Універсальна підсудність

Мін’юст робить ставку на англійську, штучний інтелект і екстериторіальність розгляду спорів

Судова реформа залишається ключовою для влади. Як і раніше, вона зумовлюється низьким рівнем довіри до Феміди, впливом політиків на суд. Про те, яку мету ставитиме перед собою чергова пертурбація судової системи, говорили на ІІІ судовому форумі Асоціації адвокатів України.

Багатовекторність розвитку

Насамперед голова Комітету Верховної Ради з питань правової політики Андрій Костін акцентував увагу на розвитку системи правосуддя. Зокрема, він уважає, що ефективність судочинства полягає в тому, що всі сторони, учасники процесу повинні мати можливість розуміти, за яку кількість засідань буде прийняте рішення. І бажано ще, аби сторони могли передбачити, яким воно буде.

Проте це залежить не тільки від судді. Тож, на думку голови комітету, подальший розвиток системи правосуддя має відбуватися в кількох напрямах.

«Я наведу кілька прикладів. Зокрема, є велика кількість адміністративних спорів, коли люди не задоволені рішеннями органів виконавчої влади, коли ці акти суперечать законам і практиці. Усе це викликає велику кількість судових справ. І це питання не того, чи спроможна судова система впоратися з такою кількістю справ. Це говорить про те, що такого в принципі не повинно бути», — відзначив доповідач.

Окремо А.Костін торкнувся й питання щодо альтернативних видів вирішення спорів. За його словами, це один із пріоритетних напрямів роботи комітету. Парламентар переконаний, що медіація та «перезавантаження» системи третейських судів можуть розвантажити вітчизняну Феміду, і тоді сторонам буде простіше отримати рішення, яким вони довіряють.

«Ми розуміємо, що третейські суди можуть приймати рішення оперативніше, ніж державна судова система. Крім того, актуальним є питання стосовно виконання рішення. Якщо судді виносять рішення, яке неможливо виконати, постає питання, навіщо тоді все це відбувається», — підмітив він.

Натомість зауважимо, що деякі експерти відзначають, що Україна впроваджує концепцію саме судової медіації, за якої остання має стати повноцінним елементом процедур Феміди. Такий концепт апріорі суперечить сутності класичної моделі медіації та її автономної ролі у вирішенні спорів. Тож, найімовірніше, ми будемо мати справу з квазімедіацією, яка далека від класичного розуміння цього інституту.

Прожекти «перезавантаження»

Також голова комітету повідомив, що вже найближчим часом юридична спільнота може очікувати оприлюднення законопроекту щодо вдосконалення судової реформи. За словами доповідача, його голосування, як і інші проекти, що стосуються судочинства, не відбуватиметься в турборежимі, проходитиме широке обговорення.

Щодо найперших кроків нової судової реформи, то буде «ліквідована неприємна ситуація, яка сталася з Верховним Судом України та вищими спеціалізованими судами». Тож наразі обговорюється пропозиція про реорганізацію ВСУ шляхом приєднання його до Верховного Суду.

До речі, цей документ, розроблений на вул. Банковій, уже дістав підтримку Вищої ради правосуддя. З невеличкими зауваженнями. Проте на момент підготовки цього матеріалу сам законопроект ще не був унесений до парламенту.

Серед перших кроків нової судової реформи А.Костін називає й перезапуск роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Насамперед буде застосуватися та модель, яку пропонували раніше, але з деякими поправками. Так, конкурсна комісія з обрання членів ВККС складатиметься, як і раніше, наполовину із суддів, рекомендованих РСУ, а наполовину з міжнародних експертів. «Однак ми розширюємо коло міжнародних експертів, тому що попередній закон дуже вузько це трактував, що становило проблему в його реалізації. Також кількість членів ВККС буде збільшено до 16», — підкреслив очільник комітету.

Повернути довіру

Як завжди, кардинально інший погляд на проблеми суддів продемонстрував міністр юстиції Денис Малюська. Найперше питання, яке він окреслив, стосувалося саме створення нового органу, котрий вирішуватиме інвестиційні спори. «Насправді в цій ідеї немає нічого надто радикального. Це створення нового Міжнародного комерційного арбітражу, як кажуть, із нуля, який би дозволяв роботу за «відкритими» списками суддів (тобто, щоб туди могли бути запрошені іноземні судді та судді, які заздалегідь не були внесені до переліку), а також щоб мовою судочинства була англійська», — зазначив доповідач.

Однак, на думку чиновника, це не єдина його ідея, яка має відновити довіру інвесторів до українських судів. Мовляв, є безліч інструментів, які не менш важливі. Серед них він, як і депутат, виділяє медіацію та третейські суди. За словами міністра, відповідні законопроекти вже подані до Верховної Ради.

Окремо Д.Малюська наголосив і на своїй ідеї залучення штучного інтелекту під час визначення покарання. Зауважимо, що раніше міністр уже озвучував ідею спробувати протестувати роботу штучного інтелекту у сфері прогнозування поведінки злочинців, стосовно яких був винесений обвинувальний вирок, щоб визначати умови покарання або приймати рішення про умовно-дострокове звільнення чи амністію.

Міністр переконаний, що штучний інтелект навіть краще прогнозує поведінку, ніж людина з досвідом. «Звичайно, ми не будемо зараз замінювати комп’ютером офіцера пробації або суддю. Однак рік-два протестувати, як вони співіснують паралельно, хто дає точніші прогнози, та за результатами тестів визначитися з подальшою долею роботи програмного забезпечення в судах або органах пробації — це правильний крок», — наголосив урядовець.

Крім цього, з метою розвантаження столичних судів, міністр запропонував передбачити можливість розглядати справи, на які поширюється юрисдикція судів Києва та інших великих міст, у регіонах. «Сьогодні важливо впровадити електронне правосуддя, щоб хоч якась категорія спорів розглядалася повністю онлайн, без необхідності навіть кудись їхати. Це й можливість ефективно розподіляти справи... Якщо зовсім чесно, то судова реформа буде ефективною тільки тоді, коли щонайменше на 80% вона буде цифровою реформою. Тільки в цьому я бачу ефективність», — підсумував Д.Малюська.

Крок уперед, два назад

Натомість заступник голови Вищої ради правосуддя Олексій Маловацький впевнений, що політика все ще переважає над правовими аспектами в питаннях реформування ВРП та ВККС. Інакше не було б проблем ні з кадровим голодом у судовій системі, ні з існуванням двох ВС, ні з тривалою процедурою добору суддів.

«Чи можна все це назвати реформою? Можливо, але в мене інше розуміння цього терміна. Уважаю, що реформа — це насамперед реагування на якісь виклики та чітке планування. Наразі робиться один крок уперед і два назад, а фактично відбувається тупцювання на місці», — підсумував О.Маловацький.

Із цим важко не погодитись. Адже якими б гарними гаслами не прикривалися реформатори, як правило, за всім цим криється банальний намір або підпорядкувати суди, або обійти їх за допомогою інших інституцій. І тут не потрібен штучний інтелект, аби передбачити, чим урешті-решт обернуться такі ідеї — ще більшим кадровим голодом у судах і недоступністю справедливості для громадян. Хоч українською, хоч англійською мовою…