Закон і Бізнес


Грошове дерево

Нові тенденції щодо купівлі акцій іноземних компаній в Україні


№38 (1492) 19.09—25.09.2020
Федір МАЛЕНЬКИЙ
3417

Інвестиційний клімат, про який так часто люблять говорити в пояснювальних записках до законопроектів, змінюється не так швидко, як погодні умови при глобальному потеплінні. Однак інколи вітер змін віє в інший бік, а з ним і гроші летять не в країну, а з неї.


Мовою бренду

Купівля акцій іноземних компаній стала темою чергового вебінару в Асоціації правників України.

Експерт Роман Осипов присвятив свою доповідь акціям однієї з найбільш потужних компаній світу — Apple. Саме він у свій час дозволив вийти на український ринок інвестування акціям компанії Apple. У випадку із цим проектом основну роль відіграла велика впізнаваність бренду, який сам себе рекламував.

Тут, зізнається спікер, діяли за принципом, який озвучив Воррен Баффет: «У що інвестувати? Подивись у різні боки». Узагалі цінні папери можливо було купувати й раніше, але за однієї умови — що це бажання надходить від емітента. Але важко собі уявити, щоб такий гігант ринку, як Apple, подавав запити на те, аби потрапити в інвестиційне середовище України.

Але з 2017 року процедуру було спрощено, і від цього моменту сам брокер може ініціювати появу іноземних акцій на українському ринку. Однак, як це завжди трапляється, відразу спрощення не запрацювало, а от у 2018 році акції вже стали доступними для інвестування в них. Компанія Apple сьогодні диверсифікувала бізнес, тому інвестувати можливо не просто в бренд або чергову модель телефону. Перш за все компанія активно займається розвитком різноманітних сервісів.

Чотири прості кроки для того, аби стати власником акцій тільки на перший погляд видаються простими. Упоратись із цим натисканням кількох кнопок пересічному громадянину не вдасться. Перший крок полягає в ідентифікації та верифікації особи, відкритті рахунку в цінних паперах та укладанні брокерського договору. Другий етап — перерахування коштів для депонування на біржі. Третім кроком виступає подання заявки на придбання акцій. І, нарешті, завершальний, четвертий, — це безпосередньо придбання акцій та отримання виписки з рахунку в цінних паперах.

На прикладі цієї ж компанії Р.Осипов аргументував, чому варто інвестувати в такі акції саме в Україні. По-перше, право власності на ці акції підтверджується згідно з вимогами українського законодавства. Акції іноземної компанії, які є в обігу в Україні, можна купувати, продавати за гривні, дарувати чи отримати у спадщину. При цьому не потрібно готувати та надавати банку документи на реєстрацію валютної інвестиції за кордон.

Інвестувати в акції можна від мінімальної суми — ринкової вартості однієї акції, водночас не існує обмежень на максимальну суму інвестиції. У разі виплати дивідендів власники можуть отримувати кошти через національну депозитарну систему на власний банківський рахунок. І зрештою відсутні труднощі при подачі податкової декларації на інвестиційний дохід.

В очікуванні бартеру

Також спікер виділив основні кроки, що полегшили процедуру інвестування в іноземні компанії. Так, 7 лютого 2019 року набрав сили закон «Про валюту та валютні операції». І цим Національний банк, уважає Р.Осипов, зробив великий крок до валютної лібералізації. У березні 2019 року Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку ухвалила рішення щодо допуску в обіг акцій компанії Apple. А інвестиційні фонди отримали право купувати у склад активів цінні папери іноземних емітентів.

Для фізичної особи, яка досі ніколи ні в що не інвестувала, спікер радить звернутися до ETF. Це сегмент інвестиційного ринку, який пропонує придбати не акції віднієї компанії, а, до прикладу, по одній акції відразу 100 компаній. При цьому не відбувається великих фінансових ризиків, оскільки навіть якщо кілька із цих компаній збанкрутують, інші завдяки збільшенню потужності та представництва на ринку компенсують утрати. Так надійніше, запевняє Р.Осипов, однак не дуже цікаво.

Цікавіше, коли ти сам обираєш та робиш ставки на компанію. У свою чергу економіст Максим Костенчук має сумнів у тому, що недосвідченим інвесторам варто довіряти брокерам. Адже, якщо клієнт не розуміється на інвестиціях, із часом він може почати сумніватись у правильності свого рішення, і навіть якщо брокер буде на 100% правий, це зашкодить його репутації, оскільки клієнт, який не розуміється на тонкощах даної сфери, швидше за все, принесе не заробіток собі та брокеру, а лише зайві проблеми та переживання.

У клієнта складається враження, що його намагаються обдурити, а гроші не інвестовані, а вкрадені. Так, М.Костенчук радить брокерам мати справу лише з тими, хто розуміє, в якій сфері він опинився. Якщо не відомі якісь тонкощі, то принаймні треба вміти розумно поставити питання.

Виходить, що, поки українські компанії банкрутують та нікого не надихають на те, аби інвестувати в їхній розвиток, фізособи йдуть шляхом меншого спротиву і вкладають зароблені в Україні гроші на черговий бренд, попит на який не спадає вже більше ніж 10 років. І це все в той самий час, як народні депутати очікують, що їх законодавчі ініціативи мотивуватимуть до якогось бартеру, аби іноземні інвестори вкладалися в українські компанії. Та, схоже, навіть затяті патріоти, коли справа доходить до грошей, швидко стають інтернаціоналістами. Бо, напевне, і самі не вірять у те, що обіцяють співгромадянам.