Закон і Бізнес


Кваліфікація та дискримінація

Можуть «верховники»-невдахи працювати в апеляційній інстанції чи така можливість існує лише для «першачків»?


Того, хто програв змагання за верховне крісло, навряд чи привабить місце в апеляційній інстанції. Особливо якщо є можливість працювати у ВР.

№37 (1491) 12.09—18.09.2020
Аліна ПРИШЛЮК
1944

Кандидати склали всі іспити, однак омріяної посади не здобули. Можуть вони обійняти менш престижне крісло чи така можливість порушить права тих, для кого це — лише мрія? Нардепи так і не знайшли відповіді.


Робота для найкращих

Комітет Верховної Ради з правової політики обговорив законодавчу ініціативу, що покликана спростити призначення суддів, а також їхній перехід з однієї інстанції в іншу за скороченою процедурою. Як повідомляв «ЗіБ», законодавець пропонує призначати за скороченою процедурою осіб, які пройшли кваліфікаційне оцінювання й підтвердили здатність працювати в апеляційних судах, а також тих, хто склав успішно всі іспити до Верховного Суду. Отже, служити Феміді у першій інстанції може той, хто успішно склав відповідні екзамени. Втім, кандидат на посаду судді місцевого суду може брати участь у конкурсі за скороченою процедурою призначення, якщо підтвердить свою здатність здійснювати правосуддя в цій інстанції, також «апеляційники» можуть за скороченою процедурою потрапити до ВС.

За два конкурси, коли попередня влада влаштувала добір до перейменованого ВС, було чимало тих, хто підтвердив і професійний рівень, і доброчесність, однак не пройшов за рейтингом. Якщо вони мають таке бажання, то, на думку нардепів, можуть обійняти посади в апеляційному суді. Або — в першій інстанції, де вимоги інші, наприклад, на цю посаду не можуть претендувати адвокати. Законотворці впевнені, що такий проект — універсальна модель, яка зможе швидко вирішити проблему із суддівськими кадрами.

Втім, які вакансії це допоможе заповнити — лише в апеляційній чи ще й в першій інстанції, — народні обранці не знають. Автори проекту виклали свої пропозиції таким чином, аби вони поширювалися і на учасників конкурсів, які відбуватимуться у майбутньому. Хоча, ймовірно, варто обмежитися лише кандидатами до ВС.

Прихильники закону запевнили: таку систему, коли складніший іспит зараховують як більш простий, практикують в усьому світі. Наприклад, складання кандидатських іспитів зараховують як вступ до аспірантури. Тому якщо суддя склав усі іспити до ВС, то може претендувати на посаду в апеляційній чи першій інстанції. Аналогічно, якщо правник склав усі іспити для зайняття посади в апеляційному суді, він може претендувати на посаду в суді місцевого рівня. Головне — дати можливість працювати.

Так, один із нардепів провів таку паралель. У школі є вільне місце вчителя фізкультури, яке згоден зайняти доцент кафедри і майстер спорту міжнародного класу. А керівництво школи чекає на випускника інституту фізкультури. Мовляв, такого допускати не можна. А вакансії будуть завжди. Тож і судді першої інстанції зможуть узяти участь у конкурсах. Свого часу…

Розбиті мрії про підвищення

Однак висловлювалася і протилежна точка зору. Противники ідеї спрощеного переходу пояснили, що такий проект створює нерівність для кандидатів, які могли б обійняти посади в загальних та апеляційних судах. Адже за наслідками відбору до ВС залишилося близько 300 осіб, і ними заповнять майже всі вакансії в судах другої ланки. Також це буде дискримінацією щодо тих суддів, які працюють у місцевих судах, сподіваючись на кар’єрне зростання.

На думку критиків закону, ця мрія — єдине, чим живуть люди, здійснюючи правосуддя в першій інстанції. Тому варто подумати не про те, як перевести «верховників»-невдах до апеляційного суду, а про те, як перевести представників першої інстанції на щабель вище. Окрім того, робота у ВС дуже відрізняється від щоденної важкої праці в інших інстанціях.

Аргументом «проти» були також сумніви в об’єктивності самих іспитів, які складали кандидати до ВС. Тому, мовляв, якщо особа дійсно така розумна, що могла підтвердити кваліфікацію верховного рівня, вона із легкістю впорається із легшим завданням. Щоправда, критики закону не запропонували відправити на повторний конкурс тих суддів, які не змогли здобути необхідної кількості балів під час кваліфоцінювання, але продовжують працювати на посадах.

Втім, є кандидати, які подали заяви на участь у конкурсі до апеляційних судів, і таких кандидатів близько 2000. Адже, як відомо, рік тому попередній склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів оголосив про такий конкурс. Але коли запрацює нова ВККС — не відомо.

Ще одним аргументом не на користь проекту стало те, що в ньому просто вказано, що кандидати можуть отримати посаду за спеціальною процедурою. Але що то за процедура — не уточнюється.

Зрештою, прийняття цього закону виглядатиме так, ніби нардепи надали закону зворотну дію. Адже 3 роки тому провели конкурс до ВС, і всі знали, що це конкурс саме до найвищої інстанції. Аж раптом з’ясується, що це була можливість перейти і до апеляційного суду.

Нардепи визнали, що самі спровокували кадровий голод, адже є кандидати до місцевих судів, які також склали всі іспити і роками чекають призначення, а отримати його не можуть, і їх не 300, а тисячі. Також вони констатували, що зміни, які вносилися, призвели до того, що катастрофічно збільшився час як розгляду справ, так і очікування кандидатами призначення.

Зрештою, до проекту вирішили повернутися ще раз — за участі одного з авторів.