Закон і Бізнес


Крадій-«ударник»


№21 (1475) 30.05—05.06.2020
13584

Думка потерпілих щодо виду та розміру покарання, визначення порядку його відбуття не є вирішальною. Такий висновок зробив ВС в постанові №671/2150/18, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд

Іменем України

Постанова

31 березня 2020р.                             м.Київ                               №671/2150/18

Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — МОГИЛЬНОГО О.П.,
суддів: МАРЧУКА О.П., СЛИНЬКА С.С. —

розглянув у відкритому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 5.11.2019 у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018240110000384 за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, громадянина України, уродженця м.Волочиська Хмельницької області, який проживає за Адресою 1, зареєстрований за Адресою 2, судимого 17.12.2015 за ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 Кримінального кодексу на 3 роки 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК.

Зміст оскаржуваних рішень і встановлені судами обставини

Вироком Волочиського районного суду від 25.07.2019 Особу 1 засуджено:

за ч.2 ст.185 КК — до покарання у вигляді позбавлення волі на 1 рік 6 місяців;

за ч.3 ст.185 КК — до покарання у вигляді позбавлення волі на 3 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим Особі 1 остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі на 3 роки.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у провадженні.

Ухвалою ХАС від 5.11.2019 зазначений вирок місцевого суду щодо Особи 1 змінено: на підставі ст.75 КК Особу 1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов’язки, передбачені ст.76 КК.

Згідно з вироком суду Особу 1 визнано винуватим у скоєнні злочинів за таких обставин.

У ніч на 2.10.2018 у невстановлений слідством час Особа 1:

шляхом проникнення в господарську будівлю (сарай) та прибудову до господарської будівлі, розташовані в домоволодінні за Адресою 3, викрав майно Особи 2 на загальну суму 563,33 грн.;

шляхом проникнення на горище гаражного приміщення, розташованого в домоволодінні за Адресою 3, викрав майно Особи 3 на загальну суму 2572,18 грн., учинивши крадіжку повторно;

шляхом проникнення в приміщення літньої кухні, розташованої в домоволодінні за Адресою 4, викрав бензопилу марки «Світязь» вартістю 1199 грн., яка належить Особі 4, учинивши крадіжку повторно;

шляхом зриву навісного замка, проник у приміщення господарської будівлі (комори), розташованої в домоволодінні за Адресою 5, викрав спортивний велосипед марки Azimut Blackmount 26 вартістю 2753,33 грн., який належить Особі 5, учинивши крадіжку повторно;

шляхом вільного доступу з неогородженої сторони зайшов на територію домоволодіння за Адресою 3 викрав спортивний велосипед марки Fuji Sunfire вартістю 3000 грн., який належить потерпілій Особі 6, учинивши крадіжку повторно.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м’якості, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо Особи 1 і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Посилається на те, що стороною захисту, на порушення чч.11, 12 ст.290 КПК, до початку розгляду провадження апеляційним судом не було відкрито докази, які були надані цьому суду. Уважає, що апеляційним судом неправильно застосовано ст.75 КК та призначено засудженому покарання, яке за своїм розміром є явно несправедливим через м’якість.

На касаційну скаргу захисником Кучерявим О.В. подано заперечення, в яких стверджується про правильність прийняття рішення апеляційним судом і можливість виправлення Особи 1 без відбування покарання. Додатково захисником подано документи, що підтверджують вагітність дружини Особи 1 та те, що за час перебування останнього на обліку в уповноваженому органі з питань пробації він умови відбування покарання з випробуванням не порушував.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Сингаївська А.О. касаційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Захисник Кучерявий О.В. просив відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог ст.433 КПК касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.

Висновок суду про доведеність винуватості Особи 1 у вчиненні ним кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК у касаційній скарзі прокурора не оспорюється.

Відповідно до ст.65 КК суд призначає покарання, ураховуючи ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Як убачається з вироку, призначаючи Особі 1 покарання за ч.2, ст.185, ч.3 ст.185 КК у межах санкцій частин цих статей закону про кримінальну відповідальність, місцевий суд урахував характер і ступінь тяжкості скоєних засудженим злочинів, дані про особу винного, який був не одружений, не мав офіційного місця роботи, за місцем проживання характеризувався позитивно, а за місцем відбування покарання за попереднім вироком — посередньо, є особою, раніше судимою за скоєння умисних злочинів, за станом здоров’я перебуває на обліку в лікаря-нарколога, скоїв злочини через невеликий проміжок часу після відбуття покарання за попереднім вироком. Суд також урахував пом’якшувальні покарання обставини повне визнання вини, щире каяття у вчиненому та часткове відшкодування заподіяної шкоди, обставину, що обтяжує покарання, — рецидив злочину.

Це рішення суду прокурор не оспорює.

Разом з тим суд апеляційної інстанції, пом’якшуючи Особі 1 покарання, неправильно застосував положення ст.75 КК, що потягнуло за собою призначення м’якого покарання.

Зокрема, згідно з вимогами ст.75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше ніж 5 років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як правильно зазначає прокурор у касаційній скарзі, пом’якшуючи призначене Особі 1 покарання із застосуванням ст.75 КК, апеляційний суд належним чином не врахував тяжкості скоєних злочинів, кількість епізодів злочинної діяльності.

Також апеляційний суд не врахував, що Особа 1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за скоєння тяжких злочинів, на шлях виправлення не став і знову скоїв чотири епізоди тяжкого злочину.

Окрім того, як правильно зазначає прокурор, думка потерпілих щодо виду та розміру покарання, визначення порядку його відбуття не є вирішальною в питанні його призначення.

Ті пом’якшувальні покарання обставини, на які послався апеляційний суд, були враховані місцевим судом при призначенні Особі 1 покарання в межах мінімальної межі санкції скоєного ним більш тяжкого злочину.

Одночасно, усупереч вимогам ст.75 КК, рішення про звільнення Особи 1 від відбування покарання з випробуванням належним чином не мотивоване. Зокрема, не зазначено, які дані про особу засудженого дають підстави для висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.

Те, що Особа 1, який має соціально негативну поведінку, після ухвалення щодо нього вироку працевлаштувався, має вагітну дружину та не порушував умов відбування покарання з випробуванням, не свідчить про можливість виправлення засудженого без відбування покарання за вчинене.

За таких обставин, касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції — скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно здійснити провадження з додержанням правил гл.31 КПК й ухвалити законне, справедливе та обґрунтоване рішення, яке б відповідало вимогам ст.370 цього кодексу.

Якщо при новому розгляді підтвердиться винуватість Особи 1 у раніше пред’явленому обвинуваченні, призначене йому покарання із застосуванням ст.75 КК слід уважати м’яким.

Керуючись стст.433, 436, 441, 442 КПК, ВС

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу ХмААС від 5.11.2019 щодо Особи 1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.