Суддю звинуватили в поганих стосунках із засудженим екс-прокурором
С.Баренко довела, що скасування вироку зовсім не означає порушення суддею присяги.
За словами екс-прокурора, суддя, яка постановляла щодо нього вирок, перебувала з ним у неприязних стосунках. Вища рада юстиції з’ясовувала: відповідають звинувачення дійсності чи це лише спроба тиску на суд.
12 лютого засідання ВРЮ розпочалося традиційно — зі спілкування з кандидатами на адміністративні посади. Цього разу обійшлося без жодних несподіванок, і всі претенденти отримали підтримку колегіального органу. Серед тих, кого підтримала Рада, і голова Апеляційного суду м.Києва Антон Чернушенко, який очолював установу вже протягом 10 років. Як відзначила член ВРЮ Інна Отрош, А.Чернушенка можна вважати прикладом для голів усіх апеляційних судів як у питаннях надання методичної допомоги, так і в організації роботи у своїй установі.
Також ВРЮ підтримала ще 21 претендента на керівні посади. Жодному з них не довелося відповідати на незручні запитання, лише в декого представники колегіального органу запитували про заповнення вакансій та просили дати оцінку чинному законодавству.
Досить швидко впоравшись із питаннями кадрів, ВРЮ перейшла до значно складнішої частини своєї роботи — розгляду пропозицій про звільнення законників.
Однією з тих, кого звинуватили в порушенні присяги, була Сахібжамал Баренко із Житомирського районного суду Житомирської області.
Справа, яку довелося розглядати законниці, досить складна. Почалося все з того, розповів член ВРЮ Сергій Сафулько, що прокурор житомирської обласної прокуратури Василь Харчук і священик Олександр Носадчук разом розпивали алкогольні напої, після чого познайомились із жінками та запросили їх додому. Там, за версією слідства, В.Харчук заснув, а у священика з представницями слабкої статі виник конфлікт, унаслідок чого вони завдали йому кілька ударів і залишили квартиру. Прокинувшись, В.Харчук побачив друга в тяжкому стані і, як уважають слідчі, вивіз його за місто та кинув помирати на узбіччі дороги в грудневий мороз.
Разом з тим існує й інша версія подій. За нею, прокурор залишив уже бездиханне тіло священика, а помер той від отриманих травм. Розійшлись у висновках і судмедексперти. Було проведено 3 експертизи, які показали різний час смерті.
Одного разу суд уже постановив вирок у цій справі й визнав В.Харчука винним за ст.396 («Приховування злочину»), але невинним за ст.135 Кримінального кодексу («Залишення в небезпеці»). Проте це рішення було скасоване апеляційною інстанцією. Далі справа потрапила до С.Баренко, яка підтримала точку зору обвинувачення, вирішивши, що на холоді залишалася ще жива людина. Щоправда, перевірки не витримало й це рішення, воно також було скасоване.
На думку С.Сафулька, розглядаючи цю справу, суддя мала би призначити комплексну судово-медичну експертизу, на чому наполягали адвокати. Одначе законниця не прислухалася до їхніх доводів. Крім того, за словами обвинуваченого, у нього склалися неприязні стосунки із суддею ще з часу їхньої спільної роботи в прокуратурі. Тому захист наполягав на відводі законниці, але клопотання не задовольнили.
У свою чергу С.Баренко відзначила, що скасування рішення в такій складній справі не можна вважати чимось надзвичайним, та й попередній вирок скасовувався. До того ж в апеляційній інстанції про можливу упередженість судді нічого не говорили.
За словами С.Баренко, вона та підсудний дійсно раніше були колегами, але тоді ж у прокуратурі працювали ще сотні людей, тому брати відвід у разі розгляду справи за участю будь-кого з них було б недоречно. А про якісь «неприязні стосунки» між ними, вважає суддя, говорити не можна. До того ж С.Баренко вже розглядала справи, в яких В.Харчук був представником прокуратури. Проте тоді в нього, наголосила законниця, вимог щодо відводу не було.
Зрештою ВРЮ погодилась із позицією законниці та вирішила, що підстав для її звільнення немає. Долю ж В.Харчука знову вирішуватиме суд.