Узурпація контролю
Не встигла судова система перетравити проект антикорупційної стратегії, як отримала «основну страву» від шеф-повара українських реформ. За грузинським рецептом та з іноземними приправами.
Головний з реформ Михаїл Саакашвілі розмістив відеоролик, в якому озвучив ідею докорінно перебудувати судову систему та ще й більш ніж утричі скоротити кількість самих судів. До того ж хочуть відмовитися від спеціалізованих видів юрисдикції та об’єднати Вищу раду правосуддя з Вищою кваліфікаційною комісією суддів і Державною судовою адміністрацією.
Реформатор навіть увійшов у роль такого собі об’єднувача українських політиків навколо цієї реформи. Навіть пообіцяв удатися до «інструментів прямої демократії», якщо знадобиться. Насамперед ішлося про визначення долі єдиного органу конституційної юрисдикції на референдумі. Бо, на думку тих, у чиїх головах виникли такі плани, Конституційний Суд краще замінити палатою.
Утім, прожекти схожі на «принцип двох зол». Адже, утягуючи правників у дискусії щодо особливо одіозних ідей, відволікають увагу від далекосяжних планів — утворення єдиного центру контролю за судовою системою, переходу на прецедентне право й максимальне усунення суддів від можливості давати оцінки законності управлінських рішень органів влади.
А далі, можливо, бажають реалізувати мрію М.Саакашвілі, яку йому не вдалося втілити в Грузії, та завезти в Україну не тільки експертів з питань доброчесності, а й, власне, самих суддів. А ще краще — розмістити Верховний Суд десь за кордоном, аби на нього ніхто не впливав, навіть українська Конституція.
Імовірно, відомого реформатора використовують як криголам на шляху до узурпації правосуддя, який має подолати опір суддів під обіцянки для суспільства кращого майбутнього. А далі автори ідеї діятимуть за принципом «Усе або нічого!», тобто або перетрушуємо всіх суддів (крім Верховного, який забезпечить легітимацію цих процесів), або суспільство не отримає такого жаданого «справедливого суду».
Утім, є оптимісти, які вважають, що головна мета — оголосити початок чергового дійства. А там — як карта ляже, бо в офісі реформ сидять стратеги, а не тактики. Якщо щось не вийде, завжди можна підшукати іншу країну, якій знову запропонувати йти до рожевої мрії — справедливості.