Закон і Бізнес


Інструмент збирання доказів

Тимчасовий доступ до речей та документів: нюанси застосування


Як правило, простіше надати тимчасовий доступ до документів, яких вимагають, ніж дочекатися ухвали про проведення обшуку.

№27 (1481) 04.07—10.07.2020
Ігор ГЛУШКО, адвокат, партнер, керівник практики кримінального права GOLAW; Анжеліка МОІСЄЄВА,адвокат, партнер GOLAW
29409

Як відомо, тимчасовий доступ до речей та документів є засобом забезпечення кримінального провадження. Проаналізуємо деякі особливості застосування цього інструменту з погляду судової практики.


Ініціатори й обов’язкові документи

Тимчасовий доступ до речей та документів не є інструментом збору доказів. Тому його застосування можливе виключно за умови, коли сторона кримінального провадження зіткнулася з труднощами в зборі доказів, які, зокрема, можуть убачатись в існуванні певних заборон для розголошення даних, або володільці речей та документів відмовляються добровільно надати необхідні докази. Водночас тимчасовий доступ можливий лише в рамках наявного кримінального провадження, його застосування має відповідати його інтересам, а використання такого інструменту доступне виключно стороні кримінального провадження.

У Кримінальному процесуальному кодексі встановлено, що слідчий або прокурор, які ініціюють перед слідчим суддею застосування тимчасового доступу до речей та документів, підтверджують існування кримінального провадження витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань. У цьому документі міститься інформація про предмет досудового розслідування, аналіз якого дозволяє відповісти на запитання, чи стосуються ті речі та документи, доступ до яких планується отримати, до даного кримінального провадження. Також указаний документ містить інформацію про перелік процесуальних осіб, які залучені до розслідування, а отже, мають повноваження на отримання заявлених речей та документів.

Такі на перший погляд прості правила не завжди належним чином реалізуються на практиці. Трапляються випадки, коли тимчасовий доступ надається особі, яка не є стороною кримінального провадження, або надається доступ до речей та документів, які не мають жодного відношення до розслідуваного діяння.

На реальному прикладі

Так, 5.02.2018 ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду м.Чернівців (справи №№727/1114/18 та 727/1110/18) задоволені клопотання заступника начальнику відділу УСБУ в Чернівецькій області, ініційовані в рамках оперативно-розшукової справи, про тимчасовий доступ до речей та документів, які перебували у володінні голів правління двох банків і містили інформацію про деталізований рух коштів (регулярних платежів) за конкретно визначеними рахунками із зазначенням їх власників (найменування юридичної особи, місця реєстрації, ПІБ, дати народження), контрагентів, фінансових номерів телефонів, з яких надходило підтвердження щодо руху коштів у певний період та визначено строк пред’явлення цих ухвал до виконання протягом 30 днів із дня їх постановлення.

Як сказано в рішенні третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19.09.2018 (справа №2928/3дп/15-18), слідчий суддя, який постановив зазначені ухвали, висловив думку, що вони відповідають вимогам чинного законодавства та що оперативні підрозділи мають право звертатися до слідчих суддів першої інстанції з клопотанням про тимчасовий доступ до таких документів згідно з правилами, установленими в стст.159—166 КПК. До того ж суддя наголосив, що в Шевченківському райсуді м.Чернівців така практика останнім часом була переглянута. Дисциплінарна палата не погодилася з такою захисною позицією та притягла суддю до відповідальності.

Наведений випадок є цікавим не тільки в частині надання тимчасового доступу до речей та документів неналежному суб’єкту. У даному випадку не зовсім зрозумілим є те, чому тимчасовий доступ надавався до банківських рахунків заздалегідь не визначених суб’єктів та чому володільцями даних про рух коштів на банківських рахунках визнано голів правлінь банків.

Доступ для сторони захисту

Нарівні зі стороною обвинувачення право отримати тимчасовий доступ до речей та документів надано й стороні захисту. У потерпілого право ініціювати тимчасовий доступ відсутнє за винятком двох випадків.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 2.04.2020 (справа №161/19398/17), такими випадками є:

• відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді, коли потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді (ст.340 КПК);

• зміна прокурором обвинувачення й поставлення питання про застосування закону про кримінальну відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення чи про зменшення обсягу обвинувачення, коли потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в раніше пред’явленому обсязі (ст.338 КПК).

У випадках, передбачених у стст.338 і 340 КПК, потерпілий є стороною кримінального провадження й користується всіма правами сторони обвинувачення лише під час судового розгляду. В усіх інших випадках потерпілий не є стороною кримінального провадження й займає самостійну позицію як його учасник. Потерпілий не має права звертатися до слідчого судді з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей та документів, оскільки під час досудового розслідування він не є стороною кримінального провадження, а слідчий суддя, відповідно, не має права давати такий дозвіл. Водночас потерпілий має право ініціювати це питання перед слідчим або прокурором шляхом подання відповідного клопотання в порядку, передбаченому в ст.220 КПК.

Як і у випадку зі стороною обвинувачення, сторона захисту має довести існування кримінального провадження, а також те, що речі та документи, до яких планується отримати доступ, мають до нього стосунок і значення для сторони захисту.

Судова практика свідчить, що для слідчих суддів достатньо надання стороною захисту копії повідомлення про підозру для підтвердження наявності кримінального провадження. Однак до доведення необхідності забезпечення інтересів сторони захисту через тимчасовий доступ до речей та документів слід готуватися ретельніше.

Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 6.12.2019 (справа №757/61173/19-к) захиснику відмовлено в тимчасовому доступі до речей та документів. Слідчий суддя аргументував це таким чином: «У матеріалах клопотання не міститься доказів, що підтверджували б спроби отримати документи, доступ до яких просить надати адвокат, до звернення до суду з клопотанням, також не доведена наявність достатніх підстав для надання тимчасового доступу до зазначених у клопотанні документів, оскільки незрозуміло, яке саме доказове значення можуть мати зазначені документи в кримінальному провадженні №* (яке не є кримінальним провадженням, у рамках якого заявлено клопотання. — Прим. авт.), при цьому слідчим суддею не вбачається зв’язку між розслідуванням кримінального провадження та вимогами захисника щодо необхідності отримання лікарського засобу».

На відміну від сторони обвинувачення, захисник підтверджує своє відношення до кримінального провадження не витягом з ЄРДР, а стандартним набором документів — копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та оригіналом ордера. При наданні правової допомоги членами адвокатського об’єднання допускається ініціювання тимчасового доступу до речей та документів для кількох захисників. Однак їхні повноваження підлягають додатковому підтвердженню, хоч саме клопотання може бути ініційовано одним захисником. Для отримання доступу для групи слідчих достатньо витягу з ЄРДР.

Учасники процесу

Судовий розгляд таких клопотань здійснюється за участю особи, яка ініціює тимчасовий доступ, та за умови судового виклику особи, у володінні якої перебувають такі речі й документи. Проте при достатніх підставах уважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, клопотання може бути розглянуто без виклику особи, у володінні якої вони перебувають.

Останнім часом слідчі судді стали більше уваги приділяти питанню виклику до суду володільця речей та документів. Однак ще існують випадки необґрунтованого ігнорування права володільця майна знати про судовий розгляд таких питань.

Так, ухвалою Київського апеляційного суду від 25.02.2020 (справа №752/18716/19) задоволено скаргу представника володільця майна та частково скасовано ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м.Києва від 16.09.2019 щодо тимчасового доступу. Аргументуючи постановлене рішення, суд наголосив: «Розгляд клопотання відбувся без виклику особи, у володінні якої знаходяться речі й документи. При цьому, на порушення вимог ч.2 ст.163 КПК, клопотання слідчого про розгляд клопотання без учасників було мотивовано його зайнятістю, а не загрозою знищення речей та документів. Частиною 4 ст.163 КПК передбачено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання за участю сторони кримінального провадження, яка подала клопотання, та особи, у володінні якої знаходяться речі й документи, крім випадків, передбачених ч.2 цієї статті. Неприбуття на судовий виклик особи, у володінні якої знаходяться речі й документи, без поважних причин або неповідомлення нею про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду клопотання. Разом з тим, на порушення вимог ч.4 ст.163 КПК, слідчим суддею сторони кримінального провадження та особи, у володінні яких знаходяться речі й документи, узагалі до суду не викликались. Таким чином, розгляд слідчим суддею клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів за відсутності сторони кримінального провадження та осіб, у володінні яких знаходяться речі й документи, позбавило можливості належним чином, відповідно до вимог закону з’ясувати підстави для надання такого доступу та заслухати пояснення учасників судового провадження.

Таке рішення слідчого судді не відповідає вимогам ст.163 КПК, яка регулює розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів. Ураховуючи наведене, слідчий суддя, постановлюючи рішення про надання тимчасового доступу до речей та документів, допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки таке рішення суперечить вимогами КПК, що є підставою для скасування ухвали».

Документи та копії: що необхідно мати

Оскільки клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів фактично заявляється стосовно третьої особи — їх володільця, закономірним є запитання: чи слід додавати при зверненні до слідчого судді разом із клопотанням його копію з додатками для третьої особи?

Кримінальне процесуальне законодавство такої вимоги для заявника не ставить. Більше того, у додатках до клопотання можуть міститися відомості, що становлять таємницю слідства. Тому питання про ознайомлення з клопотанням та додатками володільця майна належить до компетенції слідчого судді.

Наразі сторони обвинувачення та захисту поставлені у відносно однакові умови отримання тимчасового доступу до речей та документів. Обидві сторони досить активно використовують наданий інструментарій. При цьому законодавець однаково охороняє право сторін на виконання рішення суду щодо тимчасового доступу.

Відповідно до ст.166 КПК в разі невиконання ухвали про тимчасовий доступ до речей та документів слідчий суддя, суд за клопотанням сторони, якій надано таке право, може постановити ухвалу про дозвіл на проведення обшуку згідно з положеннями цього кодексу з метою відшукання та вилучення зазначених речей та документів. Якщо дозвіл на проведення обшуку надано за клопотанням сторони захисту, слідчий суддя, суд доручає забезпечення його проведення слідчому, прокурору або органу Національної поліції за місцем проведення цих дій. Обшук проводиться за участю особи, за клопотанням якої дано дозвіл на його проведення, згідно з положеннями кодексу.

Як усе відбувається на практиці?

У цій частині слід виділити два аспекти: час, протягом якого ухвала має бути виконана, та процедуру виконання.

Час дії ухвали зазначається в резолютивній частині. Його слід розцінювати як строк, протягом якого судове рішення підлягає пред’явленню до виконання. Виконання судового рішення є іншою правовою категорією, яка законодавцем не врегульована. Проте ми не радимо використовувати такий аргумент як підставу для неможливості виконання судового рішення в разі його пред’явлення до виконання, наприклад за тиждень до збігу строку дії ухвали слідчого судді. Така позиція може призвести до проведення обшуку, який, на відміну від тимчасового доступу, буде проведено в рази швидше.

Процедура виконання ухвали володільцем майна у випадку її постановлення на користь сторони обвинувачення чітко регламентована в КПК. Тут лише можна зазначити, що перелік документів, які передаються правоохоронцям, бажано готувати особисто та не чіплятися до представників досудового розслідування з необхідністю виготовлення ними копій документів, якщо йдеться про передання саме копій. Опис переданого також слід робити особисто, жоден правоохоронець так терпляче, як володілець майна, проводити опис не буде.

Такі ж поради можна дати й стосовно виконання ухвал, постановлених в інтересах сторони захисту. Однак у такому випадку виникає запитання, яким чином слід оформлювати передання майна та документів. У КПК відповіді не міститься, але на практиці це питання вирішується на власний розсуд.

Це може бути складання спільного із захисником акта про передання майна та документів на виконання ухвали або односторонній лист власника майна про таке передання. Також це може бути розписка захисника, що все перелічене в ухвалі від володільця майна отримано, яка, до речі, може робитися на самій ухвалі, що залишається у власника майна.

Володільцеві на замітку

Основне завдання, яке має ставити перед собою володілець майна, — це виконання судового рішення.

Чинний КПК дозволяє оскаржити ухвали про тимчасовий доступ до апеляційного суду у випадку, якщо йдеться про речі та документи, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа — підприємець чи юридична особа позбавляються можливості провадити свою діяльність. Утім, така обставина не звільняє від виконання ухвали. Але постановлення апеляційною інстанцією рішення на користь власника майна є підставою для повернення раніше вилученого майна.

Крім того, тимчасовий доступ у рамках одного кримінального провадження відносно одного й того самого володільця майна можуть дозволяти неодноразово. Сторони захисту та обвинувачення діють автономно, тому дублювання доступу до одних і тих же речей та документів є нормальним процесом.

Непоодинокими є випадки, коли спершу отримується доступ до копій документів, а згодом слідчий суддя надає доступ до вилучення оригіналів. Тому знання процесу та процедур тимчасового доступу до речей та документів не стануть зайвими.