Закон і Бізнес


Вероніка Коваленко:

Медіація в Україні: ефективність та майбутні перспективи розвитку


Вероніка Коваленко, юрист Юридичної компанії "Привілей", сертифікований медіатор УАМ

869

Останні роки інтерес до медіації почав активно зростати. Усе частіше можна побачити публікації щодо медіації у різноманітних друкованих виданнях та юридичних блогах. Про медіацію вже можна почути у судах. Активно розвиваються та поширюються спеціалізовані курси та майстер-класи з отримання навичок медіатора. Новою тенденцією є створення юридичних осіб, що надають виключно послуги медіатора. Якою ж насправді є ситуація та які перспективи розвитку медіації в Україні?


 Трохи історії

Медіація - структурована процедура із врегулювання спору за допомогою посередника (медіатора). Сам процес медіації, за своїм змістом, є переговорами

Переговори з’явилися ще у час панування родового суспільства та племен, які вперше обмінювалися продуктами, товарами, в яких виникали перші проблеми, пов’язані з територіями для полювання, землеробства, рибальства й їхніми межами. Тобто, там, де утворилися перші групи людей, між якими існували суперечки і конфлікти.

Медіація, у сьогоденному ж розумінні, виникла під час великої депресії в Америці в 1930-х роках як спосіб вирішення сімейних та трудових конфліктів. Завдяки медіації були зупинені тривалі масштабні страйки, після чого медіація отримала широке визнання та розповсюдження.

Інші країни досить швидко перейняли американський досвід і впровадили аналогічні інститути альтернативного вирішення конфліктів.

В Україні медіацією почали цікавитися на початку 2000-х років. Саме тоді з’явились перші громадські організації, які взяли на себе навчання медіаторів та дослідження зарубіжного досвіду.

Законодавчі спроби врегулювання медіації були неодноразові. До розгляду парламенту було внесено більше 10 законопроектів і лише законопроект № 3665 у 2016 році був прийнятий за основу в першому читанні.

Підвищення інтересу до медіації обумовило й прийняття у 2017 році Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким було введено термін медіація, а також передбачено стимулювання сторін до мирного врегулювання спору.

Сьогодні активно почали розвиватися програми зі створення кабінетів медіації в судах.

 

Які переваги маємо?

Як вже було зазначено, медіація дійсно знайшла попит серед багатьох країн світу. В чому ж саме полягають переваги медіації перед давно відомим традиційним судовим розглядом справи?

Серед переваг медіації варто окремо зазначити про наступні:

  1. Економія часу. Медіація на відміну від судового розгляду справи не триває роками. Більш того, практика застосування процедури медіації у країнах ЄС та у США вказує на те, що медіація займає не більше 15-20 годин часу. Спір, що не вирішено упродовж цього часу (за виключенням окремих випадків) вважається не мадіабельним.
  2. Економія витрат. Послуги адвоката на представництво інтересів у суді є дорожчими, особливо якщо брати до уваги той факт, що розгляд справи судом зазвичай проходить усі інстанції.
  3. Збереження стосунків. Завдяки медіації сторони знаходять порозуміння один між одним, що допомагає уникнути негативних емоцій та налагодити взаємовідносини. Особливо важливо це у сімейній та бізнес медіації.
  4. Конфіденційність та збереження ділової репутації. Частіш за все ми не хочемо надавати розголошення неприємним та конфліктним ситуаціям, учасниками котрих ми є. Ділова репутація відіграє важливу роль як для бізнесменів та юридичних осіб, так і для тих, хто займає певну значущу посаду.
  5. Відсутність обмежень у пошуку взаємовигідного рішення. Суд розглядає справу лише в межах предмету позову, в той час, як предмет спору сторін може бути значно глибшим та ширшим. Тому в медіації сторони самостійно визначають, що для них важливо обговорити та не мають обмежень щодо пошуку варіантів вирішення спору.

 

Тенденція розвитку та виклики в Україні.

Медіація почала свій розвиток як соціальна послуга, проте перші спроби розвитку приватних надавачів послуг ринкової (комерційної) медіації були перспективними.

Одним із найважливіших викликів для розвитку медіації є відсутність спеціального закону.

Перш за все, законодавче врегулювання медіації потрібне саме сторонам медіації, для яких важливим аспектом є законність процедури, законодавче закріплення прав та обов’язків учасників медіації, можливість врахування результатів медіації судом, державними органами та установами.

По-друге, закон потрібен і для надання юридичної значущості діяльності медіатора. Адже професія медіатора та відповідний вид діяльності сьогодні офіційно відсутні, що породжує проблеми з соціальним захистом, сплатою податків, з професійним визнанням та кваліфікацією.

У зв’язку із відсутністю спеціального законодавства, немає єдиних стандартів навчання, стандартів акредитації та стандартів для надавачів послуг.

Окрім відсутності закону, викликом є низький рівень обізнаності щодо медіації. Сьогодні в цьому напрямку відбувається динамічний прорив, адже щорічні Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Нове правосуддя» спільно з українськими організаціями вносять великий вклад у подолання цієї проблеми.

Перешкодою на шляху розвитку комерційної медіації є низький рівень обізнаності про посередництво та довіри.  Ні великі компанії, ні малі та середні підприємства, ані товариства з обмеженою відповідальністю не включають положення про медіацію в комерційні контракти, що було б найбільш ефективним методом для підвищення попиту на медіацію.

Інший серйозний виклик наявний у сфері кримінальної юстиції. Перехід від карального до відновного правосуддя є новацією для України. Медіація між потерпілими та правопорушниками, медіаційна діяльність у сфері виконання покарань вимагатиме зміни філософії та менталітету працівників прокуратури та судової влади. Про це, зокрема, зазначається у доповіді USAID «Нове правосуддя».

Переважну кількість справ, учасники яких звернулись до кабінету медіації, склали сімейні спори, спадкові та земельні спори, корпоративні спори. Тобто, це такі напрямки взаємовідносин громадян, де збереження добрих стосунків сторін є для них важливим.

Цікавим є і те, що первинний попит зростав серед таких справ, де судовий розгляд не мав перспектив для обох сторін, а саме рішення суду було для них “глухим кутом”.

Сьогодні ж медіація вже не сприймається як варіант, що варто спробувати у “безнадійній ситуації”. До процедури медіації звертаються як до сучасного та більш розвиненого засобу вирішення проблемного питання. Адже сприятлива для спілкування атмосфера, наявність нейтрального професіоналу (медіатора), який допомагає сторонам зрозуміти один одного, конфіденційність та інші переваги медіації мають свою цінність.

Звичайно шлях для остаточного розвитку медіації ще довгий. Проте сьогоднішній прорив вже є суттєвим та дозволяє впевнено підтвердити: “Медіації бути!”