Закон і Бізнес


Дискримінація у часі

ВС дозволив ПФУ дещо зекономити на утриманні «відставників»


№29 (1483) 18.07—24.07.2020
ВАСИЛЬ КОЛІШНИЙ
7697

Різниця у правах суддів у відставці на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання залежно від проходження ними кваліфікаційного оцінювання порушує статус та гарантії їх незалежності. Але — тільки після 18.02.2020.


Колегія суддів Касаційного адміністративного суду розглянула як зразкову справу №620/1116/20 за позовом судді у відставці до територіального органу Пенсійного фонду. Останній відмовився провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання позивача згідно з довідкою про зміну з 1.01.2020 винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Особа до завершення процедури кваліфікаційного оцінювання набула статусу судді у відставці та одержує довічне грошове утримання. Територіальний орган ПФУ відмовився провести перерахунок із 1.01.2020 — дати, коли змінилися складові та розмір суддівської винагороди. Хоча відповідно до рішення Конституційного Суду від 18.02.2020 №2-р/2020 судді у відставці мають право на перерахунок довічного грошового утримання залежно від зміни розміру складових винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Орган ПФУ мотивував відмову тим, що після ухвалення рішення КС №2-р/2020 не приймалося нормативно-правового акта щодо зміни розміру складових суддівської винагороди. Натомість станом на 1.01.2020 чинними залишалися положення закону «Про судоустрій і статус суддів», якими передбачалася певна диференціація у цьому питанні — залежно від проходження кваліфоцінювання.

Постановою від 16.06.2020 КАС позов задовольнив частково. Він, зокрема, зазначив, що КС у рішенні №2-р/2020 визнав неконституційним п.25 розд.XII «Прикінцеві та перехідні положення» закону «Про судоустрій і статус суддів». Нагадаємо, що цим пунктом було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим законом, має лише суддя, який за результатами кваліфоцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше 3 роки після цього.

Отже, як зауважив КАС, з дня ухвалення КС цього рішення профільний закон не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру довічного грошового утримання суддів у відставці.

Далі колегія зробила низку посилань на принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини та міжнародні норми щодо гарантій суддівської незалежності. Проте урешті-решт констатувала, що право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді виникло саме з 19.02.2020 — наступного дня після ухвалення рішення №2-р/2020.

Також зауважено, що цей висновок стосується усіх справ, в яких позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті): визнати протиправними дії відповідача щодо відмови судді у відставці, який не проходив (не пройшов) кваліфікаційного оцінювання та (або) не пропрацював на відповідній посаді судді 3 роки після проходження кваліфоцінювання, здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання. Проте — тільки у правовідносинах, що виникли після дати ухвалення КС рішення від 18.02.2020 №2-р/2020.

Утім, колегія так і не пояснила, чому, якщо право на перерахунок виникло тільки 19.02.2020, помилковою є позиція органу ПФУ, який вважав, що перерахунок має бути проведений лише після наступної зміни суддівської винагороди. Адже юридично ця зміна відбулася раніше — 1.01.2020.

Втім, не виключено, що Велика палата ВС, якщо до неї надійде апеляційна скарга, перегляне цю правову позицію через хиткість обґрунтування. Бо застосування норми, що визнана неконституційною, також є посяганням на суддівську незалежність. І ВС точно не повинен допомагати ПФУ заощаджувати на виплатах суддям у відставці. Тож або перерахунок повинен проводитися із 1.01.2020, або треба чекати наступних змін у посадових окладах працюючих суддів.

До речі, буде цікаво подивитися, чи стане ВС застосовувати такий саме принцип до себе, якщо КС визнає неконституційними чинні обмеження у виплаті винагороди суддям. Адже, як зазначав ЄСПЛ, держава не може використовувати законодавче регулювання для уникнення виконання свого обов’язку — як перед громадянами, так і перед суддями.