Карантин — причина поважна
Зміни у правилах перебігу процесуальних строків: ляп чи свідомий обман?
СЕРГІЙ КОВАЛЬОВ, старший партнер АО «Могильницький та партнери»Законом від 30.03.2020 №540-IX прикінцеві положення процесуальних кодексів доповнено схожими положеннями про те, що практично усі визначені ними процесуальні строки продовжуються на строк дії карантину. На перший погляд, усе зрозуміло. Проте при більш уважному вивченні вбачається правова невизначеність та неузгодженість із базовими положеннями процесуальних кодексів щодо правил перебігу процесуальних строків.
Закон №540-IX набув чинності 2.04.2020, тоді як карантин запроваджено з 12.03.2020. Як наслідок, незрозуміло, з якої дати зупинявся перебіг строку позовної давності (на апеляційне оскарження тощо): з 12.03.2020 чи 2.04.2020. У випадках, коли цей строк на межі спливу, різниця у кількох тижнях може стати вирішальною. Через відсутність прямої відповіді краще брати за основу 2.04.2020.
У процесуальних кодексах термін «продовжуватися» використовується у двох випадках:
процесуальні строки продовжуються після відновлення провадження у справі, яке зупинялося;
судом продовжується процесуальний строк, якщо особа просить про це до його закінчення.
Однак процесуальними кодексами не передбачено можливості продовження процесуальних строків у силу закону. Тому, вбачається, є обґрунтованими заяви про продовження процесуальних строків з посиланням на закон №540-IX під час карантину, незважаючи на те, що суди відмовляли у задоволенні відповідних заяв з посиланням на те, що певний процесуальний строк є продовженим в силу прямої вказівки закону (наприклад, №90694940 в ЄДРСР).
Продовження процесуальних строків у силу закону в чистому вигляді не підходило під жоден з двох визначених випадків. Але за духом закону й з огляду на вимоги розумності та справедливості «продовження процесуальних строків у силу закону» мало б означати зупинення їх перебігу «на строк дії такого карантину» з продовження перебігу після завершення карантину.
На такі думки наводить і продовження строку позовної давності після його зупинення в силу ст.263 Цивільного кодексу. Строки звернення до суду продовжувалися законом №540-IX поряд з іншими строками, визначеними процесуальними кодексами. Згідно з п.1 ч.1 ст.263 ЦК перебіг позовної давності зупиняється, якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила). По суті законом №540-IX констатовано надзвичайну подію, яка є підставою для зупинення перебігу як строку позовної давності, так і за аналогією— інших процесуальних строків.
У той же час законом №540-IX відносно строків розгляду контролюючими органами скарг платників податків у порядку ст.56 Податкового кодексу чітко вказано, що вони зупиняються до конкретної дати (31.05.2020). І на всяк випадок зазначено, що таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених ст.56 ПК. Тобто за спливом базових строків розгляду при відсутності рішення контролюючого органу скарги не будуть вважатися задоволеними.
Як бачимо в цьому випадку законодавець максимально уникнув правової невизначеності. З іншого боку формулювання про зупинення строків у контексті розгляду скарг у порядку ст.56 ПК давало можливість для системного розуміння загальної мети закону №540-IX – зупинити перебіг строків на період карантину.
Втім, у законі №540-IX виявилася прогалина, через яку строки звернення до господарського суду зупинено/продовжено не було. Адже у п.4 «Прикінцевих положень» Господарського процесуального кодексу забули зазначити «а також строки звернення до суду», як вказано у двох інших процесуальних кодексах. Утім саме в цій частині вбачається виключно грубий законодавчий ляп.
18 червня 2020 року було прийнято закон № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)». Він набув чинності 17.07.2020.
Попре очікуване еволюційне доповнення попереднього акту в частині перебігу процесуальних строків, новий закон повністю нівелював головну ідею закону №540-IX. Він замінив запроваджені законом №540-IX доповнення до прикінцевих положень процесуальних кодексів концептуально новою правовою конструкцією. Тим самим народні обранці нівелювали існуючий механізм продовження строків у силу закону, замінивши його на зовсім інший: лише за умови, якщо суд визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв’язку з карантином.
Це — шах і мат сумлінному учаснику справи та особі, яка збиралася ним стати, але добросовісно відтермінувала звернення до суду, уникаючи завантаження судів новими позовами у важкий для їх роботи період. І якщо донедавна така добросовісна особа могла розраховувати на автоматичне в силу закону віднімання від строку звернення до суду чи з апеляційною скаргою періоду часу щонайменше з 2.04.2020 до закінчення карантину (причому незалежно від того, чи пов’язано це із карантинними обмеженнями, як то ізоляція, зміна режиму роботи підприємства через карантин тощо), то з 17.07.2020 усіх поставили перед неприємним фатом. І байдуже, що тепер сотням українців і українським суб’єктам господарювання можуть не поновити строки звернення до суду чи з апеляційними скаргами.
Що це як не груба підніжка від Верховної Ради українському народові? Що тепер робити тим, хто постраждав від несподіваної зміни правил гри?
Перше питання риторичне. У відповідь на друге можна рекомендувати за відсутності реального впливу карантинних заходів на пропущення строків звернення до суду чи з апеляційною скаргою обґрунтовувати поважність пропуску створеною Верховною Радою правовою невизначеністю, яка перешкоджає доступу до правосуддя.