Закон і Бізнес


Я йду красиво!

Як звільнитися та як звільняти, аби мати козирі в руках?


№27 (1481) 04.07—10.07.2020
Ігор НОВИКОВ
9237

Трудове право особливо активізувалося під час кризи цього року. Хтось звільняється, хтось звільняє, а хтось розпочинає обстоювати свою правову позицію в суді. Як не перетворити процедуру звільнення на стрес, що слід про неї знати та на що зважають судді в трудових спорах?


Взаємність на прощання

Вища школа адвокатури провела вебінар «Аналіз особливостей звільнення працівника за власним бажанням та за угодою сторін через призму практики Верховного Суду». Спікером заходу виступив член комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності Національної асоціації адвокатів України, д.ю.н. Максим Панченко.

Він проаналізував відмінності між звільненням за власним бажанням і за угодою сторін у всіх правових аспектах. Так, за п.1 ст.36 Кодексу законів про працю («за угодою сторін») договір припиняється у строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце тільки в разі взаємної згоди про це власника або уповноваженого ним органу та працівника. Тобто ініціатива може йти як від працівника, так і від роботодавця.

Щодо останнього, то тут суб’єктом ініціювання звільнення може виступати виключно працівник. Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду від 25.11.2019 у справі №201/1384/16-ц «передбачений ч.1 ст.38 КЗпП порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні».

Тут варто звернути увагу саме на форму звернення щодо ініціювання звільнення. Якщо це звільнення за угодою сторін, то можлива усна або письмова форма звернення. Проте слід пам’ятати, що саму письмову заяву про звільнення все одно необхідно подати, аби видати відповідний наказ про звільнення. Якщо ж процедура звільнення відбувається за власним бажанням, звернення подається лише в письмовій формі (відразу у вигляді заяви на звільнення) і за два тижні.

М.Панченко наголосив: «Якщо досягнуто домовленості про звільнення, анулювати її можна тільки обопільно». Тобто процедура угоди щодо звільнення, письмова вона чи усна, матиме зворотну дію лише в тому випадку, коли домовленість про подальшу роботу буде досягнена між двома сторонами.

Відповідно до постанови Касаційного адміністративного суду від 31.10.2019 у справі №1340/6082/18 «звільнення з ініціативи працівника не передбачає обов’язкової наявності згоди роботодавця на таке звільнення, оскільки в даному випадку працівник реалізовує своє право, передбачене трудовим законодавством, а роботодавець вимушений погодитися зі звільненням працівника незалежно від свого бажання». Натомість у процедурі звільнення за угодою сторін акцентується увага саме на взаємному волевиявленні.

Психологічні атаки

Слід пам’ятати і про юридичні наслідки, до яких призводить відкликання працівником заяви про звільнення. За угодою сторін ці наслідки відсутні, оскільки, за логікою речей, мало бажання однієї зі сторін, тому працівник не має права відкликати свою заяву в односторонньому порядку. Але сам факт відкликання заяви, хоча він і не має юридичних наслідків, свідчить про відсутність свідомого волевиявлення в працівника щодо звільнення за угодою сторін. Тобто звільнення із цієї підстави вже апріорі не може відбутись, оскільки на горизонті з’явилася незгода однієї зі сторін.

Натомість відкликання заяви про звільнення за власним бажанням можливе. До дати звільнення.

Звільнення в період тимчасової втрати працездатності не заборонено ні за угодою сторін, ні за власним бажанням. Однак у випадку відсутності бажання звільнятися роботодавець не може звільнити тимчасово непрацездатного з будь-яких інших підстав, і тут закон буде на боці працівника.

М.Панченко проаналізував і наявність переваг обох підстав для звільнення щодо кожної зі сторін. Для працівника в разі звільнення за угодою сторін до переваг можна віднести можливість узгодження строку звільнення та коротший термін початку виплати допомоги по безробіттю (до 90 днів). Для роботодавця перевагами стане відсутність необхідності погоджувати звільнення з профспілковими організаціями та працевлаштовувати людину, а також можливість звільнення в період тимчасової непрацездатності.

Під час вебінару особливу увагу М.Панченко приділив учиненню психологічного тиску на працівника. Спікер зазначив: «Доводити психологічний тиск — це шлях у нікуди». Адвокат проілюстрував свою позицію конкрентими прикладами, коли до заяв позивача було додано показання свідків, аудіо- та відеозаписи, на яких зафіксовано, що висловлюються погрози. Попри ясність картини, судді ВС та інших українських судів ані в цьому, ані в інших спорах жодного разу не винесли рішення про факт психологічного тиску. Суд це інтерпретував як завгодно, наприклад як перевищення повноважень, але не як психологічний тиск.

Тут можна звернутися до постанов КЦС від 19.12.2019 у справі №635/5435/17; від 28.08.2019 у справі №127/10361/18, від 18.09.2019 у справі №296/3039/17-ц, а також постанови КАС від 19.09.2019 у справі №813/4037/1. Ці рішення демонструють відверте небажання українського судочинства перейти на вищий щабель розвитку.

Насправді, як і в кінострічках, може виявитися, що звільнення — це перший крок до нового життя. Головне — звільняти та звільнятися з настроєм переможця. І чом би не під пісню гурту «Звірі»: «Райони, квартали, житлові масиви… Я йду, йду красиво»?