віктор Яцина, за нього проголосували 16 суддів.

Отже, боротьба за право зійти на конституційний Олімп продовжиться вже на суддівському форумі. Коли відбудеться вирішальне голосування — не відомо: РСУ планує подумати на наступному засіданні, коли скликати черговий з’їзд суддів, що не відбувся навесні. Тож усі семеро тепер ждуть одного: кого із них колеги визнають гідним цієї високої посади.

 

ДОВІДКА «ЗіБ»

Кандидати на посаду судді Конституційного Суду

Валерія БАБКО, 48 років
Суддя Деснянського районного суду м.Києва, сертифікований тренер-викладач Національної школи суддів, тренер-викладач курсів HELP Ради Європи. Стаж роботи суддею — 10 років.

Оксана ГРИЩУК, 42 роки
Професор кафедри теорії та філософії права Львівського національного університету ім. І.Франка, викладач Львівського відділення Національної школи суддів. Стаж роботи суддею відсутній.

Микола ГУСАК, 62 роки
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. З 2014 до 2019 року — член Вищої ради правосуддя. Стаж роботи суддею — 35 років.

Олександр КОРОВАЙКО, 54 роки
Голова Херсонського апеляційного суду. Доктор юридичних наук за спеціальністю «кримінальний процес та криміналістика». Стаж роботи суддею — 27 років.

Олександр ПРОКОПЕНКО, 54 роки
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. З 2009 до 2017 року — суддя Верховного Суду України. Кандидат юридичних наук. Стаж роботи суддею — 27 років.

Михайло ЦУРКАН, 60 років
Заступник начальника (директора) відділу «Тестологічний центр» Національної школи суддів, суддя Вищого адміністративного суду у відставці. Кандидат юридичних наук. Заслужений юрист України, нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. Стаж роботи суддею — 30 років.

Віктор ЯЦИНА, 57 років
Суддя Харківського апеляційного суду, викладач Харківського регіонального відділення Національної школи суддів. Стаж роботи суддею — 27 років.