Закон і Бізнес


Відповідальність за азарт

За незаконні ставки штрафуватимуть і організатора, і гравців


За логікою закону, дітей заборонено допускати до гральних закладів навіть у супроводі батьків.

№33-34 (1487-1488) 15.08—24.08.2020
Юлія ЗЯВУН, молодший юрист АО «Адвокатська фірма «Олег Рачук»
5825
5825

Закон про азартні ігри має на меті ефективне регулювання цієї сфери на території України. Проте він не достатньо чітко регулює всі правомочності як гравців, так і організаторів. Такі колізії можуть призвести до зловживань. Відкритим також залишається питання щодо уповноваженого органу, оскільки про доцільність його створення ще тривають дискусії.


Зміни та обмеження

У зв᾽язку з набранням чинності із 13.08.2020 законом «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» від 14.07.2020 №768-IX чимало чинних нормативно-правових актів зазнали змін. Зокрема, Кодекс про адміністративні правопорушення доповнено ст.1564 «Порушення правил прийняття ставок у лотерею». Натомість після внесення змін до ст.181 «Азартні ігри, ворожіння в громадських місцях» КпАП, яка наразі відносить діяльність у сфері азартних ігор до адміністративних правопорушень, такою стане тільки участь в організованій без ліцензії азартній грі.

Зміни стануться й у Кримінальному кодексі. Зокрема, ст.2032 «Зайняття гральним бізнесом» у новій редакції регламентуватиме незаконну діяльність щодо організації та проведення азартних ігор. Також змін зазнають закони «Про рекламу», «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності», «Про телекомунікації» тощо.

Нововведення значною мірою вплинуть і на права та обов’язки громадян. Хоча комплекс прав та обов’язків, прописаний в законі, надто вузький, тому потребує доопрацювання.

Першочерговий аспект, який мали на меті законотворці, — це обмеження доступу до азартних ігор неповнолітніх осіб. Такий крок є надважливим, оскільки існує величезний ризик поширення гемлінгу серед неповнолітніх, особливо ігор в онлайн-режимі. У першій редакції проекту №2285 передбачалося допускати до азартних ігор осіб, яким виповнилося 18 років. Проте в остаточному варіанті віковий ценз був піднятий уже до 21 року.

Ідентифікація відвідувача

Важливе значення під час визначення віку особи відіграє її ідентифікація. У ч.1 ст.18 закону передбачено, що з метою мінімізації негативного впливу азартних ігор організатори зобов’язані дотримуватися принципів відповідальної гри, зокрема забезпечувати ідентифікацію гравця (гравців).

У ст.17 закону регламентується порядок такої ідентифікації: первинна — при першому відвідуванні гральних закладів та участі в азартній грі працівником організатора азартних ігор на підставі оригіналу документа, що посвідчує особу, та вторинна — на підставі ідентифікаційної картки гравця (зокрема в електронному вигляді), що видана працівником відповідного організатора. Ідентифікація в мережі Інтернет здійснюватиметься на підставі скан-копії документа, що посвідчує особу, або за допомогою електронного цифрового підпису, sim-картки з підтримкою методу MobileID чи BankID.

Ще однією цікавою правомочністю, яка закріплена в законі, це право обмежити свою участь в азартних іграх шляхом особистого подання організатору азартних ігор або уповноваженому органу письмової заяви (заяви про самообмеження) з одночасним пред’явленням документа, що посвідчує його особу. Водночас у законі не до кінця опрацьований механізм звернення з відповідною вимогою родичів першого ступеня споріднення в частині необхідності обґрунтування відповідного обмеження.

Утім, без створення, визначення уповноваженого органу з відповідною компетенцією, а також до моменту налагодження механізму подання зазначеної заяви норма про право на самообмеження від участі в азартних іграх та обмеження від участі члена сім’ї першого ступеня споріднення на практиці може не діяти.

Права та обов’язки гравця

У ст.18 закону регламентовано права та обов’язки гравця. Зокрема, він зобов’язаний:

• дотримуватися вимог та обов’язків, передбачених цим законом, законодавством України про азартні ігри, а також правилами організатора азартних ігор та правилами провадження азартної гри;

• до початку участі в азартній грі впевнитися, що організатор має діючу ліцензію на організацію та проведення відповідного виду азартної гри;

• на вимогу працівника організатора азартних ігор надати для ознайомлення документ, що посвідчує особу та містить відомості про вік;

• на вимогу працівника організатора азартних ігор негайно покинути гральний заклад у разі відмови від пред’явлення документа, порушення правил громадського порядку, застосування фізичної сили або погрози її застосування з посяганням на життя, здоров’я чи майно осіб, які перебувають у гральному закладі, а також перешкоджання проведенню чи порушення правил провадження азартної ігри.

Покарання за бездіяльність

Попри те що відповідальність за діяльність у сфері азартних ігор уже не вважається правопорушенням, деякі міри відповідальності, хоч і переважно дозвільного характеру, все ж залишилися. Вони стосуються здебільшого організаторів.

Так, відповідальність настає за допуск у приміщення гральних закладів осіб, які не досягли необхідного віку. За це застосовується стягнення у вигляді штрафу в розмірі, еквівалентному 500 мінімальним заробітним платам.

Відповідальність також настає за незаконне провадження діяльності щодо організації та проведення азартних ігор (ст.2032 КК), за участь в організованій без ліцензії азартній грі (ст.181 КпАП), прийняття ставок в осіб, які не досягли відповідного віку (ст.1564 КпАП). Причому за ст.181 КпАП відповідальність нестимуть як організатор, так і гравець.

Кримінальним правопорушенням уважатиметься бездіяльність працівника правоохоронного органу щодо незаконних азартних ігор, тобто умисне з корисливих мотивів чи і в інших особистих інтересах або інтересах третіх осіб невжиття передбачених законодавством заходів за заявою про незаконне проведення азартних ігор або приховування ним такої діяльності. Ця норма закріплена в ст.3623 КК, а санкція передбачає позбавлення волі на строк від 7 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

Вимоги до реклами

Законодавець передбачив також відповідальність для рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами, аби в споживача, тобто гравця, не складалося оманливого враження про саму послугу та кінцевий результат. У ст.59 закону передбачено, що до рекламодавців, виробників або розповсюджувачів реклами, які порушують вимоги щодо реклами азартних ігор та/або їх організаторів, а також щодо знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими провадиться ця діяльність, застосовується фінансова санкція в розмірі, еквівалентному 300 мінімальним зарплатам. Фінансові санкції, передбачені цією статтею, застосовуються за рішенням уповноваженого органу в порядку, передбаченому ст.58 закону.

У ст.221 закону «Про рекламу» в новій редакції закріплено, що реклама азартних ігор, знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими провадиться діяльність щодо їх організації та проведення, а також інших позначень забороняється: на радіо та телебаченні, у тому числі за допомогою кабельного, супутникового, IP-телебачення, онлайн-телебачення, мобільного телебачення, цифрового ефірного телебачення та інших засобів передавання сигналу в період із 6-ї до 23-ї години.

Також така реклама не повинна розміщуватись у наукових, науково-популярних, навчальних, громадсько-політичних, довідкових, літературно-художніх виданнях, виданнях для дітей та юнацтва й інших виданнях (крім спеціалізованих, присвячених азартним іграм), на зовнішніх та внутрішніх поверхнях транспортних засобів та метрополітену; засобами зовнішньої реклами; на товарах (у тому числі одязі), призначених переважно для осіб віком до 21 року тощо.

Причини й наслідки заборони

Прикметно, що раніше стверджувалося про антисуспільний та аморальний вплив азартних ігор на населення. Так, у пояснювальній записці до проекту закону «Про заборону грального бізнесу в Україні» було зазначено, що його метою є захист моральності та здоров’я населення, використання власності виключно в інтересах людини і суспільства.

Нагадаємо, що в травні 2009 року внаслідок пожежі в гральному закладі в Дніпропетровську загинуло 9 осіб та 11 дістали ушкодження. На цій хвилі парламент прийняв закон, яким було повністю заборонено азартні ігри, а Міністерство фінансів негайно зупинило дію всіх ліцензій на заняття гральним бізнесом. Парламент подолав вето Президента на цей закон, і він набрав чинності. Відповідно до нового закону всі ліцензії на заняття гральним бізнесом були анульовані.

Утім, це мало наслідком порушення права на мирне володіння майном, що констатовано в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Svit Rozvag, TOV and others v. Ukraine». Заявниками були громадянка України та дві українські компанії: ТОВ «Світ розваг» (м.Харків) і ПП «Ігро-Бет» (м.Львів). Перші двоє заявників здійснювали керівництво гральним бізнесом, а третій отримав ліцензію на ведення грального бізнесу незадовго до заборони. Вони стверджували, що не отримали належної компенсації у зв’язку з анулюванням ліцензій.

ЄСПЛ нагадав, що втручання в право власності допустиме лише тоді, коли воно має легітимну мету. Крім того, утручання в право власності повинне здійснюватися з дотриманням «справедливої рівноваги» між інтересами суспільства й дотриманням передбачених прав. Такий «справедливий баланс» не буде дотримано в разі, якщо зацікавлена особа нестиме надмірний тягар.

Водночас Євросуд наголосив, що він не розглядав питання доцільності дозволу або заборони азартних ігор в Україні як загалом, так і зокрема. У цій справі ЄСПЛ вивчав конкретні норми законодавства, що були застосовані, і те, як вони були реалізовані. Адже заявники не порушували норм законодавства, а строк перехідного періоду становив усього 40 днів. Також Суд узяв до уваги відсутність права заявників на компенсацію у зв’язку з анулюванням ліцензій та констатував порушення ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Спеціальний орган

До речі, сьогодні діяльність у сфері азартних ігор легалізована в багатьох країнах світу, зокрема в Європі (крім Сан-Марино та Ліхтенштейну). Проте є країни, в яких гральний бізнес категорично заборонений: Таїланд, Єгипет, Норвегія, Ізраїль, Саудівська Аравія.

Майже всі країни Європейського Союзу мають законодавство про азартні ігри. Наприклад, у Німеччині укладений міжземельний договір, кожна земля ухвалює своє законодавство про азартні ігри з дотриманням його умов. Прикметно, що у ФРН під забороною на федеральному рівні перебувають азартні ігри онлайн.

Проте однією надважливою особливістю, яка поєднує всі країни, де сфера такого бізнесу не перебуває поза законом, є наявність спеціального органу з чітко визначеною компетенцією, який здійснює ретельний контроль у цій сфері. Такі органи діють в Австрії, Польщі, Італії, Греції, Нідерландах та Великій Британії.

Коли такий регулятор з’явиться в Україні, наразі не відомо.