Закон і Бізнес


Без права на житло

Якщо дію мораторію на стягнення не продовжать, шаленими темпами почне зростати кількість безхатьків


№29 (1483) 18.07—24.07.2020
Ксенія ТАЛАМАНЧУК
2536

Чинне законодавство передбачає скасування мораторію на стягнення житлового майна громадян, наданого як забезпечення кредитів у валюті. Утім, доки парламентарі подають проекти щодо продовження дії мораторію, банки ратують за його якомога швидше зняття та виселення людей на вулиці.


Коли держава вмиває руки

До Верховної Ради подано проект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (№3640), який передбачає продовження дії такого мораторію. Актуальність документа зумовлена тим, що Кодекс з процедур банкрутства, прийнятий у минулому році, запровадив інститут банкрутства фізичних осіб.

Проте наразі ні позичальники, ні банки не готові сідати за стіл переговорів і врегульовувати питання, пов’язані з проблемною заборгованістю. Ще й на додачу прийшов коронавірус із економічною стагнацією. Фактично в умовах, коли громадяни через не залежні від них обставини залишаються без роботи та засобів для існування, держава знімає мораторій та готова викидати людей на вулиці. Якщо дію мораторію не буде продовжено, руки депутатів формально залишаться чистими, адже замість них усе зроблять колектори та кредитори.

Обговоренню цих питань було присвячено круглий стіл, організований за підтримки проекту Європейського Союзу «Право-Justice» та Національної асоціації арбітражних керуючих. Українські та міжнародні експерти разом з банками та боржниками опинилися за столом переговорів про особливості провадження справ щодо неплатоспроможності фізичних осіб. Після традиційних вітальних слів перейшли до суті.

Зокрема, проаналізували досвід Німеччини, яка запровадила обмеження не лише щодо сплати кредитної заборгованості, а й щодо банкрутства. А, як для України, установлені нереальні соціальні стандарти. Зокрема, мінімум, який повинен залишитися на кожного члена сім’ї, становить €700, а соціальна площа встановлена на рівні 60 м2 на кожного. Проте й входження в процедуру банкрутства є набагато легшим, хоча сама вона — більш тривала.

Коли справи розходяться з ділами

Голова Асоціації українських банків Андрій Дубас зазначив, що в Національному банку він разом із зацікавленими сторонами напрацював меморандум щодо реструктуризації валютних кредитів, яким, за його словами, мала змогу скористатися величезна кількість позичальників. За його словами, жоден банк в Україні не зацікавлений ні в судових процесах, ні у зверненні стягнення на майно боржника, ні в напруженні відносин із клієнтами. Тож усі банки чекають своїх позичальників для проведення медіації та встановлення лояльних умов договору.

Представниця Незалежної асоціації банків України Інна Богатих наголосила, що продовження дії мораторію нічого не дасть, адже він не може тривати нескінченно. Вона порівняла таку тактику з хованням голови в пісок. Також доповідачка наголосила, що, незважаючи на старання банківської спільноти, компромісу між фінансовими установами та позичальниками досягти так і не вдалося. Відновлення кредитування, якого вимагає Президент, неможливе в умовах запровадження нового мораторію.

Жінка переконана, що умови, запропоновані в Кодексі з процедур банкрутства, є цілком прийнятними. Тож позичальники можуть використати цей механізм. Крім того, кодекс дає можливості зробити умови ще більш прийнятними, якщо позичальник опинився у складних життєвих обставинах.

Як зазначила І.Богатих, наразі банки обговорюють умови, які не потребують звернення до суду. Це дозволить позичальнику не витрачати додаткові кошти. Таким чином, тільки-но буде досягнута згода між банківською спільнотою, ці правила запропонують громадянам.

По інший бік барикад

Утім, як тільки позичальники отримали перше слово, аргументи фінустанов були розбиті вщент. Зокрема, громадяни наголосили, що більшість осіб, які сьогодні виходять на майдани, насправді були позбавлені можливості викупити свої кредити. Натомість останні були продані за $2000—3000 колекторам, котрі інколи вимагають навіть повної сплати боргу.

Особливої гостроти питання набуло у зв’язку з тим, що більшість банків, які видавали валютні кредити, уже виведено з ринку. Тому жодного зв’язку між проблемами вкладників і неповерненням кредитів нині не існує. Абсолютна більшість кредитів була продана за копійки.

Народний депутат VIII скликання Олександра Кужель зазначила, що в цієї проблеми було три сторони: держава, банки та позичальники. Адже її виникненню передувало стрімке зростання курсу — майже в 6 разів, якщо брати за точку відліку 2008 рік. Натомість купівельна спроможність упала в рази. Проте під час першої раптової зміни курсу гривні держава самоусунулася від розв’язання проблем, переклавши відповідальність на плечі банків і громадян.

Сьогодні проблеми з валютним кредитуванням стали ще більшими внаслідок діяльності кредитних спілок і напівлегальних фінустанов, які надають гроші на умовах, набагато гірших від запропонованих банками. Такі суб’єкти господарювання не перевіряють майнового стану позичальника, не мають власних механізмів захисту від неповернення коштів і діють дуже агресивно. Фактично протягом цих років громадяни змушені самостійно відповідати як за ризики, спричинені державною політикою, так і за нестабільність банківської системи. Екс-нардеп уважає: якби кредити не продавали за низькими цінами колекторам, а громадяни мали право на адекватну реструктуризацію, то становище в банківському секторі було б набагато стабільнішим.

Найбільш несправедливими, на думку О.Кужель, є норми договорів кредитування, відповідно до яких майже всю суму, яку сплачували позичальники, банки направляли на погашення відсотків за заборгованістю. Через це люди мають лише на кілька відсотків погашене тіло кредиту. Хоча фактично сплачена сума іноді перевищує тіло кредиту більш як на 100%. Однак цього жодного разу не було враховано, тож фінустанови примножують власні доходи.

Позичальники, яким дали слово, розповідали власні історії. Так, з’ясувалося: хоча банк надає документи про начебто запропоновані умови викупу кредиту, люди таких пропозицій не отримували. Крім того, велика кількість позичальників брала відносно невелику суму кредиту, сплачуючи за купівлю житла більше ніж 80% з власних заощаджень. Але ринок житла зазнав грандіозного провалу. Зокрема, квартири, які у 2000-х роках коштували $150000—170000, сьогодні не продаси й за $45000—50000. Таким чином, якщо мораторій буде скасовано, то особи, які вклали понад 80% своїх коштів у купівлю житла, залишаться і без грошей, і без квартир.

Банки ж на ці закиди відповідають, що процедура, передбачена в КзПБ, є адекватною та прозорою, а те, що громадян масово звільняють, а бізнес ще не відновився після карантину, не є проблемою кредиторів.

Лунають звинувачення й у бік НБУ, який виводив банки з ринку, чим завдав істотної шкоди інтересам як вкладників останніх, так і позичальників. Сьогодні ж ситуація стає ще гіршою, оскільки Нацбанк отримав владу більшу, ніж у Бога, і всі його рішення вважатимуться правомірними, а завдану ними шкоду ніхто й ніколи не компенсує.

Вкладники підрахували, що банкрутство багатьом з них коштуватиме від $500 до 1000 на місяць. Тому, зважаючи на зубожіння населення та доволі складну процедуру входження в банкрутство, використати передбачені законодавством можливості для більшості просто нереально.

Осібна думка

Як наголошують адвокати та арбітражні керуючі, необхідно дивитися на статистику проваджень щодо неплатоспроможності фізичних осіб. Наприклад, майже 25% поданих заяв були відхилені судами з формальних причин. Утім, жодного заяви щодо банкрутства, пов’язаного з іпотечним житлом, наразі до судів не надходило.

Як наголосила адвокат і арбітражний керуючий Любов Лукашук, прості громадяни не розуміють ані процедури банкрутства, ані тих переваг, які можна отримати. Крім того, процедура банкрутства є доволі дорогою та недоступною для більшості добросовісних позичальників. Навіть звернення стягнення на заставне майно в сьогоднішніх ринкових умовах не позбавляє особу клопоту, адже в більшості позичальників житло коштує більш як утричі дешевше від суми кредиту.

Адвокатська спільнота наголошує, що статистика, яку наводять, не відповідає дійсності. Адже всі кредитні пули, викуплені колекторськими установами, припиняють будь-де обраховуватися. Крім того, заяви банківської спільноти про те, що вона готова до переговорів, — не більш як балачки. Адже без допомоги адвокатів та арбітражних керуючих пересічний громадянин не знає, які аргументи наводити.

Зважаючи на те, що з 21.10.2019 порушено тільки 100 проваджень щодо неплатоспроможності фізичних осіб, можемо говорити про зарегульованість процедури та її недоступність. У таких умовах знімати мораторій — це збільшувати кількість безхатьків.

Як наголосили правники, крім проблем із КзПБ та банківським законодавством, існує ще й велика проблема, зумовлена Конституцією. Адже Основний Закон передбачає, що кожен має право на житло, а держава зобов’язана це право забезпечувати. Усуваючись від вирішення проблем, спричинених валютним кредитуванням, влада позбавляє громадян прав, гарантованих Конституцією. Необхідно або визнати, що держава знімає із себе будь-які соціальні зобов’язання, або брати політичну та юридичну відповідальність за розв’язання проблем громадян.

Незважаючи на те що захід тривав понад 2 год., порозуміння так і не досягли. Усе це відбувається на тлі складної економічної ситуації та масових звільнень. Поки що зрозуміло одне: якщо парламент не почне вирішувати ці проблеми на рівні законодавства, невдовзі Україну охопить хвиля протестів. І тоді навіть жорсткі карантинні заходи не допоможуть.