Як суди свідка ховали

Неможливість допиту викривача та усунення громадськості від слухань є порушенням прав обвинуваченого

Через необґрунтоване включення особи в програму захисту свідків та усунення громадськість від участі в слуханні, суди порушили ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Результат — компенсації з державного бюджету.

Країни різні — схеми однакові

Європейський суд з прав людини ухвалив рішення від 4.06.2020 у справі «Boshkoski v. North Macedonia». Суть спору зводилася до вимоги заявника визнати рішення судів цієї держави такими, що не відповідають ст.6 конвенції та порушують його права.

У 2009 році Любе Бошкоський заснував партію «Об’єднання за Македонію», яка взяла участь у парламентських виборах. Результат був провальний — жодного місця в парламенті. Проте програш на виборах — не найгірше, що спіткало колишнього міністра внутрішніх справ країни. Уже наступного дня після голосування Л.Бошкоський був затриманий правоохоронцями відділу боротьби з фінансовими злочинами за підозрою в зловживанні службовим становищем і порушенні правил фінансування передвиборної компанії.

У день затримання політика слідчі заслухали ключового свідка, який погодився давати показання тільки в разі включення його в програму захисту свідків. Тож під час допиту він перебував у іншій кімнаті, його обличчя було приховане, а голос змінено.

Із показань слідчим і суду стало відомо, що підозрюваний з метою фінансування своєї виборчої програми передав свідкові гроші в розмірі €130 тис. Останній у свою чергу мав профінансувати діяльність партії.

Через суспільний резонанс справи викривач убачав загрозу для свого життя та здоров’я, незважаючи на дружбу між ним та обвинуваченим.

Правосуддя — справа таємна

Суд першої інстанції провів три слухання, свідок був допитаний лише на першому, а на останнє взагалі не з’явився. Для служителів Феміди безсумнівним став факт, що кошти були призначені для незаконного фінансування передвиборної агітації партії підозрюваного. Адже це випливало не тільки з показань, а й з аудіо- та відеозаписів, відбитків пальців на купюрах. У процесі розгляду справи суд відмовив в участі громадськості в деяких слуханнях у цій справі, зокрема в тих, на яких відбувався допит свідка та перегляд аудіо- та відео файлів, де відображено, як підозрюваний передавав свідку кошти.

Адвокати обвинуваченого політика подали апеляційну скаргу. Суть своїх вимог зводили до того, що свідок не повинен бути анонімним і перебувати під захистом. Бо через дружбу з обвинуваченим для його життя та здоров’я не могло існувати жодної загрози. Захисники зосередили свою увагу на тому, що суд не висловив бодай якихось аргументів з приводу усунення громадськості від участі в слуханнях.

Апеляційний суд же тільки скоротив строк позбавлення волі із 7 років до 5, аргументи ж першої інстанції стосовно усунення громадськості та захисту свідка залишив без змін. Своєю чергою Верховний суд підтримав рішення апеляційної інстанції, а скаргу заявника відхилив.

«Страх — це особисте відчуття»

На думку Л.Бошкоського, порушення його прав, гарантованих ст.6 конвенції, полягало в тому, що через дію спеціальної програми захисту свідків його захисники не змогли встановити: був свідок у кімнаті допиту один чи був там ще хтось, хто керував його відповідями. Зважаючи на дружбу між викривачем і заявником, факт якої не заперечували обидва, ніякої загрози для життя та здоров’я першого не було й не могло бути, а отже, аргумент апеляційного суду, що «страх — це особисте відчуття», є нікчемним.

Спостереження захисників за допитом було конче необхідним. Хоча показання й не були єдиним доказом, вони мали значну вагу. Стосовно громадськості, то, як уважав засуджений, Феміда також учинила неправомірно, адже нормами кримінально процесуального права Північної Македонії не передбачено проведення закритих слухань лише через допит особи, яка перебуває під програмою захисту свідків.

Уряд на закиди заявника відповів тим, що в рішенні ЄСПЛ від 29.03.2009 у справі «Dzelili v Germany» страх, оснований на публічності обвинувачуваного, визнано обґрунтованим. Представники держави зазначили, що у справі достатньо інших доказів, таких як аудіо- та відеозаписи й відбитки пальців обвинуваченого. Тому показання анонімного свідка не могли бути ключовими, бо суд міг винести подібне рішення й без них.

З приводу того, що свідок давав свої показання під тиском, урядовці чітко зазначили, що свідку було відомо про обов’язок давати правдиві показання. Коли стороні захисту давали можливість допитати свідка, суд першої інстанції обмежив тільки ті питання адвокатів, які могли би привести до встановлення особи свідка.

Необґрунтовані побоювання

Оцінивши всі доводи обох сторін і переглянувши практику в подібних справах, ЄСПЛ дійшов до висновку, що стосовно Л.Бошкоського дійсно мало місце порушення §§1, 3 ст.6 конвенції.

На думку Суду, аргументи представників держави, що страхи свідка були виправданими з огляду на публічність заявника, є необґрунтованими. Навіть якщо публічність обвинуваченого могла впливати на побоювання свідка, то суд першої інстанції все одно мав провести розслідування та зібрати належні докази, які б дали змогу з’ясувати, чи були у свідка об’єктивні підстави боятися за своє життя.

Тому залишається незрозумілим, як приховування особистості свідка послабило би будь-який страх особи, яка дає показання. У Страсбурзі зазначили, що факти, котрі стали відомими завдяки аудіо- та відеозаписам, є аналогічними тим, які описані в показаннях свідка. Ідеться про місце й час, коли гроші переходили з рук у руки. Однак, оскільки суд «беззастережно підтвердив» мету, для якої гроші були надані, то цим самим надав свідченням особливого значення. А отже, неможливість ефективного допиту свідка стороною захисту була порушенням прав обвинуваченого.

Суд першої інстанції не допустив громадськість, обґрунтувавши такий крок необхідністю допиту захищеного свідка та перевірки й дослідження доказів. На думку Євросуду, перед тим, як усувати громадськість із кримінального провадження, потрібно зробити конкретні висновки, що закрите слухання є необхідним для захисту беззаперечних суспільних інтересів. Тому зазначені дії також визнані такими, що не відповідають засадам конвенції.

Що ж стосується компенсацій, то з бажаних €18 тис. за моральну шкоду та близько €11 тис. на покриття судових витрат ЄСПЛ вирішив стягнути з Північної Македонії на користь Л.Бошкоського €4500 та €1220 відповідно.