Закон і Бізнес


Агенти змін

Суддів можуть змусити складати іспит із гендерної обізнаності


№26 (1480) 27.06—03.07.2020
Марина ЛІБЕРМАН
2770

Судова реформа, яка перевзувається в повітрі з кожною зміною влади, продовжує бути предметом дискусій. Зокрема, «євроінтегратори» в усіх провалах звинувачують органи суддівського самоврядування та зазначають, що судді мають низький ступінь обізнаності. Особливо з гендерними питаннями.


Саботаж «самоврядників»

Сварити владу — одне з найулюбленіших занять за кожним третім обідом. Крім того, ще й добра половина заходів, які проводяться, спрямовані виключно на пошук винних і піар власних цікавих ідей. Адже реформаторство в Україні — така ж традиція, як і млинці на Масницю. Утім, коли справа стосується судової реформи, вага прийнятих рішень надзвичайна. Адже ті, хто сьогодні виступає з гаслами про тотальну продажність суддів, завтра самі можуть опинитися на лаві підсудних.

Шукали винних у провалі судової реформи під час онлайн-заходу «Регіональне обговорення реформ: судова реформа», організованого «Реанімаційним пакетом реформ». Орієнтовані на Європу рятівники запитали в представників влади, як ті бачать продовження судової реформи, а також висловили свої думки щодо того, чому довіра до суддів, на їхню думку, залишається низькою.

Почали з того, що звинуватили в провалі реформи Вищу кваліфікаційну комісію суддів та Вищу раду правосуддя. Мовляв, вони робили недостатньо для того, щоб реформа запустилася. Тож пересічні громадяни не змогли оцінити їхню роботу та почати довіряти суддям. Дивно, що до обговорення самих представників суддівського самоврядування не запросили. Мотивували це тим, що вони й без того зареєструвалися на захід, тож, якщо їм вистачить сміливості, вони «вийдуть в ефір» і будуть виправдовуватися. Натомість запросили суддів, які політикою суддівського самоврядування не задоволені. Можливо, через те, що їх, таких кваліфікованих і прогресивних, до бажаних посад не допустили. Усе це відбувалося під соусом «пропозицій громадянського суспільства» на шляху до Європи та невідворотних за цим покращень.

Першим до імітованого мікрофона запросили заступника голови правління Центру політико-правових реформ Романа Куйбіду. Він є одним зі співавторів ідеї, як зробити реформу якіснішою. На його думку, ситуація в судовій сфері є дуже й дуже сумною, настільки, що репутація України погіршується в очах НАТО та МВФ.

Також доповідач стверджував, що рівень довіри до суддів дотепер є найнижчим серед усіх органів влади. Звинуватив чоловік у всьому органи суддівського самоврядування, які начебто не доклали належних зусиль та залишили державу без результатів. Р.Куйбіда зазначив, що «це можна розглядати як певний саботаж з їхнього боку».

Погляд парламентарів

Звинувативши суддів у всіх можливих гріхах, «євроінтегратор» поступився трибуною іншому ефективному реформатору. Незважаючи на те, що голова Комітету Верховної Ради з питань правової політики Андрій Костін спочатку погодився брати участь у конференції, його виступ не відбувся. Чи то часу не вистачило, чи то, послухавши шквал «позитивних» думок, він до цього поважного товариства долучатися не став.

Тож слово взяв його товариши по комітету Роман Бабій. Нардеп наголосив, що судова реформа наразі дуже далека від завершення. Утім, він бачить у ній не тільки негативні моменти. Позитивом народний обранець уважає реформу Верховного Суду та створення Вищого антикорупційного суду.

Як повідомив Р.Бабій, нині розробляється ряд змін, але було прийнято рішення відійти від турборежиму. Проте це породжує маси незадоволених, які дуже хочуть пришвидшити судову реформу. Процес затягується через величезну кількість консультацій, які проводить Офіс Президента з парламентарями та органами суддівського самоврядування.

Серед іншого планують призначати на суддівські посади тих претендентів, які не пройшли за конкурсом до ВС. Для них буде встановлено спрощені умови для зайняття посад у судах першої та другої інстанцій. Дивує Р.Бабія й неналежне застосування касаційних фільтрів. Зокрема, він уважає що судді турбуються про те, щоб навантаження на них не зменшилось.

Суспільне бачення

Після парламентарів і чиновників різного рівня місце на «танцполі» зайняли громадські діячі. Одні стверджували, що голова суду — фігура корупційна та лише заважає процесу судочинства. Другі наголошували на корупції під час суддівського добору. Треті наполягали, що професійний рівень законників, особливо в районних судах, украй низький.

Загалом усі станцювали сальсу на кістках правосуддя. Проте раптом із цього океану негативу винирнула дуже важлива проблема судової реформи — відсутність обізнаності з гендерною рівністю. Як виявилося, те, що кошти платників податків не витрачаються на дослідження гендерних питань, планомірно вбиває вітчизняне правосуддя. Утім, рятівний круг нам, як завжди, кидають закордонні партнери, які стверджують, що відсутність досліджень, а чи взагалі існує гендерна проблема в судочинстві, ще не свідчить про відсутність таких проблем.

Виявляється, суддів разом із працівниками апарату необхідно навчати ключовим принципам демократії, а ще краще — запровадити іспит з обізнаності в гендерних питаннях. Якщо ж цього не робити — грошей нам ніхто не дасть.

Не менш цікавими були претензії щодо відсутності зручного сервісу в судах, швидкого документообігу, електронних справ. Та й узагалі навіщо приходити до суду, коли ти це можеш зробити в шортах на власній кухні? А якщо не можеш — то вже проблема. Звісно, не персональна, а інституційна, яка потребує швидких і реформаторських дій.

Замість епілогу

Сварити завжди простіше, ніж іти та щось робити, особливо коли тобі за наявність прогресивних думок платять гроші. Однак чомусь під час заходу жодного разу не звернулися до статистики. А вона говорить, що 80% рішень набувають законної сили без апеляційного чи касаційного оскарження. Також чомусь ніхто не поцікавився: а як працюють судді з надмірним навантаженням. Чи дійсно людина, яка не має вихідних, дуже хоче працювати ще більше?

Дивно, що нікого з організаторів конференції або доповідачів не турбувало питання забезпечення суддівської незалежності. Адже якщо кожна зміна політичного ландшафту тягне за собою радикальні зміни в судовій системі, то про яку незалежність може йти мова?

Уже й не згадуватимемо про те, що служителям Феміди не дали слова. Звісно, за зачиненими дверима паплюжити суддівську честь просто та приємно. Принаймні набагато легше, ніж кожного дня працювати в кабінеті, розташованому в старому будинку, без належних умов.

Звісно, судова реформа має багато невирішених питань, судді мають безліч проблем, про які далеко не кожен наважиться говорити вголос. Доки Міністерство юстиції провадить кампанії щодо запобігання булінгу в школах, нам украй необхідна кампанія щодо запобігання цькуванню суддів. Однак, якщо це зробити, можуть з’явитися запитання до інших органів державної влади. І на тому тлі недовіра українців до суду виявиться дитячою іграшкою.