Покровитель п’яниць

ДП вважає, що за невчасний розгляд справ стосовно водіїв у нетверезому стані слід суворо карати

Дисциплінарний орган неодноразово демонстрував нетерпимість до алкоголю. Тому байдужість, яку виявив служитель Феміди, гублячи адміністративні протоколи та з різних причин затягуючи слухання, роздратувала членів Вищої ради правосуддя.

За шафою в помічника

Василь Шевчук зі Славутського міськрайонного суду Хмельницької області не поспішає карати водіїв, котрі керували авто напідпитку. Принаймні так стверджує скаржник. Коли шанувальника хмільного затримують на дорозі полісмени та складають на нього протокол, він має всі шанси вийти сухим із води, варто тому протоколові потрапити до рук В.Шевчука.

Однак не всі такі милосердні до слабких духом, які не змогли встояти перед чарами оковитої. Знайшовся той, хто вирішив боротися з пияцтвом інших, написавши на суддю скаргу. Заявник запевнив, що через невиправдане затягування з розглядом справ унаслідок неналежного ставлення судді до виконання службових обов’язків провадження у справах закривають одне за одним через закінчення строків накладення стягнень.

Громадянин звернув увагу ВРП на те, що законник має схильність повертати справи для належного оформлення, несвоєчасно призначати розгляд, безпідставно переносити судові засідання, не витребовувати необхідних відомостей. «Така поведінка судді порушує публічні (суспільні) інтереси щодо невідворотності відповідальності згідно з Конституцією та не має характеру простої суддівської помилки, а містить ознаки недбалості», — запевнив скаржник.

Члени ВРП доволі суворі як до суддів, котрі вважають не зайвим випити, перш ніж сісти за кермо, так і до тих, хто заплющує очі на «пияцькі» протоколи. Тож В.Шевчук не став винятком, і проти нього відкрили дисциплінарну справу.

У Київ він не приїхав і дозволив дисциплінарній палаті розглядати її без нього. Щоправда, скаржник також не прибув.

Переглянувши доробок законника за останні кілька років, ДП справді виявила чимало справ за ст.130 Кодексу про адміністративні правопорушення, які було закрито через закінчення строків притягнення до відповідальності. Зокрема, одна з них загубилась, а потім знайшлася. Протокол випадково потрапив в одну з об’ємних кримінальних справ і пролежав там півроку. На думку законника, виною всьому був його помічник, проти якого за ініціативою В.Шевчука відкрили дисциплінарне провадження. Інша зникла за невідомих обставин і так само несподівано знайшлася «за шафою в кабінеті, де розташовані робочі місця помічника та секретаря судового засідання».

Причиною закриття третьої справи стало те, що ні секретар судового засідання, ні помічник не викликали порушника, а без нього розглядати не випадало, тому вона також затяглася на півроку. Четверту справу завадила судді вчасно розглянути його хвороба, п’ята затяглася через те, що повістки надсилали на неправильну адресу.

Дві справи закрили через погану роботу пошти (законник додатково повідомив, що не має впливу на її працівників). Ще одна — через те, що суддя надто довго з’ясовував, де особа проживає. У закритті однієї зі справ, на думку служителя Феміди, винна поліція.

Самоусунення від протоколів

Окрім того, що чоловік затягував з розглядом справ, ДП виявила, що він ще й невчасно надсилав рішення до реєстрів, поклавшись у цьому цілком і повістю на помічника. Палата констатувала: «В.Шевчук від виконання вказаного обов’язку у справах про адміністративні правопорушення самоусунувся й фактично особисто його не виконував».

ДП поставилася до покарання порушників не так легковажно, як служитель Феміди. «Накладення стягнення на осіб, визнаних винними у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених указаною нормою, із дотриманням строку, визначеного ст.38 КпАП, має бути предметом постійної уваги та контролю суддів, у провадженні яких перебувають такі справи. Судді не повинні допускати безпідставних зволікань з розглядом справ цієї категорії та вживати всіх можливих заходів, які забезпечать їх розгляд у строк, визначений законом, або у строк, який з урахуванням обставин справи можна визнати розумним та який не виходить за межі тримісячного строку з дня вчинення адміністративного правопорушення», — написали члени ВРП у своєму рішенні.

Також було розписано по пунктах, що таке старанність, яка має бути притаманна судді. Це правильне розпорядження своїм робочим часом і планування засідань, постійний контроль та аналіз власних дій, зосередження на виконанні посадових обов’язків, зокрема щодо дотримання завдань і засад судочинства, порядку та строків розгляду справ, виготовлення рішень та їх оприлюднення в установлені строки, забезпечення можливості реалізації прав учасниками процесу...

Під час розгляду адмінпротоколів В.Шевчук таких рис не продемонстрував. Значить, він допустив недбалість. Законник зізнався, що дійсно не приділяв багато уваги адмінсправам, адже в останні роки був дуже завантаженим. ДП з’ясувала, що у 2017-му він розглянув 1047 справ, у 2018-му — 1101. При цьому у 2019 році, зрозумівши недоліки своєї роботи, приділив більше уваги адмінпротоколам, і за цей період ніхто про претензії не заявив.

У своїх поясненнях В.Шевчук визнав, що невчасно надсилав рішення та допустив помилку, але наголосив: жодних негативних наслідків це за собою не потягло. Його рішень ніхто не оскаржував, він нікого не позбавив доступу до правосуддя.

Попри чудову характеристику, яку дали В.Шевчуку на місці роботи, та те, що поряд із постійним прагненням до самовдосконалення й проходженням різноманітних навчальних курсів, він досі не мав жодних стягнень, ДП все ж таки проявила суворість і винесла йому догану, позбавивши доплат протягом місяця. Адже мова йшла про те, із чим ВРП бореться особливо суворо — про п’яних за кермом.

Небезпека на дорогах

Між іншим, наприкінці червня ДП покарала суддю через прямо протилежну причину — надто велику суворість до порушника Правил дорожнього руху. Щоправда, у рішенні не зазначено, які правила чоловік порушив, але його судили за те, що це спричинило смерть потерпілого чи тяжке тілесне ушкодження.

Юлія Федулєєва з Київського районного суду м.Одеси продовжила дію стосовно порушника запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, аргументувавши своє рішення так: «Слідчий суддя приходить до переконання, що ризик, який існував на момент застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме — ризик у вигляді можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, зберігається». Щоправда, порушник ПДР міг вийти на волю, але ціна такого задоволення дорівнювала ціні однокімнатної квартири в одеській новобудові — 576 тис. грн.

Утім, підозрюваний подав апеляційну скаргу, яка увінчалась успіхом. Друга інстанція не побачила причин для суворості. Чоловік вийшов на волю просто із зали суду. Його лише зобов’язали не виїздити за межі області та приходити на вимогу суду чи слідчих. Апеляційний суд установив, що висновок слідчого судді про необхідність продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відповідає вимогам закону, не ґрунтується на матеріалах справи, а підозра в скоєнні тяжкого злочину не дає достатніх підстав уважати, що дійсно існують ризики, які виправдовують подальше тримання під вартою.

Палата погодилася з апеляційним судом і констатувала у своєму рішенні, в яких випадках законникам варто брати осіб під варту: «Слід ураховувати, що настільки серйозне обмеження прав і свобод підозрюваного має відповідати характеру певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».

Зрештою суворість служительки Феміди до порушника, який не дотримався встановлених правил, що спричинило аварію, потрактували як порушення внаслідок недбалості. Її звинуватили в невмотивованості адже не було дотримано вимоги наводити письмово в рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою для висновку суду. На думку членів ВРП, володарка мантії мала би пояснити, чому вона ухвалила саме таке рішення й чим підтверджується її побоювання, що недбалий водій, який проігнорував правила, ціною чого стало чиєсь життя чи здоров’я, збирається тікати.

ДП вирішила покарати суддю попередженням. Схоже, надмірна суворість до порушників ПДР карається не так суворо, як поблажливість до слабкостей водіїв.