Закон і Бізнес


Волевиявлення у підписі


№39 (1493) 26.09—02.10.2020
40210

Сам факт укладення правочину може бути спростований не шляхом подання окремого позову, а під час вирішення спору про захист права, яке особа вважає порушеним. Такий висновок зробив ВС в постанові №385/344/16-ц, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

19 серпня 2020 року                         м.Київ                               №385/344/16-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — КРАТА В.І.,
суддів: ДУНДАР І.О., ЖУРАВЕЛЬ В.І., КРАСНОЩОКОВА Є.В. (суддя-доповідач), РУСИНЧУКА М.М. —

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Казавчин-Агро» на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 24.02.2017 та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 26.04.2017 року.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року Особа 1 звернулася до суду з позовом до ПОСП «Казавчин-Агро» про визнання договору недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що Особа 1 є власником земельної частки (паю) площею 2,3647 га, кадастровий №*, розташованої на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, що підтверджено державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР №009701, виданого 22.05.2002, та інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно за №11901034. Земельну ділянку Особа 1 обробляла самостійно, однак наприкінці 2015 року їй стало відомо про існування договору оренди від 16.09.2015 №775, укладеного між нею та ПОСП «Казавчин-Агро». Позивач вважала, що зазначений договір є недійсним, оскільки вона його не підписувала і на підписання договору нікого не уповноважувала, тобто відсутнє її волевиявлення на вчинення цього правочину.

Посилаючись на викладене, Особа 1 просила суд визнати зазначений договір оренди недійсним.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 24.02.2017, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 26.04.2017, позов Особи 1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки №775 площею 2,3647 га, укладений 16.09.2015 між Особою 1 та ПОСП «Казавчин-Агро», зареєстрований в Державному земельному кадастрі 25.11.2015, індексний №26444818.

Стягнуто з ПОСП «Казавчин-Агро» на користь Особи 1 судові витрати у загальній сумі 9820,84 грн.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не підписувала оспорюваного договору оренди №775, тому відповідно до стст.203, 215 Цивільного кодексу цей правочин є недійсним, оскільки волевиявлення Особи 1 не було вільним, не відповідало її внутрішній волі, а укладення правочину від імені позивача невстановленою особою суперечить закону.

Аргументи учасників справи

У травні 2017 року ПОСП «Казавчин-Агро» подало до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд не встановив, яке право позивача порушено, коли і в який спосіб відбулося його порушення. Крім того, суд першої інстанції помилково керувався висновком судово-почеркознавчої експертизи від 9.12.2016 №1916, який, на думку відповідача, не може бути допустимим доказом у справі, оскільки експертиза проведена з порушенням законодавства: надані вільні зразки підпису позивача викликають сумнів у їхній достовірності, їхня кількість недостатня для порівняння. Інші докази на підтвердження своїх вимог позивач не надала. Суд не врахував, що на підставі оспорюваного договору у 2015 році позивач отримала орендну плату, отже, фактично схвалила договір.

Відзиву на касаційну скаргу позивачем не подано <…>.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що Особа 1 є власником ділянки площею 2,3647 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Бандурівської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області.

25.11.2015 державним реєстратором Реєстраційної служби Гайворонського РУЮ Кіровоградської області проведено державну реєстрацію права оренди належної позивачу земельної ділянки на підставі договору оренди №775, укладеного орендодавцем Особою 1 та орендарем ПОСП «Казавчин-Агро» строком на 7 років.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 9.12.2016 №1916 підпис від імені Особи 1 у договорі №775, який міститься на третьому аркуші у розд.13. «Реквізити та підписи сторін» у колонці «Орендодавець» у графі «Особа 1», виконаний не самою Особою 1, а іншою — з деяким наслідуванням підпису Особи 1.

Згідно із ч.1 ст.202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч.4 цієї ж статті).

У ст.203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із ч.2 ст.207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.4 ст.263 Цивільного процесуального кодексу при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС.

У постанові колегії суддів другої судової палати КЦС від 22.01.2020 у справі №674/461/16-ц зроблено висновок, що «підпис є обов’язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника(-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1 ст.14 закону «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Встановивши, що Особа 1 договору оренди землі не підписувала, відповідно, істотних умов цього договору не погоджувала, суди зробили обґрунтований висновок, що в Особи 1 було відсутнє волевиявлення на укладення спірного договору.

Разом з тим у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц Велика палата ВС зазначила: «Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до ст.204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує чч.2, 3 ст.215 ЦК, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом з тим ВП ВС констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення».

Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і по захист яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Враховуючи наведене, спірний договір оренди землі є неукладеним, тому у задоволенні позову слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним.

При цьому за наявності для того підстав позивач не позбавлена права заявити вимогу про усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом пред’явлення вимоги про повернення земельної ділянки або скасування запису про державну реєстрацію речового права. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. постанову ВП ВС від 4.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, п.96).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального права. У зв’язку з наведеним та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним договору.

У зв’язку з цим не підлягає поновленню виконання рішення Гайворонського райсуду від 24.02.2017 та ухвалу АСКО від 26.04.2017, зупинені ухвалою ВС від 18.12.2019 до закінчення касаційного провадження.

Відповідно до пп.«б», «в» п.4 ч.1 ст.416 ЦПК у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв’язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, й у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Тому судові витрати ПОСП «Казавчин-Агро» на сплату судового збору у зв’язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 606,32 грн. та касаційної інстанції у розмірі 768,00 грн. підлягають стягненню з Особи 1.

Керуючись стст.141, 400, 402, 409, 412, 416, 436 ЦПК, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПОСП «Казавчин-Агро» задовольнити частково.

Рішення Гайворонського районного суду від 24.02.2017 та ухвалу АСКО від 26.04.2017 скасувати.

У задоволенні позову Особи 1 до ПОСП «Казавчин-Агро» про визнання недійсним договору відмовити.

Стягнути з Особи 1 на користь ПОСП «Казавчин-Агро» 1374,32 грн. судових витрат.

З моменту прийняття постанови рішення Гайворонського районного суду від 24.02.2017 та ухвала АСКО від 26.04.2017 втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.