Закон і Бізнес


Країна без суддів

Якщо повноваження ВККС не передати ВРП, кадровий голод затягнеться ще на рік


№38 (1492) 19.09—25.09.2020
15868

Експерти б’ють на сполох. Нинішній дефіцит служителів Феміди на рівні 32% може в один момент подвоїтися, бо змучені сотнями реформ судді, схоже, зібрались у відставку. Тим часом парламент веде дискусію щодо концепції судової реформи та не квапиться вирішувати проблеми правосуддя.


Необачні вислови

Під час онлайн-дискусії «Нарадча WEB «А судді де? Кадровий дефіцит у період реформ» члени юридичної спільноти знову заговорили про нестачу суддів. Укотре ця тема на вістрі правників, бо публічна дискусія — це один із небагатьох способів подати можновладцям сигнал.

На думку правників, елітна професія юриста обміліла. Кожен необдуманий політичний лозунг, інформаційний «викид» болісно впливає на правосуддя. Судова система — це живий організм зі своєю системою та імунітетом, який дає збій. Варто якомусь чиновнику заявити про ідею зменшення заробітної плати чи пенсії або ж провести чергову атестацію, як судді відразу починають масово йти у відставку чи звільнятися.

Правники провели паралель з тим, що реформи в країні схожі на відому байку «Лебідь, рак і щука». Адже свої ініціативи щодо реформи правосуддя хто тільки не висував. В такому хаосі важко визначитися із тим, де центр прийняття рішень: Офіс Президента, парламент чи міжнародні організації та партнери.

Нещодавно Президент підписав закон «Про ратифікацію Меморандуму та Кредитної угоди між Україною та Європейським Союзом» №825-IX щодо отримання макрофінансової допомоги ЄС у сумі до €1,2 млрд. Один із пунктів цієї угоди прямо вимагає перевірити доброчесність членів Вищої ради правосуддя, тобто органу, статус якого закріплений Конституцією. У зв’язку з цим правники вирішили знайти правду та спрогнозувати результати реформи.

Оптимістичні прогнози

«Україна загалом є порушницею Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», — цими словами адвокат Зоя Ярош розпочала свою промову. Говорити про справедливий суд, доступ до правосуддя, розумний строк розгляду мінімум недоцільно. Як зазначила адвокат, вона та її колеги неодноразово стикалися із ситуацією, коли після подання позову перше засідання призначалось аж через півроку.

Правники, які постійно працюють у таких умовах, не звинувачують суддів. Про дефіцит та кадровий голод у судах не чули, мабуть, тільки у бункері. Втім, громадянам, які стикаються із такою машиною правосуддя, складно донести всі тонкощі правової парадигми.

За найбільш оптимістичним прогнозом, якщо в парламенті ухвалять президентський проект закону №3711, який фактично запустить роботу Вищої кваліфікаційної комісії суддів, то суди не запрацюють так швидко, як хотілося б. З.Ярош зауважила, що формування ВККС може зайняти купу часу, потім відбір та конкурс суддів, а це ще близько року.

Окрім кадрів, юрист згадала про проблему недофінансування. «ЗіБ» вже писав про невдало сформований бюджет-2020 та нестачу не тільки марок, але й паперу.

Ректор Національної школи суддів Микола Оніщук звернув свою увагу на те, як змінюються акценти судової реформи в різні часи. «Раніше дискусія велася в контексті «А судді хто?». Зараз ця проблема вже вичерпана, вирішена та врегульована на законодавчому рівні. Актуальна зараз тема «А судді де?».

Будь-яку проблему, суддівську в тому числі, М.Оніщук запропонував вирішувати із наукової точки зору. На кількість суддів впливає кілька критеріїв. Визначальною є конфліктогенність суспільства. Наступний критерій — механізм досудового врегулювання конфлікту.

Дійсно, останнім часом у суспільстві активно ведуться дискусії щодо впровадження інституту медіації, третейських судів та арбітражів. На думку М.Оніщука, це доступні та ефективні механізми, які розвантажать суди хоча б від дрібних проблем.

Стан процесуальної зарегульованості залишає бажати кращого, адже в деяких сферах він надто формалізований. За словами М.Оніщука, це ще один критерій, який зупиняє нас перед досягненням високого рівня правосуддя. Звичайно, такі сфери, як кримінальне право та процес, чіпати не варто. Втім, якщо мова йде про цивільний процес, особливо господарський, то він дуже зарегульований, сказав ректор.

Окрім того, М.Оніщук зосередив свою увагу на різній інтерпретації адміністративної реформи. На покращення роботи суддів та швидкість прийнятих рішень впливає електронне судочинство. В аспекті цього питання спостерігаються позитивні зрушення.

Втім, М.Оніщука не підтримав нардеп Тарас Тарасенко. Він звинуватив Державну судову адміністрацію в саботажі початку роботи ЄСІТС та в небажанні запускати «електронний суд». Ця логіка цілком вкладається в концепцію «зеленого принтера»: оголосити про велику реформу, перерізати стрічку на презентації запуску системи, а там хоч трава не рости. Напевно, незабаром ДСАУ також звинуватять і у провокуванні «марочного» дефіциту.

Нам довіряють!

Заступник голови ВРП Олексій Маловацький зосередився на законодавчій ініціативі щодо передання Раді деяких повноважень ВККС. Він зазначив: якщо в парламенті пропонують перекласти функції ВККС на них, то це говорить про те, що Раді довіряють, а їх доброчесність не викликає сумніву. Тимчасове делегування функцій комісії, на його думку, — це єдиний спосіб вирішити проблему із кадровим дефіцитом.

До речі, свого часу в коментарі для «ЗіБ» очільник ВРП Андрій Овсієнко зауважив: «Якщо ліквідація ВККС станеться, то у ВРП готові перебрати на себе всі їхні функції. Можливості та інструменти для цього є». Окрім того, про об’єднання цих органів говорили і європейські організації.

О.Маловацький повідомив, що показник 32% від дефіциту кадрів у судах може збільшитися вдвічі, адже не варто забувати про 30% суддів, які мають право на відставку, а через намагання влади урізати «суддівські пенсії» охочих відпочити стає все більше.

 

ПРЯМА МОВА

Олексій МАЛОВАЦЬКИЙ,
заступник голови Вищої ради правосуддя:

— За нашими відомостями, у 2019 році до судів першої та апеляційної інстанцій надійшло 3,9 млн справ. Розглянуто 3,8 млн справ. ВРП отримала близько 6000 скарг на суддів. Із цих скарг близько 80% були неналежно оформлені, подані з порушенням встановленого порядку, що слугувало підставою для повернення їх скаржникам. Підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності були у 60 випадках. Це лише 1% від загальної кількості скарг. Тому заяви про недовіру до судової влади нічим не обґрунтовані.

Чому маніпуляції довкола поняття «доброчесність» викликають занепокоєння судової спільноти? Та тому, що цей термін можна використати у будь-який спосіб. Будь-яку ознаку, що може виходити за норми поведінки, можна інтерпретувати як недоброчесність. Наприклад, порушення правил дорожнього руху. Тому питання, які стосуються відповідальності, суддівської кар’єри, мають бути нормативно врегульовані.

Микола ОНІЩУК,
ректор Національної школи суддів:

— Деякі юристи говорять, що укрупнення судів тільки погіршить ситуацію. Втім, я не бачу жодного зв'язку дефіциту суддів з адміністративною реформою, це зовсім різні категорії.

Необхідно збалансувати чисельність суддів щодо чисельності населення. Не потрібно звужувати поняття «доступність суду» до територіальної доступності.

НШС за останні роки провела дві масштабні підготовки. Відсів сягав 1—2%, а це говорить про високу професійність суддів. Всі вони очікують на призначення. Втім, ми знаємо про проблему з Вищою кваліфікаційною комісією суддів. На мою думку, вихід є і він лежить на поверхні. Поки ВККС не розпочне роботи в штатному режимі, ці функції слід передати ВРП. Цей орган здатний провести оцінювання і конкурси на належному рівні.