Закон і Бізнес


Інстанційний бадмінтон

Про розумність строку не йдеться, якщо судовий розгляд триває понад 15 років


Розглядаючи питання розумності строків, Конституційний суд Хорватії взяв до уваги лише останні 5 років, але така позиція не задовольнила ЄСПЛ.

№36 (1490) 01.09—11.09.2020
Єва ЗОРІНА
3359

У Страсбурзі вважають, що рішення, яким прискорюється розгляд справи, що слухається в суді надто довго, нічого не варте. За умови, що постраждалій стороні не компенсували шкоди, завданої надто тривалим судовим процесом.


Злощасна спадщина

Зерно цього судового спору було посіяне ще на початку минулого століття, але проросло воно аж у наші дні. Дід заявника у 1934 році спорудив великий двоповерховий будинок. Після встановлення на хорватських землях соціалістичного ладу будинок був націоналізований, а його призначення трансформувалось із житлового в готельне.

Уже в незалежній Хорватії у 1997 році був ухвалений закон «Про реституцію». Цим актом передбачено право та процедуру повернення відібраного майна та порядок виплати компенсацій колишнім власникам чи їхнім спадкоємцям.

Утім, коли син колишнього власника вирішив повернути собі майно, з’ясувалося, що будинок уже 7 років як проданий. Звернувшись із позовом до місцевого суду, Смільян Киринчич стверджував, що його дід володів будинком до того, як він був відібраний комуністичною владою.

За результатами розгляду справи договір купівлі-продажу був визнаний недійсним. Відповідачі оскаржували рішення першої інстанції, але ні окружні, ні апеляційні суди їхніх скарг не задовольнили. Опоненти вирішили діяти по-іншому, вони подали апеляційну скаргу стосовно норм матеріального права, а також посилалися на численні процесуальні порушення. Разом з апеляційною скаргою вони подавали клопотання про відновлення розгляду справи.

Після кількох років перетягування каната правосуддя Верховний суд вирішив усе-таки повернути справу на розгляд до першої інстанції. Процес ускладнився внаслідок того, що тим часом заявник помер. У всіх цих справах його представляв син, який був адвокатом батька, а тому розгляд продовжився, але після року процесуальних потуг.

Потім справа, як волан для бадмінтону, ще кілька років мандрувала від одного суду до іншого. Не витримавши майже 15-річної тяганини, С.Киринчич Молодший звернувся до Конституційного суду з вимогою визнати слухання його справи таким, що порушує принцип «розумності строків», та прискорити розгляд його справ у адміністративному та цивільному провадженнях. У КС на шальки терезів Феміди чомусь поклали тільки останні 5 місяців судових баталій та вже до цього строку застосовували принцип розумності.

Класичні аргументи

Під час розгляду справи в Європейському суді з прав людини уряд Хорватії зайняв класичну позицію, а саме — посилався на визнання скарги неприйнятною, позаяк заявник не вичерпав усіх національних способів захисту. Представники влади переконували, що в конституційній скарзі чоловік здебільшого нарікав на надмірність розгляду лише у ВС. За логікою держави, хоча провадження в цілому тривало 15 років, принцип розумності строків слід застосовувати тільки щодо періоду, протягом якого справа перебувала у ВС. Окрім того, заявники не використали інших способів оскарження.

Утім, основний аргумент уряду зводився до того, що у своїй першій конституційній скарзі С.Киринчич нарікав на затягування справи в цивільному процесі, а не адміністративному.

Громадянин стверджував, що відповідачі, які незаконно здійснили правочин щодо його майна, навмисно затягнули процес. Подавши позов, вони прагнули розпочати розгляд справи заново. Таким чином, заявник опинився в підвішеному стані, бо не міг користуватись своїм майном, допоки доля його будинку не буде вирішена в законному порядку.

Хорватські ж суди різних інстанцій (від верховного до місцевого) постійно «перекидали» справу один на одного. Тому, коли С.Киринчич подавав конституційну скаргу, то скаржився спочатку на надмірність розгляду у ВС у контексті загального строку. На його думку, той факт, що справа розглядається 15 років, явно свідчить про порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стосовно закидів уряду щодо невикористання всіх способів захисту, то С.Киринчич надав докази, що ще на етапі, коли справі «виповнилося» 5 років, його батько звертався з клопотанням до КС, аби пришвидшити її розгляд.

Істина — на поверхні

Оцінюючи доводи сторін, у Страсбурзі вказали на той факт, що питання оскарження всього періоду слухання справи є очевидним і випливає зі змісту конституційної скарги. Також Суд узяв до уваги ту обставину, що в першій конституційній скарзі родина Киринчичів скаржилася на затягування як адміністративного, так і цивільного провадження. Аргументи уряду виявилися непереконливими. Тому скаргу держави щодо неприпустимості розгляду було відхилено.

Розумність строку розгляду справи має оцінюватись у світлі всіх обставин справи з урахуванням складності ситуації, поведінки сторін а також важливості предмета спору. ЄСПЛ вирішив, що слухання справи в трьох інстанціях протягом 15 років явно не може вважатися таким, що відповідає принципу розумності строків. Також Суд звернув увагу на той факт, що, які би способи захисту заявники не використовували, вони не отримали ніяких компенсаційних виплат за тяганину.

Уряд стверджував, що відповідно до норм національного законодавства компенсація передбачена лише в тому випадку, якщо буде доведено порушення принципу розумності строків. Утім, ЄСПЛ указав на надмірну тривалість судового розгляду.

Принцип розумності строків у контексті ст.6 конвенції з урахуванням, що справа розглядається дуже довго, може вважатися дотриманим тільки в разі, якщо була виплачена компенсація. Навіть якщо була застосована прискорена процедура, вона нічого не варта без відшкодування.

Тому Євросуд у рішенні від 30.07.2020 у справі «Kirinčić and others v. Сroatia» дійшов висновку, що суди цієї держави, розглядаючи спір понад 15 років, порушили гарантоване ст.6 конвенції право на справедливий суд. Також, оскільки заявник кілька разів звертався до КС із проханням прискорити слухання, Суд убачає й порушення ст.13 конвенції — відсутність ефективного способу захисту.

За порушення державою двох статей конвенції ЄСПЛ присудив громадянину компенсацію в розмірі €9000.