Гроші за тверезість

Законника покарали за те, що він стягнув з поліції 50000 грн.

Розглядаючи протокол щодо керування авто напідпитку, суд дійшов висновку, що оковитої чоловік не вживав, а став жертвою свавілля правоохоронців. Приниження та сором, які він відчув через підозру в пияцтві, йому компенсували грішми з бюджету.

Несподіване рішення

Наприкінці квітня полісмени зупинили водія, який видався їм п’яним, і склали на нього адміністративний протокол. Справа потрапила в Чугуївський міський суд Харківської області на розгляд до судді Олександра Ковригіна. І чи то правоохоронці забули протестувати чоловіка на вміст алкоголю, перш ніж скласти протокол, чи то громадянинові вдалось якимось чином довести, що тест був хибним, але складу проступку, відповідальність за який передбачено в ст.130 Кодексу про адміністративні правопорушення, служитель Феміди в діях водія не побачив.

Зате виявив ознаки порушення в діях поліції. За те, що патрульні звинуватили тверезу людину в такому ницому стані, як сп’яніння, за те, що запідозрили його в таких принизливих діях, як уживання оковитої, О.Ковригін присудив їм компенсувати безневинному моральну шкоду й оплатити послуги адвоката, якого довелося найняти, щоб відстояти свою честь. Загальна сума компенсації, яку мали виплатити з державного бюджету водієві, перевищила найвищий штраф, який він міг би сплатити, а саме — 50000 грн.

Полісменів обурило таке рішення, і вони подали апеляційну скаргу, але це не увінчалось успіхом. Апеляційна інстанція дійшла висновку, що департамент поліції не має стосунку до адміністративної справи, а оскаржувати рішення може лише одна зі сторін адміністративного провадження.

Тоді, аби бодай якось насолити судді, полісмени звернулися до Вищої ради правосуддя зі скаргою. У ній повідомлялося, що законник порушив присягу, постановивши стягнути гроші з державного бюджету на основі Цивільного процесуального кодексу, хоча справа була адміністративною. На думку скаржників, суддя вийшов за межі своїх повноважень при розгляді справи про адмінправопорушення та позбавив департамент патрульної поліції можливості висловити свою позицію щодо вимог про відшкодування моральної шкоди та права на апеляційне оскарження.

Такий несподіваний поворот у вирішенні долі водія зацікавив членів ВРП, і вони відкрили дисциплінарне провадження, щоб з’ясувати обставини. Насамперед звернулися за поясненнями до самого судді, і той свою позицію аргументував якомога чіткіше.

О.Ковригін заявив, що, приймаючи постанову про відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на правову допомогу, він керувався положенням закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Позаяк норми КпАП не передбачають порядку стягнення моральної шкоди в разі закриття адмінсправи через відсутність складу правопорушення, він застосував ЦПК та КАС.

Зробив це виключно з найкращих намірів, задля того, щоб особі не довелося звертатись до суду повторно й щоб ефективно захистити права людини. Крім того, законник наголосив, що нині нема усталеної практики розгляду таких справ.

Покарання за добрі наміри

Утім, члени дисциплінарної палати не оцінили добрих намірів служителя Феміди. У рішення ДП сказано, що закон, який застосував суддя, аби захистити право особи, дійсно передбачає компенсацію за моральну шкоду та оплату послуг адвоката в разі, якщо адміністративного порушення не було, а людину хотіли притягнути до відповідальності.

Однак юрисдикція — також важлива річ. Це інститут права, який покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства. Питання про компенсацію за завдану шкоду мали би розглядати в порядку цивільного судочинства.

Зокрема, ст.1176 Цивільного кодексу констатує, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою в повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Суддя не мав вирішувати питання про стягнення грошей з поліції тільки тому, що водієві вдалося довести власну тверезість у час складання на нього протоколу. Законник мав би пояснити особі: якщо протокол був хибним, вона має право подати цивільний позов і вже тоді домагатися компенсації. Адже в КпАП відсутні норми, які регулюють питання та порядок відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу в разі закриття справи про адмінправопорушення.

Твердження судді про відсутність усталеної судової практики щодо поряду розгляду подібних вимог, на думку ДП, не відповідає дійсності. «Моніторинг судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень дає можливість дійти протилежного висновку, а саме — про чітку визначеність із юрисдикцією спорів щодо відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури й суду та витрат на правову допомогу», — стверджують члени ВРП.

Намагаючись обґрунтувати своє рішення, О.Ковригін послався на рішення колег із Кропивницького апеляційного суду, котрі стягнули витрати на правову допомогу саме в судовому провадженні щодо розгляду справи про адмінправопорушення, але таке посилання здалося палаті недоречним.

У рішення члени ВРП пояснили чому. «Судом апеляційної інстанції в цій справі стягнення витрат здійснювалося на підставі закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», в той час як в мотивувальній частині постанови Чугуївського міського суду від 18.07.2019 (суддя Ковригін О.С.) підставою для стягнення на користь особи витрат на правову допомогу є стст.16, 132, 134 КАС».

Тож ДП дійшла висновку, що дії О.Ковригіна не були простою суддівською помилкою і порушення чоловік допустив унаслідок грубої недбалості. За те, що вирішив стягнути кошти з поліції, законника відсторонили на 4 місяці від роботи та відправили до Національної школи судів підвищувати кваліфікацію з питань застосування норм ЦПК та КпАП.

От тільки знову виникає запитання: чи має ВРП повноваження тлумачити закон і визначати юрисдикцію конкретного спору та норми, що підлягали застосуванню? Чи для неї головне — зорієнтувати інших суддів на те, аби захищати бюджет?