П’ятий — зайвий!

КС може позбавити ВС неконституційного підрозділу

Доки в парламенті розмірковують, що робити з двома верховними судами, група народних депутатів може підкинути колегам ще одну головоломку. Щоправда, у тому разі, якщо Конституційний Суд не знайде виправдання утворенню в неприродний спосіб Великої палати ВС.

Архітектурні виверти

Ще у 2016 році, щойно з’явився текст документа про майбутню перебудову найвищого судового органу, чимало експертів висловлювало (зокрема й на сторінках «ЗіБ») нерозуміння логіки реформаторів. Адже в останній момент ті передбачили у відповідному законопроекті утворення «судів у суді», які спочатку навіть іменувалися «підрозділами».

Очевидними були причини крутійства — за будь-яку ціну позбутися всієї касаційної надбудови разом із «мешканцями», видавши це за «євроремонт». Утім, так само було очевидним, що добром це не закінчиться і після зміни «виконробів» реформи архітектурний задум виявиться картковим будинком.

Спершу «протік дах», коли КС назвав неможливим ліквідацію ВС (із Україною) та визнав його органом, що продовжував увесь цей час працювати, хоча й без жодних процесуальних повноважень. І цілком логічно: якщо хтось перейменує вулицю, це не дає йому права зносити на ній будинки.

Тепер єдиному органу конституційної юрисдикції поставили інше запитання: а чи відповідає така новобудова «санітарним» нормам? Тобто чи допускає Основний Закон ситуацію, коли найвищий суд має надбудову під назвою «Велика плата».

Якщо раніше вищі спеціалізовані та Верховний суди вважалися окремими будівлями, то тепер на 4-х касаційних судах звели другий поверх з окремим входом та всією інфраструктурою. Втім, у Конституції немає жодного натяку на припустимість таких архітектурних вивертів у судоустрої.

Принаймні на цьому наголошується у поданні 45 народних депутатів до КС. Тепер відійдемо від аналогій і проаналізуємо, які саме конституційні норми були порушені появою ВП ВС.

Делеговані повноваження

Головний акцент у поданні зроблено на тому, що процесуальний статус та повноваження ВП ВС, закріплені у відповідних змінах до процесуальних кодексів, свідчить, що саме вона є найвищим судовим органом у системі судоустрою. Тобто така собі надбудова із самостійним статусом, наділена повноваженнями самого Суду.

У поданні нардепи проводять паралелі із Рахунковою палатою, яку Верховна Рада намагалася наділити повноваженнями парламентського фінансово-економічного контролю. Тоді КС наголосив на неприпустимості перерозподілу конституційної компетенції без внесення змін до Основного Закону.

Втім, тут більш доречним було б згадати про інші рішення КС, які стосувалися делегування парламентським комітетам деяких повноважень від імені Верховної Ради. Тоді Суд наголосив, що комітети є лише парламентськими підрозділами, не є окремими юридичними особами і не можуть законом наділятися такими функціями. Причому якщо подивитися на структуру ВС під таким кутом, то виникнуть сумніви й у конституційності самостійної діяльності таких підрозділів, як касаційні суди, що також не є юридичними особами.

У будь-якому разі, як зауважують нардепи, ч.3 ст.125 Конституції не передбачає у визначенні назви і статусу ВС як єдиного судового органу появи структурних підрозділів з окремою назвою «касаційний суд» чи «Велика палата». Тим більше які визначалися б як самостійні судові органи і одночасно із ВС діяли від його імені.

До того ж, як уже наголошували експерти на сторінках «ЗіБ», ч.2 ст.129 Конституції передбачає тільки 3 форми здійснення судочинства: одноособово, колегією суддів чи суд присяжних. І жодних палат — ні об’єднаних, ні великих.

Тим, хто сумнівається у неможливості довільного використання назв для конституційних органів, можна звернутися до тривалої суперечки між нардепами та КС з приводу додавання слова «Україна» до назви згаданої РП.

Отже, як наголошується у поданні, внаслідок реформи 2016 року, всупереч Конституції, судова система фактично очолюється неконституційним органом — «Великою палатою Верховного Суду». Адже він лише за назвою є частиною ВС, а за функціями та компетенцією є окремим судом, який виступає як суд вищої порівняно з ВС інстанції.

Палата самообраних

На користь цього твердження є ще одне рішення КС — щодо спроби утворити Касаційний суд України. Адже тоді КС наголосив, що касаційне провадження може здійснюватися виключно у судах, визначених ст.125 Конституції. І це рішення ставить під сумнів також і можливість утворення підрозділів ВС, які виконують функції касаційної інстанції під назвою «суд».

Утім, автори подання наголошують, що саме існування таких 4-х підрозділів, які принаймні за повноваженнями відповідають принципам інстанційності та спеціалізації, унеможливлює появу п’ятого — Великої палати. Адже вона утворена поза принципом спеціалізації. До речі, у складі ВСУ нічого схожого не існувало. А у разі необхідності спори між судовими палатами вирішував Пленум у складі усіх суддів, а не обраних.

Як аргумент на користь неконституційності формування складу ВП згадується, що жодного конкурсу на посади суддів цієї палати не проводилося. До ВП суддів обирали на зборах касаційних судів. Хоча Конституцією передбачений тільки один шлях для набуття статусу судді — призначення Президентом за поданням Вищої ради правосуддя.

Між іншим, самі ж реформатори згодом визнають свою помилку і запишуть у законі, що членів апеляційних палат вищих спеціалізованих судів обирають не збори суддів, а призначає глава держави. Також — за конкурсом і поданням ВРП.

Більше того, ч.9 ст.45 закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII передбачає лише звільнення з посади судді ВП ВС та припинення повноважень унаслідок закінчення строку, на який його обрано до палати (у грудні 2020 року якраз спливає 3-річний термін, на який було обрано перших 20 членів ВП). Утім, відсутні прямі норми, які вказували б, що після закінчення каденції такий суддя поновлюється у складі відповідного касаційного підрозділу.

І з цим, між іншим, дуже скоро стикнуться ті 20 суддів ВП ВС, в яких у грудні 2020 року закінчаться повноваження.

Виплутатися із павутиння

Якщо згадати, під яким соусом подавалося утворення самого такого ВС — забезпечення єдності судової практики, то за фактом держава і суспільство отримали протилежне. Адже дійшло до того, що ВС став вибудовувати ієрархію правових позицій, які повинні враховувати як обов’язкові під час застосування відповідних норм усі інші суди та державні органи. І скільки не намагається законодавець виплутатися із цього павутиння правових позицій, він лише більше загрузає сам і затягує інших в його хитросплетіння.

Очевидно, єдиний шлях до єдності судової практики — вийти із цього лабіринту колегій, палат чи підрозділів «єдиного» ВС. І наразі це під силу тільки КС. Адже спроби парламенту навести лад нагорі вітчизняного судоустрою можуть наразитися на критику з боку наших міжнародних партнерів. А неконституційність — аргумент, від якого не відмахнутися.

Між іншим, як нагадують нардепи, Венеціанська комісія не висловлювалася «за» та не підтримувала такої структури Верховного Суду, яку було реалізовано в законі №1402-VIII. Та й не могла цього зробити, оскільки на вул. Банковій до останнього приховували свій геніальний план.

Причому в єдиного органу конституційної юрисдикції наразі є альтернатива: або спочатку розібратися із утворенням Вищого антикорупційного суду та його апеляційної палати, а потім, за аналогією, й з Великою палатою ВС, або одразу взятися за структуру найвищого судового органу в системі судоустрою і вже від нього наводити лад з іншими.

До речі, якщо КС швидко розбереться із цим питанням, то у парламенту з’являться підстави, аби доволі просто та без втрат часу повернути судоустрій з голови на ноги. Зокрема, вивести касаційні суди в окремі юридичні особи, до яких у грудні цього року повернуться нинішні члени ВП ВС. А на місце Великої палати поставити окремий ВС (той, що діє під такою назвою згідно з рішенням КС від 18.02.2020 №2-р/2020).

Це покладе край і політичним, і юридичним суперечкам. А також спростить редагування процесуальних кодексів, де замість ВП ВС просто з’явиться повноцінний Верховний Суд. Водночас нинішні касаційні суди повернуть собі статус вищих спеціалізованих.

А хто входитиме до складу найвищого органу — вирішувати Президентові. Звісно, за поданням ВРП. Але принаймні 9 суддів там ще залишається.