Злочин і виправдання. Версія-2020

Чому озброєні до зубів «хулігани» не по зубах правоохоронній системі?

Злочинці зі зброєю у нашій державі залишаються непокараними або досить недовго перебувають у місцях позбавлення волі. Відома формула про те, що межі прав однієї людини закінчуються там, де починаються права іншої людини, вочевидь так і залишиться утопією.

Хронічна хвороба

Значна частина правопорушень перекваліфіковується за менш тяжкими статтями Кримінального кодексу із подальшим закриттям провадження. На це звернула увагу Генеральний прокурор Ірина Венедіктова під час координаційної наради керівників правоохоронних органів. Вона була присвячена протидії кримінальним правопорушенням проти громадської безпеки та громадського порядку, а також вчиненим з використанням зброї, бойових припасів або вибухових речовин.

Підстав для проведення наради більш ніж достатньо, це і підрив автомобіля «Укрпошти» з викраденням майже 3 млн грн. на Полтавщині, і обстріл із гранатомета комплексу відпочинку на Закарпатті, і стрілянина між перевізниками у Броварах тощо.

І.Венедіктова назвала перекваліфікацію із більш тяжкого на менш тяжкий злочин системою, яку необхідно ламати спільними зусиллями. «Перекваліфікація — це наша хвороба», — зазначила вона. Адже цинізм та зухвалість злочинів, скоєних проти громадської безпеки, зворотно пропорційні відповідальності за їх вчинення.

Зокрема, «популярною» виявилася перекваліфікація зі ст.296 («Хуліганство») на стст.122, 125 КК («Умисне середньої тяжкості чи легке тілесне ушкодження») з подальшим закриттям провадження. Окрім того, із фабул проваджень Єдиного реєстру досудових розслідувань видаляються дані про застосування під час хуліганства вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для заподіяння тілесних ушкоджень. З огляду на систематичність такої хвороби її цілком можна назвати хронічною.

Пліч-о-пліч із перекваліфікацією, за словами Генпрокурора, йде і практика передчасного та необґрунтованого закриття провадження. Лише 15% справ за такими кримінальними правопорушеннями надходять до суду. Загалом від початку року було скоєно понад 5000 злочинів проти громадської безпеки, знешкоджено 11 озброєних банд, переважна кількість яких діяла у столиці та її околицях.

І.Венедиктова зазначила, що сьогодні протидія такого характеру злочинам не є достатньо ефективною, а це впливає на авторитет правоохоронних органів у суспільстві. Було вирішено також щомісячно порівнювати динаміку обласних прокуратур щодо скерування обвинувальних актів до суду.

Філософія МВС

У свою чергу міністр внутрішніх справ Арсен Аваков зауважив: «Філософія нашої роботи — це запобігання злочинам, а не документування їхніх наслідків». Проте ця «філософія» поки що має суто теоретичний характер, а не прикладний.

За статистичними даними, наведеними А.Аваковим, від початку АТО у незаконному обігу опинилось 78 тис. одиниць вогнепальної зброї та гранат, що були вивезені із зони бойових дій. Міністр також наголосив, що публічна безпека — це той сектор, який має бути під контролем незалежно від політичного забарвлення тих чи інших суспільних настроїв. А.Аваков зазначив, що у вислові «безпека без політики» і полягає завдання МВС.

Свій внесок у контроль за безпекою громадськості зробили і системи відеоспостереження, які було розміщено у різних регіонах України. Сьогодні вже майже всі області підключені до системи «Безпечне місто».

Статистика тероризму

Голова Служби безпеки Іван Баканов навів статистику щодо роботи відомства за І півріччя 2020 року. Так, силовикам вдалося попередити 3 теракти і затримати чотирьох осіб, що були причетними до їх підготовки. У квітні цього року працівникам СБУ вдалось викрити підривника, який раніше заклав бомбу в ТЦ у Харкові. У червні затримано колишнього військового, який намагався закласти 4 міни на території госпіталю у Сєверодонецьку.

Також очільник СБУ повідомив, що за поточний рік суди винесли 28 вироків за участь у терористичних організаціях. З огляду на кількість зброї, що перебуває у незаконному обігу, оптимізму це не додає. По 5 років в’язниці дістали злочинці, які намагалися влаштувати вибух у харківському метрополітені та на водоканалі.

Хоча до якої міри справедливим є таке покарання? І чому мають з’явитись жертви для того, щоб покарання за такі злочини стало насправді суттєвим? Чи це ще одна заувага до того, як добре захищають інтереси підзахисних адвокати і як слабо їм опонують прокурори?

За підсумками проведеної координаційної наради між керівниками відомств було підписано постанову, що включає в себе механізми взаємодії силових та правових структур до грудня 2020 року. Напевне, з розрахунком, що за ці півроку безпечними міста називатимуть не тільки у міністерських проектах.

Вектор псевдогуманності

Втім, зухвалі злочини беруть початок із настроїв у суспільстві та позиції представників держави, які пов’язують можливість свого втручання із політичними поглядами потерпілих та патріотичними гаслами правопорушників. І що більше гра набирає ліберального характеру, то більш анархічними і дикими видаватимуться злочини проти громадської безпеки, порядку та моральності.

Здається, Федір Достоєвський про таке навіть подумати не міг. Уявімо собі, як швидко сокира у руках студента-юриста Родіона Раскольникова перетворилася б із предмета для умисного вчинення тілесних ушкоджень на звичайне знаряддя праці, якби він виявився активним учасником акцій протесту 2014 року. А перекваліфікація злочину із умисного вбивства могла б цілком потягнути на хуліганство, бо узагалі всі ці «Чи тварина я тремтяча або право маю?» — це типовий соціальний експеримент.

Очевидна класика, що за будь-яким злочином настає кара, вже не працює. Її актуальність знищена вектором на псевдогуманність і абсолютно дивним поділом злочинців на «правильних» і «неправильних». Бо як інакше пояснити те, що людину, яка незаконно володіла десятьма одиницями вогнепальної зброї та гармат, відбула аж два місяці за ґратами? (Про що під час наради повідомив начальник Військової служби правопорядку в Збройних силах Ігор Криштун).

Або коли міністр оголошує, що бере на поруки псевдомінера, який на тривалий час паралізував рух на мосту в Києві… Чи коли главу держави «не цікавлять ці люди в цілому», що потерпають від дій радикалів через свої політичні погляди.

Схоже, не цікавлять правоохоронців і журналісти, які наражаються на небезпеку під час виконання професійних обов’язків через агресивні поведінку груп підтримки «своїх» політиків.

Як наслідок, сьогодні за злочином настає не покарання, а його виправдання. І жодні міжвідомчі інструкції цього не виправлять.