Закон і Бізнес


Борг під арештом

Дисциплінарний орган покарав суддю, котра захистила кредитора


№30 (1484) 25.07—31.07.2020
Аліна ПРИШЛЮК
2564

Кредитора розізлило, що підприємство, отримавши позику, вирішило роздерибанити майно. Він звернувся до Феміди. У першій інстанції стали на його бік, у другій — засудили першу й стали на бік того, хто взяв кошти й вирішив збанкрутувати.


Керуючий арештованим майном

Наприкінці жовтня минулого року слідчий суддя Голосіївського районного суду м.Києва Катерина Плахотнюк постановила ухвалу, якою задовольнила клопотання представника цивільного позивача, а саме — акціонерного товариства, і наклала арешт на майно ТОВ у розмірі 100% статутного капіталу.

Власника майна ніхто до суду не покликав, адже ініціатор арешту попросив у судді цього не робити «з метою недопущення відчуження майна». Суддя взяла до уваги аргумент і не тільки розглянула клопотання за відсутності сторони, а й не поспішала надсилати їй копію ухвали. Лише через 10 днів рішення надійшло до керівника товариства.

А ось апеляційний суд дійшов висновку, що в першій інстанції клопотання розглянули однобічно, неповно та необ’єктивно, а ухвала порушує норми Кримінального процесуального кодексу. Крім того, апеляційний суд установив, що в межах кримінального провадження цивільний позов проти ТОВ не подано, відповідачем значиться державне підприємство, яке спеціалізується на будівництві доріг. Документ фактично є позовною заявою, оскільки поданий на розгляд до Голосіївського районного суду столиці.

Крім того, жодна посадова особа компанії, майно якої потрапило під арешт, не отримувала повідомлення про підозру, не була обвинуваченою чи засудженою, а також особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями чи бездіяльністю, у межах кримінального провадження, в якому К.Плахотнюк була слідчим суддею.

Невдале банкрутство

Зрештою на початку 2020 року на суддю поскаржилися до Вищої ради правосуддя.

Громадянин повідомив, що служителька Феміди перекрутила факти, приймаючи рішення. Також заявник зазначив, що Господарський суд Луганської області затвердив план санації підприємства, яким зобов’язав керуючого санацією створити на базі частини майна держпідприємства товариство з обмеженою відповідальністю та здійснити продаж 100% часток останнього на торгах.

Дисциплінарна палата відкрила провадження. К.Плахотнюк пояснила, що клопотання, з яким звернувся представник цивільного позивача, обґрунтували так. Група осіб, до складу якої входив у тому числі керуючий державним підприємством, що будувало дороги, розробила злочинний план — розтратити державне майно, продавши його за цінами, нижчими від ринкових. А це спричинить шкоду кредиторам в особливо великих розмірах.

Щоб завадити керуючому розпродати майно, суддя й наклала арешт, не попередивши про це підприємство. Як уважала суддя, клопотання відповідало вимогам, визначеним у ст.172 КПК, тому вона не побачила перешкод для його розгляду за відсутності керівника підприємства. Акціонерне товариство, яке прагнуло арешту, було кредитором ДП. А в Єдиному реєстрі досудових розслідувань є відомості про кримінальне правопорушення, учинене керуючим ДП.

Палата дійшла висновку, що закон надає право слідчому судді розглянути клопотання про арешт майна за відсутності його власника в разі, якщо це є необхідним для забезпечення арешту майна. Проте з ухвали, яка стала об’єктом скарги, не вбачається, що законниця встановила таку необхідність, оскільки там відображено лише прохання не викликати на судове засідання власника майна. Це не може бути підставою для розгляду за відсутності сторони.

КПК передбачає, що слідчий суддя, суд повинен звертати увагу на правову підставу для арешту майна, наприклад можливість використання останнього як доказу в кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, розумність і сумірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя зазначає перелік майна, на яке накладено арешт, а також підстави для застосування арешту.

Проте в мотивувальній частині ухвали немає висновків суду про існування обґрунтованої підозри в скоєнні злочину. Також нема правової підстави для арешту майна. Не зазначено можливого розміру шкоди, завданої злочином. А керуючий арештованим майном довідався про результати розгляду клопотання лише з Єдиного державного реєстру судових рішень, адже йому, зацікавленій особі, на той час не надіслали копії документа.

За допущені порушення дисциплінарний орган не став карати суддю суворо — виніс попередження.