Закон і Бізнес


Зоя Темнохудова:

Жінки здатні привнести в публічну політику унікальні запобіжники від хворих перекосів


Зоя Темнохудова - адвокат, член Ради адвокатів Закарпатської області.

7950

Політика, як відомо, вимагає витривалості, вміння діяти жорстко і безкомпромісно. Тож жінкам з такими «глянцево-журнальними» рисами, як поступливість, потурання власним слабкостям, зацикленість на любові, робити в політиці нічого.


Кліше – на звалище

У нашому суспільстві ще дуже сильні деякі стереотипи. Наприклад, хтось із політологів всерйоз міркує про те, що чоловіки - з Марсу, а жінки - з Венери, а тому в політиці ніколи не зможуть зрозуміти один одного. Сьогодні, з поширенням таких понять, як «толерантність», «емансипація» і «рівноправність», багато жінок в кар'єрі і в житті навіть приходять до того, щоб уподібнитися чоловікам, пригнічуючи в собі все «жіноче», що в них є. Емоції на людях, флірт з колегою або ж материнська турбота про підлеглих в бізнесі вже давно вважається непрофесійною поведінкою. А що ж в політиці?

Тут все ще складніше. Жіноче лідерство в політиці стає сенсацією, аномалією, а значить, критики стежать за ними ще пильніше, чекаючи на найменші політичні промахи, щоб пов’язати їх напряму з тим, що лідер носить спідницю. В результаті багато політичних діячок намагаються не лізти "зі своїм статутом" і "грають" за усталеними правилами. При цьому все ж зрідка найупевненіші в собі дами вдаються до деяких типових жіночих хитрощів. І саме вони і надають поточній політичній ситуації якісно новий імпульс.

Одним з перших стереотипних кліше, яким давно пора зайняти місце на звалищі історії, має стати думка, що жінкам в політиці робити нічого. Чоловіки вважають, що слабка стать повинна сидіти вдома і ростити дітей. Великі ж звершення треба залишити другій половині - сильнішій. Проте історія регулярно спростовує цю тезу. В світі вже десятки років регулярно до влади приходять жінки, суттєво впливаючи на долі своїх держав.

Гендерні квоти

Те, що Верховна Рада нинішнього скликання увірвалася в топ-10 країн з найбільшим відсотком жінок-депутатів, є дуже позитивною тенденцією. Згідно з Конституцією України, рівність прав жінок і чоловіків забезпечується, зокрема, наданням рівних можливостей у громадсько-політичній діяльності. При цьому, за даними звіту Всесвітнього економічного форуму, Україна, навіть не дивлячись на вказаний вами факт, все ще займає лише 59-е місце (з 153) в рейтингу гендерної рівності, а в галузі політичних можливостей для жінок - 83-е місце. Тому український парламент ще далекий від гендерної збалансованості, але тенденція обнадійлива. Якщо в першому скликанні було тільки 2,5% жінок (12 з 475 депутатів), то в нинішньому скликанні - 20,6% (87 з 423 нардепів). У другому скликанні Ради жінки становили 4,1% всього складу (18 з 436 депутатів), в третьому - 8% (38 з 477), в четвертому - 5,5% (28 з 509), в п'ятому - 8,7% (42 з 483), в шостому - 7,8% (42 з 541), в сьомому - 9,6% (46 з 478), у восьмому - 12% (56 з 468). Однак вперше жінки в керівництві парламенту з'явилися тільки у восьмому скликанні. Спочатку Оксана Сироїд зайняла пост заступника спікера, потім Ірина Геращенко стала першим віце-спікером. У нинішньому скликанні Ради єдина жінка в президії - заступник спікера Олена Кондратюк.

В новому Виборчому кодексі прописані гендерні квоти на рівні 40%: в кожній п'ятірці виборчого списку повинні бути як чоловіки, так і жінки. Тому гендерна ситуація в наступних скликаннях Ради повинна покращитися.

В цілому ж вся друга половина 20 століття характеризується проривом жінок у вищі ешелони влади. Це в основному характерно для Західної Європи, Південно-Східної Азії, Латинської Америки (Карасон Акіно в Індонезії, Бенадір Пхут в Пакистані, Маргарет Тетчер у Великій Британії). Останні 20 років жінок в політиці все більше і більше, причому на самих провідних посадах. Це не тільки глави держав - наприклад, Тереза ​​Мей (прем'єр-міністр Великобританії), Ангела Меркель (канцлер Німеччини), це і міністри оборони в скандинавських країнах, в Іспанії. І в парламентах багатьох західних країн більше 30 відсотків жінок, а в країнах Скандинавії доходить до половини.

Жінки у парламентах світу

Згідно із статистикою ООН, якщо в парламенті менше 20 відсотків жінок - то в країні не вирішуються проблеми дітей, якщо менше 30 відсотків - не вирішуються проблеми самих жінок. Так, в таких країнах, як США, Бразилія, Великобританія, Франція, Туніс, Кенія, Індія, Японія, Таїланд і Австралія, жінки складають до 10% парламентарів. Наступна велика група країн - це країни, де представництво жінок в парламентах складає від 10 до 20%. У їх числі Канада, Іспанія, Італія, Польща, Нова Зеландія. У групі, що складається з 6 країн, жінки в парламенті складають від 20 до 30%. Це Україна, Китай, Ісландія, Нідерланди, Австрія і Німеччина. Нарешті, до останньої групи, де 30-50% жінок в парламенті, відносяться Швеція, Фінляндія, Норвегія, Данія, Куба і Гвінея.

Парламенти, де жінок більше 40%, частіше приймають рішення, які сприяють інклюзивності, подоланню бідності, мінімізації екологічних ризиків і "якісному" економічному зростанню. Найяскравіші приклади - парламенти Фінляндії (47%), Норвегії (41,4%) і Швеції (43,6%).

Правда, в цьому питанні існує ще один аспект - в деяких країнах, які переживають непрості суспільні процеси та конфлікти, відсоток жінок в органах представницької влади також досить високий, (приклад Руанди, Болівії, Нікарагуа). До слова, це пов'язано з бажанням суспільства знизити градус напруги.

Якщо спуститися з національного рівня на місцевий, ситуація може здатися не настільки сумною. За підсумками місцевих виборів 2015 року в обласних радах жінок-депутатів 18%, а в міських - трохи більше 24%. Є прогнози, що за підсумками майбутніх місцевих виборів цей відсоток зросте ще на пару пунктів.

Разом із тим, партії вважають за краще "віддавати" жінкам-кандидатам менш престижні місця. Загальна закономірність така: там, де, мова йде про "ресурсні" посади, прийнято апелювати до політичної доцільності (що б це не означало). Там, де місце "не прогодує" - можна зіграти за правилами.

Портрет жінки-політика

Думка про те, що жінкам у політиці доведеться чимось жертвувати на особистому фронті, є абсолютно помилковою. На підставі даних дослідження компанії PWC портрет сучасної жінки-лідера виглядає так. Це жінка 37,5 років, яка виховує одну дитину і володіє значним професійним досвідом (61% з них займають керівну посаду більше 5 років). Вона добре освічена: 40% опитаних жінок мають дві або більше вищих освіти, а 9% - ступінь МВА або вчений ступінь.

При цьому, працюючи, жінка не забуває про сім'ю і знаходить час для хобі. До 78% опитаних віддають перевагу активним видам дозвілля. Ділові жінки присвячують вільний час в основному спорту та фітнесу (20%), подорожам (14%) і танцям (8%).

Більшість опитаних жінок (58%) не збираються зупинятися на досягнутому і прагнуть до подальшого кар'єрного росту.

«Традиційні» цінності і «скляні стелі»

Жінкам у політиці доводиться змагатися не тільки за голоси виборців, а й за партійний рейтинг. До речі, є і така закономірність: якщо партія виступає проти певних груп населення і схильна в своїй діяльності до дискримінації, кількість жінок в її рядах буде зменшуватися. Правий розворот до консерватизму і "традиційних цінностей" актуалізує громадські упередження: мовляв, політика - не жіноча справа. Якщо жінка - це перш за все "хранителька вогнища", значить, перехід в "чоловічу" сферу автоматично перетворює її в "погану" матір, дружину, господиню... Навіть потрапивши у владу, жінки стикаються з нібито "традиційним" поділом на hard і soft політику. Грубо кажучи, оборонка, інфраструктура і економіка - чоловікам. Освіта, медицина і (можливо) соціалка - жінкам.

Плюс горезвісна "скляна стеля". Як би там не було, але в 21 столітті зробити топ-кар'єру в політиці нашим жінкам набагато складніше, ніж чоловікам. Тим часом, як свідчать деякі міжнародні дослідження, саме жінки здатні привнести в публічну політику унікальні якості, які в підсумку зіграють роль "запобіжників" від хворих перекосів. Наприклад, жінки на 20% частіше, ніж чоловіки, вкладають ресурси в майбутнє - головним чином, освіту і здоров'я дітей. В силу подвійного навантаження (робота плюс домашні обов'язки) і, як наслідок, звички економити час, вони більш схильні до сталого розвитку, а не досягнення швидких результатів. Іншими словами, шукають системні відповіді на виклики, а не "рубають з плеча".

Так, перша леді, а також талановитий політичний діяч Філіппін Імельда Маркос, отримала від журналістів прізвисько «сталевий метелик»: за сліпучу красу і здатність зберігати холодний розум в найнесподіваніших політичних ситуаціях. У розпал холодної війни в якості спеціального представника президента Імельда встигла зробити десятки дипломатичних місій і вибудувати непогані відносини з представниками як комуністичних, так і капіталістичних держав. Більш того, саме вона зуміла переконати лівійського лідера Муамара Каддафі виступити посередником між урядом Філіппін і ісламськими сепаратистами. Пізніше Імельда натякала на те, що вона просто сподобалася лівійському лідеру.

Санна Марін - третя жінка-прем'єр в історії Фінляндії. А в її уряді 12 з 19 міністрів - жінки. Це другий показник в світі після Іспанії. Урядова коаліція, яку очолює Марін, крім соціал-демократів, полягає ще з чотирьох партій. Їх лідери теж жінки - і трьом з чотирьох менше 40 років. Майже половина депутатів парламенту Фінляндії, 47% - також жіночої статі. Екс-прем'єр країни Олександр Стубб навіть написав з цього приводу в твіттері: «Моя партія зараз не в уряді, але я радий, що лідерами п'яти партій, які перебувають при владі, є жінки. Це показує, що Фінляндія - сучасна і прогресивна країна. Більшість в моєму уряді також складали жінки. Коли-небудь стать не матиме значення при владі. А поки вони - першопрохідці». Досягнення в економіці і соціальній сфері Фінляндії за останні кілька років доводять, що таке гендерне співвідношення - правильне і приносить свої результати. Фінляндія - четверта в світі в рейтингу Gender Gap Index, який вимірює ситуацію з рівністю статей в різних країнах (для порівняння, Україна - 65-а). Заробітні плати жінок і чоловіків в Фінляндії майже не відрізняються - країна на сьомому місці в світі за цим показником. Жінки можуть поєднувати материнство з роботою завдяки щедрій соціальній допомозі, зокрема, можливості батькові брати оплачувану декретну відпустку. Саме тому прем'єр, яка є мамою дворічної дитини, у Фінляндії не виглядає незвично. А фінська система шкільної освіти стабільно займає перше або друге місця в світових рейтингах.

Суто чоловічі якості?

- Жорсткість, безкомпромісність і витривалість - риси, які вважають суто чоловічими рисами характеру, насправді в рівній мірі властиві і жінкам, і чоловікам, але реалізуються вони по-різному. Жінки реалізують їх дуже непомітно, буденно. Чоловіки ж схильні розігрувати справжні «драми мужності» і не проти «зняти вершки» зі своєю сміливістю і непохитністю в екстремальних видах спорту або «конфліктних» професіях.

Політична історія вже розвіяла міф про необхідність бути більш "чоловічними" для жінок-політиків. Політична активність передбачає в першу чергу вміння органічно влитися в обстановку і діяти, правильно поєднуючи прагматизм та інтуїцію. Ні тим, ні іншим Бог жінок не обділив. Власне кажучи, ці якості і складають так звану «фемінність». Хоча, звичайно, жінкам, які прийняли близько до серця «глянцево-журнальний» варіант, для яких характерні такі риси, як поступливість, потурання власним слабкостям, зацикленість на любові, в політиці робити нічого.

В історії України були невдалі спроби створити жіночі партії. І причина невдач – у чотирьох «відсутностях»: продуманої програми дій, вивіреної передвиборної стратегії, достатньої фінансової бази і харизматичних особистостей в керівництві партії, та одієї «наявності» - невірі виборців у здатність жінок-політиків принести реальну користь. Але все це можна виправити. Історичний час працює на гендерну рівність в суспільстві і паритетну демократію в органах влади. А жінки, як відомо, швидко вчаться.