Закон і Бізнес


Коли яблука падають

Як отримати патент на винахід в Україні та світі: складання та подання заявки


У пошуках натхнення можна провести тривалий час під яблунею. Щоправда, варто переконатися, що вже настав сезон «ідеєпаду».

№33-34 (1487-1488) 15.08—24.08.2020
Ігор НОВИКОВ
1535

Кому з нас хоч раз у житті не приходила в голову геніальна ідея? Аби не кусати лікті після того, як, здавалося б, ваш винахід розтиражували та почали стрімко скуповувати у всьому світі, варто все ж подбати про патент на плід власної «інтелектуальної революції».


Винахідники велосипеда

Комітет Національної асоціації адвокатів України з інтелектуальної власності влаштував черговий IP-breakfast. Цього разу захід присвятили охороні винаходів в Україні та міжнародному патентуванню.

Мирослава Слободянюк розповіла, що сама починала зі складання заявок на винаходи та корисні моделі, патентного пошуку. Це прекрасний досвід, аби розумітись у даній галузі, починаючи від найдрібнішого, для досягнення бажаного результату. М.Слободянюк нині працює спеціалістом у патентній компанії, в якій винахідники приходять майже щодня, щоб запатентувати свою ідею.

Тут можна побачити, як зароджується винахід. Спеціаліст має донести Укрпатенту суть винаходу. І в цьому, здавалося б, звичайному посередництві й полягає найбільша складність роботи. Адже дуже часто винахідник приходить до компанії зі звичайним аркушем формату А4, на якому пробує намалювати свій винахід. Завдання спеціаліста на цьому етапі полягає в тому, щоби правильно побудувати спілкування з винахідником і перетворити цей листок на мінімум 7—8, а то й 50 сторінок повноцінної заявки на реєстрацію.

Для зручності комунікації можна запропонувати спочатку дати відповіді за стандартним патентним опитувальником для винахідника. Далі передбачається вже безпосередній діалог щодо особливостей винаходу, який може тривати від 2—3 днів до 2—3 тижнів. Головна мета — довести, що винахідник не вигадує велосипед, а пропонує нові рішення, які не були втіленні в життя кимось до нього.

На запитання щодо того, де ж ця межа, аби перейти від українського до міжнародного патентування, спікер зазначила, що варто відразу пробувати «брати більші вершини». Звичайно, усе залежить від того, для чого саме потрібно отримати патент: просто повісити його в рамочку як чергове досягнення, реально користуватися правом на охорону свого винаходу чи захистити власну інтелектуальну працю? Якщо рішення справді унікальне, є всі підстави, аби подати заявку для міжнародного патентування.

М.Слободянюк пригадує випадок, коли винахід заявника був дійсно перевірений на предмет унікальності у відкритих базах, заявка була підготовлена та подана на міжнародне патентування. Проте з часом надійшла відповідь разом із заявкою винахідника з Японії, який на день раніше подав заявку з майже ідентичним винаходом. Від такого, зазначила спікер, ніхто не застрахований, це водночас розчаровує і вражає, що двоє людей майже одночасно винайшли, по суті, одне й те саме, при цьому один із них — українець, а інший — японець.

Мовою креслень

Щоб донести всі технічні характеристики винаходу, необхідно побудувати деякі креслення. Зазвичай легкими за своєю природою кресленнями займається компанія, що оформлює заявки на патентування. Однак, коли їх складність потребує спеціальних знань, необхідно звернутися до технічних дизайнерів, які грамотно створять креслення для запропонованого винаходу.

При цьому цікавим є той факт, що побудова креслень у заявників із різних країн — різна. Хоча здається, що мова креслення — універсальна, яка має бути однаково зрозумілою всім, на відміну від лінгвістичних елементів, але практика доводить протилежне. І японські креслення видаються найбільш складними для розуміння українцями. Їх особливості не дають змоги зрозуміти, у чому ж саме полягає суть винаходу та як він виглядатиме на практиці.

Сьогодні найчастіше користуються електронним поданням, якщо мова йде про надсилання заявки до Укрпатенту. По-перше, це найбільш оптимальний варіант, що до того ж гарно зарекомендував себе під час карантину. По-друге, таке подання можливе в різних варіаціях, оскільки на сьогодні одночасно функціонують на вибір заявника 3 системи для електронного подання до Укрпатенту.

А от із міжнародними поданнями для патентування винаходів електронний варіант заявки працює за більш ускладненою системою, яка передбачає дуже багато кроків і зайві витрати, тому електронне подання для міжнародного патентування залишається малопопулярним серед українських винахідників. У будь-якому разі, якщо яблука почали падати на голову, а ідеї не дають спати, варто хапати олівець і папір, аби швидше пояснити суть винаходу та зареєструвати заявку на його охорону.

Варто звернути увагу й на модель, згідно з якою заявку можна подати у відносно сирому вигляді, а під час її розгляду вдосконалити рішення більш широким описом. Річ у тім, що в нормах закону є своєрідна лазівка, яка дозволяє це зробити. На формальне складання заявки не витрачається стільки часу, скільки для остаточного її формування. У такому випадку можна виграти час, якщо необхідно якомога раніше подати заявку.

Так, якщо хтось іще може зареєструвати аналогічний винахід, у пріоритеті залишиться той, хто подав заявку, хоч і недосконалу, раніше. Згідно з українською практикою, коли на заявку надходить відповідь, у винахідника є місяць, аби щось змінити, доповнити та відповісти Укрпатенту.

М.Слободянюк поділилась і враженнями від практики подання «американської» заявки на патентування. Вона суттєво відрізняється від інших міжнародних способів патентування винаходу. Специфіка заявки на реєстрацію винаходу в США передбачає, що на розгляд подаються мінімальні суттєві характеристики винаходу, а після розгляду заявки на вдосконалення «паспорта» винаходу дається 12 місяців.

Сьогодні пошук аналогічних зареєстрованих винаходів або заявок на їх реєстрацію можна здійснювати як у найпростішому патентному гугл-пошуку так і у відкритих базах на зразок WIPO, європейських базах та американській базі. Перевагою американської бази при цьому є те, що тут можна віднайти й китайські винаходи, які зручно шукати, використовуючи англійську мову.

Існують також і платні бази, але їх використання українські практики у сфері інтелектуальної власності наразі вважають недоцільним. Усе, що потрібно, можна знайти у відкритих базах, а за платні софти доводиться викладати значні суми — €100—200 за годину користування.

Утім, якщо хтось справді винайде щось на кшталт вічного двигуна, то такі витрати окупляться сторицею.